Рішення № 103284006, 14.02.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"14" лютого 2022 р.

Справа № 642/6139/21

Провадження № 2/642/248/22

РІшенНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2022 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого- судді Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря- Мананкової І.В.,

представника позивача- Іщенко О.В.,

представника відповідача-Левицької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсною додаткової угоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсною Додаткової угоди № SAMDN52000075678382 від 27 грудня 2018 року до кредитного договору №SAMDN52000075678382 з метою створення сприятливих умов для виконання Клієнтом зобов`язань за вказаним кредитним договором від 13.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при укладенні додаткової угоди стороною АТ КБ «Приватбанк» було використано факсимільне відтворення підпису. Умовами зазначеної угоди передбачено, що сума заборгованості, що виникла в період із дати укладення Договору до дати підписання цієї Угоди, складає 99 098,62 гривні. Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла у період із дати надання Клієнту кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 19570,82 гривень, комісії 0 гривень, пені на 52560,84 гривень, штрафу на 533,93 гривні. Строк повернення кредиту до 25.06.2019 року. Відсоткова ставка по кредиту складає 0,01%. Клієнт зобов`язується здійснювати погашення кредиту шляхом здійснення платежів на карту № НОМЕР_1 .

Дана Угода відповідно до статті 212 ЦК України укладається під відкладальну обставину, а саме: у випадку належного виконання Клієнтом зобов`язань, що передбачені Договором та п.1.5 Угоди, вступають у дію умови про прощення заборгованості, визначені у п. 1.2 Угоди, умова про змінення відсоткової ставки, що передбачені п.1.4 Угоди. У випадку прострочення виконання Клієнтом будь - якого зобов`язання, що передбачено п.1.5.2 Угоди та/або будь - якого зобов`язання, що передбачене Договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, що передбачена п.1.2, умова про зміну відсоткової ставки, що передбачена п.1.4 Угоди не застосовуються.

У випадку порушення Клієнтом строків щодо погашення заборгованості по кредиту, що зазначені у п. 1.5.2, більше 31 безперервно: терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (проте, в будь - якому разі не пізніше терміну, що зазначений у п. 1.3даної Угоди); уся заборгованість по кредиту, починаючи від наступного дня, що йде за днем повернення кредиту (який визначається в узгодженні с п. 1.7.1 Договору), є простроченою.

Зазначену додаткову угоду з банком позивач уважає такою, що вчинена з порушенням як загальних необхідних вимог законодавства України - ст.ст. 203, 204, 207, 208 ЦК України, щодо чинності правочину, так і спеціальних вимог щодо письмової форми правочину.

Позивач посилається на положення ст.ст. 212, 236 ЦК України, згідно з якою особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач посилається на лист Міністерства фінансів України № 31-08410-07-29/4796 від 27.02.2012 роз`яснено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якому мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Також позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на Лист ДФС «Щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів» від 28.12.2015 № 27862/6/99-95-42-03-15 та ІПК від 15.06.2017 р. № 661/6/99-99-10-02- 15/ІПК, де зазначено, що використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.

Позивач зазначає, що не підписував необхідної письмової згоди та не погоджував використання факсиміле, так як і не мав можливості ознайомитися із зразками справжнього підпису посадової особи, що укладала угоду зі сторони банку. Тобто використання факсиміле як підпису при укладенні додаткової угоди не має юридичної сили і тому наявні усі правові підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Окрім того, позивач зазначає, що із змісту додаткової угоди випливає, що вона вчинялась з метою створення сприятливих умов для виконання Клієнтом зобов`язань за кредитним договором №SAMDN52000075678382 (Договір) від 13.02.2013 року, однак заначений кредитний договір він не укладав, а 26.01.2011 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, з якими позивача також не було ознайомлено. Погашення заборгованості за додатковою угодою позивачем також не здійснювались.

