Рішення № 103282878, 20.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3142/22

Справа №760/8253/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омелько Г.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 58322,00 грн.

Посилається в позові на те, що відповідно до укладеної 18 листопада 2016 року Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі-Генеральна угода) відповідач отримав кредит у розмірі 47716,63 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в угоді.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 47716,64 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 02.05.2017 утворилася заборгованість у розмірі 58322,00 грн., яка складається з:

- 44799,51 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 3715,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 4675,94 грн.- заборгованість за пенею та комісією;

- 5130,60 грн. - штраф.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 11 травня 2017 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 06 червня 2017 року в справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.

21 лютого 2019 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено новий склад суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві вказав, що проти розгляду справи без його участі та винесення заочного рішення судом не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Повідомлення про виклик до суду було направлено йому на мобільний номер телефону, підтвердження отримання міститься в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що 18 листопада 2016 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода).

При підписанні угоди відповідач підтвердив свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських слуг та Тарифами банку, які викладені на зазначеному в заяві офіційному сайті банку є Договором про надання банківських послуг.

Згода відповідача підтверджена його власноручним підписом у Генеральній угоді.

Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком 18.11.2016 відповідачу була видана кредитна картка АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування 18.11.2016 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 47716,64 грн., який 07.04.2016 був анульований.

Генеральною угодою, підписаною позичальником, сторонами обумовлено наступні характеристики умов надання кредиту: процентна ставка на залишок заборгованості - 2 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту; розмір щомісячних платежів - 2522,83 грн; строк внесення щомісячних платежів - з 1 до 25 кожного місяця.

Пунктом 2.2 Генеральної угоди сторонами обумовлено сплату штрафу у розмірі 5130,60 грн у випадку невиконання зобов`язань позичальником.

З наданої позивачем виписки по кредитному договору вбачається, що відповідач користувався виданою банком кредитною карткою та періодично вносив платежі в погашення кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02.05.2017 утворилась заборгованість у розмірі 58322,00 грн., яка складається з:

- 44799,51 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 3715,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 4675,94 грн.- заборгованість за пенею та комісією;

- 5130,60 грн. - штраф.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17 липня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, підписавши Генеральну угоду, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначених заяві та довідці.

Тобто, при укладенні кредитного договору сторони дійшли згоди щодо умов кредитування та відповідальності позичальника за неналежне виконання умов договору.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені та комісій виходячи із наступного.

Як зазначено вище, договір між сторонами був укладений у формі Генеральної угоди, в якій позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Генеральна угода не містить таких умов договору, як відповідальність позичальника, в тому числі в вигляді пені за порушення зобов`язання. В змісті Генеральної угоди відсутні також умови про сплату будь-яких комісій.

З наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в ПриватБанку, вбачається, що вони є внутрішніми документами банку і відповідачем, як позичальником, не підписані.

Суд вважає, що надана позивачем роздруківка вказаних документів із сайту банку, не дає можливості ідентифікувати дані документи та їх редакцію станом на момент укладення договору, а тому не є достатніми для висновку про стягнення з відповідача пені та комісії.

Це ж підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 / провадження № 14-131цс19 / і не спростовано позивачем при зверненні до суду.

Верховний Суд зазначив, що норми ст.634 ЦК України при вирішенні такого спору застосовуватися не можуть, оскільки при зверненні до суду позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг, якими обґрунтовуються вимоги позивача з посиланням на дану норму закону, які розміщені на офіційному сайті позивача, діяли при укладенні договору з відповідачем.

Виходячи з цього та викладеного вище, відсутність у Генеральній угоді домовленості сторін про сплату пені та комісії, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.

Суд також вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписані позичальником, та не можуть вважатися складовою кредитного договору в розумінні вимог Цивільного кодексу України.

За таких обставин надані документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Генеральної угоди.

Суд вважає, що надані позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та комісії за користування кредитом.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Відповідач, не подавши відзив, вимог позивача не спростував, відсутності зобов`язань перед банком та їх розміру не спростував.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 53646,06 грн, яка складається з:

- 44799,51 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 3715,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 5130,60 грн. - штраф.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 1471,72 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,6,15,16,207, 509, 526, 530, 549,551, 610, 632, 633, 634, 638, 1048,1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»/ - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570/ 53646,06 грн. заборгованості та 1471,72 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А.Усатова