Рішення № 103280657, 07.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3642/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Корепанова О.М. (на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» (вул. Вацлава Гавела, 6, корп. 17, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 37117315);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІ БЕСТ» (Французький бульвар, 66/2, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 41438090);

про стягнення 27 297,10 грн.

1. Суть спору.

29.11.2021 позивач – ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3757/21) до відповідача – ТОВ «САПФІ БЕСТ», в якій просить суд стягнути з останнього 22453,50 грн. – основного боргу, 543,00 грн. – 3% річних, 2706,67 грн. – пені, 1593,93 грн. – інфляційних втрат, а також 2270, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки №5718/05/03-2019, а саме в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар в період з квітня 2019 року по червень 2021 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 було відкрито провадження у справі №916/3642/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.12.2021.

У судовому засіданні 24.12.2021 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про перерву для розгляду справи по суті до 31.12.2022.

У судовому засіданні 31.12.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 07.02.2022.

03.02.2021 до суду надійшли від ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» додаткові пояснення (вх. ГСОО №3156/22).

07.02.2022 у судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, будь-яких заяв по суті справи не надав, між тим, про розгляд справи, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал на юридичну адресу ТОВ «САПФІ БЕСТ», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак ухвали були повернуті до суду із відміткою у довідках поштової установи «невручене – адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи дані обставини, суд вважає, що було вжито всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, про дату, час та місце судових засідань. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті справи, за таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 07.02.2021 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 14.02.2021.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД»

Позивач зазначає, що 22 квітня 2019 року між ТОВ «АМЕДА СОФІЯ», перейменоване у ТОВ «САПФІ БЕСТ», та ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» був укладений Договір поставки №5718/05/03-2019 на поставку товару.

Як стверджує позивач, ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» як Постачальник здійснило поставку товару - питна бутильована вода під торговою маркою ТМ «Небесна Криниця» в полікарбонатному бутилі ємністю 18,9 літрів та інші супутні товари. Поставка товару була здійснена вчасно. Факт отримання Покупцем товару і відсутності претензій підтверджується підписаними Покупцем видатковими накладними та відсутністю будь-яких дефектних актів.

Позивач звертає увагу, що відповідно до діючого Договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі товару Покупцеві. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при його передачі. Передача товару оформлюється шляхом відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця.

За твердженням позивача, ним було поставлено, з квітня 2019 року по січень 2021 року, а Відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних на суму 116011,00 грн. Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період: квітня 2019 року - червень 2021 року між ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» та ТОВ «САПФІ БЕСТ», кредиторська заборгованість складає 22453, 50 грн.

Позивач вказує, що у відповідності до умов Договору оплата поставленого товару має здійснюватися з моменту поставки протягом 21 дня від дати поставки. Таким чином, в строк не пізніше 27.01.2021 ТОВ «САПФІ БЕСТ» повинен був сплатити на користь ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» 22453,50 грн.

Як зазначає позивач, остання поставка товару відповідачеві відбулася 06.01.2021, починаючи з 27.01.2021 (21 день від дати поставки згідно Договору) відсутність оплати товару є прямим порушенням Договору поставки, на підставі чого, позивачем від 27.01.2021 по 17.11.2021 розраховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, позивач вважає, що загальна сума заборгованості відповідача складає 27 297,10 грн. та складається з заборгованості за поставлений товар у розмірі 22453,50 грн., 3% річних у розмірі 543,00 грн., пеня у розмірі 2706,67 грн., втрати від інфляції у розмірі 1593,93 грн.

4. Обставини справи, встановлені судом.

22.04.2019 між ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «АМЕДА СОФІЯ» укладено договір №5718/05/03-2019, відповідно до п.1.1. розділу 1 якого Постачальник зобов`язується поставляти Клієнту воду питну очищену негазовану ТМ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ» (далі - Вода). За бажанням Клієнта Постачальник може поставляти супутні споживчі товари (вода питна очишена негазована 0.5л. чай, каву, тощо), номенклатура, ціна та кількість яких вказується в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, далі-супутній Товар. Клієнт зобов`язується приймати вказаний Товар і оплачувати його вартість. Весь асортимент, переданий згідно договору далі - Товар.

Згідно п.3.1. розділу 3 Договору, Поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями з понеділка по суботу на підставі попередніх замовлень Клієнта, або за графіком поставок Товару, що узгоджується і затверджується сторонами і стає невід`ємною частиною цього Договору.

Як встановлено п.3.3 розділу 3 Договору, Попереднє замовлення Товару Клієнтом може здійснюватись в електронному вигляді через сайт Постачальника, або в формі усного замовлення по телефону 455 8 455 (455-91-46). Замовлення мас містити кількість Товару не менше мінімальної, а також дату поставки Товару.