Позивач вважає себе споживачем банківських послуг, тому відповідно до ст. 627 ЦК України повинні бути враховані вимоги законодавства про захист прав споживачів. Він вважає несправедливими умови оспорюваної угоди, яка укладена всупереч принципу добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, а перелік несправедливих умов договору, наведений у статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не є вичерпним.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.09.2021 відповідно до ст. 185 ЦПК України позовну заяву залишено без рух, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 після усунення недоліків провадження у справі відкрито, справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив в позові відмовити. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 26.01.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кожне зобов`язання клієнта ідентифікується в програмних комплексах банка за абревіатурою SAMDN000000000 внутрішній банківський ідентифікатор активів у програмному комплексі. Номер SAMDN00000000 не відноситься до номеру кредитного договору та рахунку, та може змінюватись банком у зв`язку з перевипуском карт, відкриттям додаткових рахунків, зміни тарифного плану, підвищення, що передбачено умовами договору.

Пунктом 2.1.1.4.8. Договору передбачено, що з урахуванням особливостей програмного забезпечення банку, при продовженні терміну договору або зміни тарифного плану за договором, банк має право змінити номера рахунку і договору без укладання додаткових угод до даного договору. Абревіатура SAMDN52000075678382 не належить до номеру кредитного договору, а використовується банком виключно в програмному комплексі як ідентифікатор.

Неодноразово користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення згідно умов кредитного договору, будучи обізнаним з усіма додатковими послугами, що пропонує Приватбанк”, 13.02.2013р., позивач вирішив скористатися кредитною послугою, що пропонувалася власникам картки “Універсальна” - кредит " На всякий випадок " — це кредитний ліміт розмір якого встановлено в індивідуальному порядку. Продукт тільки для дистанційного обслуговування. Клієнт самостійно подає заявку в банкоматі на оформлення договору і після подачі заявки через банкомат, сума кредитних коштів приходить клієнту на картку. Можна зняти гроші в будь-якому банкоматі або відділенні ПриватБанку, а також оплатити картою покупку в магазині. Можна використовувати не всю суму, а тільки необхідну частину. Таким чином, 13.02.2013р. Позивачу було надано кредитний ліміт в сумі 15 200 грн ., про що було зроблено автоматичну відмітку в системі відповідача про укладення угоди NSAMDN52000075678382 . ОСОБА_1 коштами скористався, але не повернув і станом на 27.12. 2018р. вже мав значну заборгованість як за кредитом, так і простроченими відсотками та штрафами.

Позивач, маючи невиконані кредитні зобов`язання, за якими ним неодноразово порушені строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернувся до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по кредитному договору.

Банк пішов назустріч Позивачу та погодив підписання Угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаним договором.

Позивач та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 27.12.2018 підписали оскаржувану Додаткову угоду.

Відповідно до укладеної Додаткової угоди від 27.12.2018 Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додатковій угоді. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди.

Відповідно п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якого з зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п. 1.2 Умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 угоди не поширюються.

Відповідно до п. 1.7 в разі порушення Клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. Угоди) вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено п. 1.7.2 Угоди

Підписання додаткової угоди здійснювалося повнолітньою, дієздатною особою здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України), сою підтверджено розуміння та ознайомлення з умовами підписаного документу.

З моменту підписання додаткової угоди пройшло більше 2-х років, але позивач до банку не звертався з запитами/претензіями щодо спростування укладання ним кредитного договору, що додатковий раз підтверджує хибність тверджень позивача та бажання уникнути відповідальності.

Вважає, що позивачем всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Оспорювана угода відповідає положенням ст.ст. 626- 628 ЦК України, та відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковою для виконання сторонами.

При підписанням додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості не передбачено надання нового кредиту. Позивач за власним бажанням звернувся по Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по існуючому кредитному договору.

Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Крім того, представник відповідача послався на те, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених Додатковою угодою. З моменту оформлення угоди пройшло більше двох років, позичальник до Банку не звертався з вимогою про розірвання договору або про незгоду з незгодою з його умовами, що свідчить про те, що він знав про умови обслуговування і порядок погашення заборгованості і повністю з ними погодився. Позивач здійснював погашення в сумі згідно встановленого щомісячного платежу, а також в строки, встановлені угодою, що підтверджується випискою по рахунку.

Ухвалою суду від 11 січня 20222 року за клопотанням представника позивача витребувано в АТ КБ «Приватбанк», інформацію щодо здійснення ОСОБА_1 платежів відповідно до Додаткової угоди до кредитного договору № SAMDN52000075678382 від 27.12.2018.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити в позові, посилаючись на викладені у відзиві на позов доводи.

Суд, вислухавши представників сторін, встановив такі фактичні обставини справа та правовідносини сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 26.01.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач неодноразово користувався кредитними коштами і здійснював погашення згідно Умовами та Правилами надання банківських послуг.

13.02.2013р. Позивачу було надано кредитний ліміт в сумі 15 200 грн ., про що було зроблено автоматичну відмітку в системі відповідача про укладення угоди NSAMDN52000075678382

Він скористався кредитною послугою, що пропонувалася власникам картки “Універсальна” - кредит " На всякий випадок " — це кредитний ліміт ,розмір якого встановлено в індивідуальному порядку. Продукт тільки для дистанційного обслуговування. Клієнт самостійно подає заявку в банкоматі на оформлення договору і після подачі заявки через банкомат, сума кредитних коштів приходить клієнту на картку. Клієнт має можливість зняти гроші в будь-якому банкоматі або відділенні ПриватБанку, а також оплатити картою покупку в магазині.

Клієнт має можливість використовувати не всю суму, а тільки необхідну частину. ОСОБА_1 коштами скористався, однак станом на 27.12. 2018р. у нього створилась заборгованість як за кредитом, так і простроченими відсотками та штрафами.

Позивач звернувся до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по кредитному договору.

Сторони погодили підписання Угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаним договором.

Позивач та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 27.12.2018 підписали оскаржувану Додаткову угоду.

Відповідно до укладеної Додаткової угоди від 27.12.2018 Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додатковій угоді. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди.

Відповідно п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якого з зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п. 1.2 Умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 угоди не поширюються.

Відповідно до п. 1.7 в разі порушення Клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. Угоди) вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено п. 1.7.2 Угоди.

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виписки по картковому рахунку і додатковому рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 27.12.2011 по 17.11.2021 він отримував кредитні кошти та користувався ними, погашав проценти, заборгованість.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частинами 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі змістом частин другої - п`ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання кавових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що складений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається сим, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди(стаття 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Відповідно до п.1.8 Додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості від 27.12.2018 року, укладеної між сторонами у справі, при укладенні угоди банк використовує факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими пристроями.

Таким чином, сторони узгодили використання ПАТ КБ «ПриватБанк» факсимільного створення підпису представника банку під час укладення вказаної угоди, а також погодили відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими пристроями, що свідчить про дотримання сторонами вимог ч. 3 ст.207 ПК України.

Судом встановлено, що при укладенні угоди сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірної угоди та в подальшому виконував її умови.

Вказана Додаткова угода підписана позивачем особисто, що ним і не оспорюється.

Оспорювана додаткова угода укладена з дотриманням положень ст.ст. 202, 203 ЦК України..

Верховний Суд в своїй Постанові від 20 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц прийшов до висновку, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» , який діяв станом на день виникнення правовідносин, визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1,ч.1 ст.11, ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не зазначив, у чому саме полягає несправедливість умов Додаткової угоди, яка ним підписана особисто, з умовами якої він погодився, та умови якої він тривалий час виконував.

За правилом ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України с уд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до висновку, що позивач не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог, тому відсутні підстави для визнання укладеної Додаткової угоди недійсною.

Керуючись ст. ст. 4, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсною Додаткової угоди № SAMDN52000075678382 від 27 грудня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2022 року.

Суддя- Л.Л. Шрамко