Ухвала суду № 103284150, 09.02.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1246/21

провадження № 2/631/255/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

Представник Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» О. Тріфонова, яка діє на підставі довіреності від 18 грудня 2020 року № 01-15/299, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з останньої, як власника домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за електричну енергію у розмірі 2675 гривень 28 копійок та судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2270 гривень 00 копійок, а також судові витрати по судовому збору у розмірі 210 гривень 20 копійок за подання заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_2 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

24 січня 2022 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» О. Тріфонової, що була зареєстрована за № 495/22-вх., у якій остання просила суд провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/1246/21 (провадження № 2/631/255/22) закрити у зв`язку із задоволенням відповідачем позовних вимог в добровільному порядку, стягнути з ОСОБА_1 , яка є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» сплачену суму судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок та витрати на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 гривні 00 копійок. Розгляд справи провести за відсутності представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут».

Крім того, 18 січня 2022 року відповідач, ОСОБА_1 , на адресу суду надіслала лист, що був зареєстрований за вхідним № 324/22-вх., відповідно до якого повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , не мешкає та не відвідує будинок з 2006 року. Вона дізналась, що невідомі особи проникли до будинку та без її згоди користувались електроенергією. З постачальником електроенергії відповідач договір не укладала, повідомлення про заборгованість не отримувала, проте з метою уникнення негативних наслідків самостійно 11 січня 2022 року нею була погашена заборгованість у сумі 2700 гривень 00 копійок, на підтвердження чого надала копію відповідної квитанції. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», розгляд справи провести за її відсутності.

З цього приводу слід зазначити, що положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність таких клопотань у сторін свідчать відповідні заяви, подані представником позивача та відповідачем та долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до часини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви та зави про закриття провадження у справі, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм процесуального права, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З матеріалів справи судом встановлено, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території», згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області таким постачальником визначено Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», яке має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19 червня 2018 року № 505).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статтей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Разом з тим, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з частиною 2 статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Відповідно до пункту 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Абзацом 5 пункту 13 розділу ХVII Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до пункту 13 «Перехідні положення» зазначеного Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Тобто, законодавством передбачено можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору останнім.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії та власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За період з 01 лютого 2019 року по 30 вересня 2019 року за вказаною адресою, згідно переданих показань приладу обліку, проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 2675 гривень 28 копійок. Проте вказана сума боргу за виставленими рахунками боржник не сплатив, тому станом на 01 листопада 2021 року утворилась заборгованість за електричну енергію у вказаному розмірі.

Представник Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» О. Тріфонова у поданій заяві просила суд закрити провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1246/21 (провадження № 2/631/255/22) за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв`язку із задоволенням відповідачем позовних вимог в добровільному порядку після звернення позивача до суду.

Як убачається з повідомленням відповідача ОСОБА_1 та копії квитанції від 11 січня 2022 року № 0.0.2410992851.1, сформованої Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» відповідачем 11 січня 2022 року сплачена заборгованість за електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2700 гривень 00 копійок.

Вирішуючи клопотання представника позивача про закриття провадження у справі та відшкодування судових витрат суд виходить з приписів частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, яка обумовлює, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь – якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Нормами пункту 1 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Проаналізувавши норми цивільного процесуального законодавства України суд виходить з того, що оскільки відмова від позову є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, те, що відповідачем сплачено на користь позивача суму заборгованості, яка є предметом даного позову, а також те, що позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, суд приходить до висновку, про необхідність закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Згідно з частиною 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як убачається з поданої представником позивача заяви про закрити провадження у справі позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , яка є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» сплачену суму судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Так, приписами частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вищевказана правова позиція викладене в пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2004 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

З матеріалів справи вбачається, що при подачі вказаного позову до суду Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок за платіжним дорученням № 32338 від 09 листопада 2021 року, виданим Акціонерним товариством «Мегабанк».

Таким чином, зважаючи на положення частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок .

Крім того, згідно поданої 24 січня 2022 року представником Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 гривні 00 копійок.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 281400386, дата формування 27 жовтня 2021 року, щодо власника домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно долученої до матеріалів справи квитанції від 27 жовтня 2021 року, виданої Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» убачається, що позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав було сплачено 30 гривень 00 копійок.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 140 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані витрати з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем була витребувана інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з метою встановлення власника домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є побутовим споживачем електричної енергії за вказаною адресою.

Частиною8 статті 140 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача сплачену суму витрат на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 30 гривень 00 копійок.

Одночасно, суд вважає за необхідно роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України, статтями 1 – 5, 10 – 13, 17, 19, 49, 128, 133, 140, 141, частиною 3 статті 142, статтею 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, статтями 255, 256, 260, 261, 263 – 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про закриття провадження у справі та вирішення питання щодо судових витрат – задовольнити.

Провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/1246/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – закрити, у зв`язку із задоволенням відповідачем позовних вимог в добровільному порядку.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (за стандартом IBAN НОМЕР_2 ) МФО 351629, код ЄДРПОУ 42206328)понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (за стандартом IBAN НОМЕР_2 ) МФО 351629, код ЄДРПОУ 42206328) витрати на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 30 (тридцяти) гривень 00 копійок.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т. М. Трояновська