За положеннями п.6.2., 6.4., 6.5. розділу 3 Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Клієнта в момент прийняття Клієнтом Товару. Остаточна кількість та вартість кожної окремої поставки Товару визначається у видатковій накладній Постачальника. Разом із Товаром Постачальник надає Клієнту наступні товаросупроводжувальні документи: видаткова накладна на Товар, рахунок-фактура на оплату Товару.

Відповідно до п. 4.3. розділу 3 Договору, Клієнт зобов`язується оплачувати вартість Товару протягом 21 (двадцяти одного) дня з моменту прийняття чергової поставки Товару шляхом перерахування грошових коштів на підставі відповідних рахунків-фактур на поточний банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 6.1. розділу 6 Договору, за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань по оплаті Товару та/або тари Клієнт сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 9.1., 9.2. розділу 9 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019 9.2. Цей Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі Сторін не заявить письмово про його зміну або припинення за 5 календарних днів до закінчення строку його дії.

Додатком 1 до договору №5718/05/03-2019, Сторони договору погоди вид та ціну товару.

Як вбачається із витягу ЄДРПОУ станом на 24.12.2021 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41438090, 13.01.2021 було проведено ряд змін до відомостей про відповідача, зокрема зміна найменування особи, а саме ТОВ «АМЕДА СОФІЯ» на ТОВ «САПФІ БЕСТ», про що також свідчить витяг ЄДРПОУ станом на 12.01.2021 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41438090.

Судом встановлено, що протягом квітня 2019 року – січня 2021 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором №5718/05/03-2019 на загальну суму 116011,00 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи видаткові накладні. В свою чергу, відповідач частково сплатив вартість отриманого товару у сумі 93557,50 грн., про що свідчать у матеріалах справи платіжні доручення. Отже, розмір вартості несплаченого товару становить 22453,50 грн.

11.06.2021 ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» надіслала Претензію № 3 ТОВ «САПФІ БЕСТ» щодо сплати основної суми заборгованості, в якій зазначено, що в разі не виконання вимог претензії або залишення її без відповіді, постачальник буде змушений звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та суми штрафних санкцій в судовому порядку. Докази надіслання вказаної претензії містяться в матеріалах справи.

Як зазначив позивач, відсутність оплати залишку вартості за поставлений зі сторони відповідача та невиконання вимог претензії стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «САПФІ БЕСТ» ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» на користь 22453,50 грн. – основного боргу, 543,00 грн. – 3% річних, 2706,67 грн. – пені, 1593,93 грн. – інфляційних втрат.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як було встановлено судом, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних про поставку відповідного товару, а також відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо здійсненої поставки, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару згідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у договорі №5718/05/03-2019 передбачено, що Клієнт зобов`язується оплачувати вартість Товару протягом 21 (двадцяти одного) дня з моменту прийняття чергової поставки Товару шляхом перерахування грошових коштів на підставі відповідних рахунків-фактур на поточний банківський рахунок Постачальника.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належним та допустимих доказів оплати залишку боргу у розмірі 22453,20 грн. у встановлений договором строк, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати отриманого товару від позивача, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості правомірними та такими що підлягають задоволенню

Щодо нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних у розмірі 543,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1593,93 грн. з 27.01.2021 по 17.11.2021, суд встановив, що позивачем неправильно визначено розмір 3% річних та інфляційних втрат. Здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що за період з 27.01.2021 по 17.11.2021 розмір 3% річних від простроченої суми 22454,50 грн. становить 542,56 коп., а розмір інфляційних втрат – 1786,31 грн., що більше від заявленої суми.

Між тим, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем, що становить 1593,93 грн.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені суд зазначає таке:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, договором №5718/05/03-2019 передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань по оплаті Товару та/або тари Клієнт сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2706,67 грн. за період з 27.01.2021 по 17.11.2021, суд встановив, що правильним розміром пені за вказаний період від суми простроченого платежу у розмірі 22453,50 грн. є 2717,12 грн. Однак, з огляду на те, що суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає розмір пені, заявлений позивачем у сумі 2706,67 грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» щодо стягнення з ТОВ «САПФІ БЕСТ» основної заборгованості у розмірі 22453,50 грн., 3% річних у розмірі 542,56 грн.., пеню у розмірі 2706,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 1593,93 грн.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІ БЕСТ» (Французький бульвар, буд. 66/2, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 41438090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕБЕСНА КРИНИЦЯ ЛТД» (вул. Вацлава Гавела, 6, корп. 17, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 37117315) основну заборгованість у розмірі 22453/двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят три/грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 542/п`ятсот сорок дві/грн. 56 коп., пеню у розмірі 2706/дві тисячі сімсот шість/грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 1593/одна тисяча п`ятсот дев`яносто три/грн. 93 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2269/дві тисячі двісті шістдесят дев`ять/грн. 96 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська