Рішення № 103279584, 09.02.2022, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м.Харків Справа № 913/921/21

Провадження № 3/913/921/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН", м. Луганськ

про стягнення 819 069 грн 23 коп

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 819 069 грн 23 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодон", набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці площею 2,8947 га за адресою: вул. ім. Генерала О.Радієвського, будинок 1, м. Лисичанськ, Луганська область, належним чином не оформило право землекористування на цю земельну ділянку та в період з 01.10.2018 до 01.01.2020 не вносило плату за користування нею, внаслідок чого без законних підстав зберегло в себе безпідставно набуте майно – грошові кошти в розмірі 819 069 грн 23 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/921/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).

Статтею 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН" (ідентифікаційний код 21843398) є: 91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Совєтская, 40, приміщення 506.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

За приписами ст. 11 Закону України від 12.08.2014 № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Інформація про дату, час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції") офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет (lg.arbitr.gov.ua), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду в цій справі.

Враховуючи викладене, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд цієї справи, проте відзив на позов не надав.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 09.02.2022.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

На виконання Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” указом Президента України від 27.07.2020 № 293/2020 в місті Лисичанськ Луганської області утворена військово-цивільна адміністрація.

Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” військово- цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

На підставі викладеного, Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області виступає у якості позивача у даній справі, як тимчасовий державний орган, що здійснює повноваження Лисичанської міської ради Луганської області - представницького органу Лисичанської міської територіальної громади.

11.03.2003 між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ВАТ трестом “Луганськвуглеавтоматика” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №463, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі рішення сесії Лисичанської міської ради за №459 від 15.02.2002 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Косіора, 1, м. Лисичанськ, Луганська область. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8947 га із земель промисловості. На земельній ділянці розташовано промисловий майданчик Лисичанського шахтоспецналагоджувального управління (а.с. 18-20).

Договір укладено на 30 років починаючи з дати його реєстрації (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору, у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.3.1. договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю по ату прийому – передачі в належному стані та у визначених межах земельну згідно з цим договором.

В п.4 договору сторони погодили, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення його строку.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації (п.4.1 договору).

Земельна ділянка була передана ВАТ трест “Луганськвуглеавтоматика” в користування за актом передачі – прийняття земельної ділянки в натурі, який підписано сторонами 19.04.2002 (а.с. 21).

Договір оренди землі №463 від 11.03.2003 зареєстровано 27.03.2003 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та 21.03.2003 посвідчено приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з 30.11.2012 власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Косіора С., 1, м. Лисичанськ, Луганська область, є Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН" на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №815 від 28.11.2012, посвідченого 30.11.2012 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області.

Рішенням Лисичанської міської ради №4/43 від 24.12.2015 “Про перейменування вулиць” вул. С. Косіора перейменовано на вул. ім. Генерала О. Радієвського.

22.12.2016 рішенням Лисичанської міської ради №20/297 від 22.12.2016 припинено Публічному акціонерному товариству “Луганськвуглеавтоматика” у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, до іншої особи, право оренди земельної ділянки площею 2,8947 га, наданої для експлуатації промислового майданчика за адресою: вул. ім. Генерала О. Радієвського, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, кадастровий номер 4411800000:12:003:0002. Договір оренди землі №463 від 27.03.2003 визнано таким, що втратив чинність. Вилучену земельну ділянку віднесено до земель запасу. Зобов`язано Управлінню власності Лисичанської міської ради організувати роботи з укладання угоди щодо розірвання договору оренди землі відповідно до чинного законодавства.

Державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки здійснено 12.01.2017, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

На даний час на території зазначеної вище земельної ділянки знаходиться комплекс будівель та споруд, який належить Відповідачу.

Позивачем неодноразово надсилалися Відповідачу листи-повідомлення щодо оформлення права землекористування, але останнім не було вжито відповідних заходів, що призвело до безоплатного користування земельною ділянкою.

18.10.2018 Лисичанська міська рада Луганської області звернулася до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів не сплачених за оренду землі за період з 12.07.2017 до 01.10.2018.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.01.2019 у справі № 913/517/18 у задоволені позову було відмовлено.

Позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначене вище рішення суду. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 позов Лисичанської міської ради до ТОВ “АВТОДОН” було задоволено.

До теперішнього часу Відповідачем не оформлено право землекористування і, відповідно, не вноситься плата за фактичне користування земельною ділянкою.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 819 069 грн 23 коп. за період з 01.10.2018 до 01.01.2020 (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача – власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій цей об`єкт розміщений.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТОДОН”, зокрема, укладення договору оренди з Лисичанською міською військово-цивільною адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області та державної реєстрації такого права.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані комплекс будівель і споруд, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Товариство з обмеженою відповідальністю “АВТОДОН” як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного суду України щодо застосування приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю – це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

За приписами ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Зважаючи на це, у спірних правовідносинах підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельній ділянці площею 2,8947 га за адресою: вул. ім. Генерала О. Радієвського, будинок 1, м. Лисичанськ, Луганська область, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, власником якого є відповідач, присвоєний кадастровий номер 4411800000:12:003:0002, а це свідчить про сформованість земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав.

Про необхідність застосування ст. 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

За положеннями ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до частин 1-2 ст. 15, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 20, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивачем до матеріалів справи доданий витяг від 26.03.2018 № 8-12-0.29-67/164-18 із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який виданий Відділом у м. Лисичанську Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (аркуш справи 31).

Рішенням Лисичанської міської ради від 10.07.2017 № 33/445 затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки на території міста Лисичанська, яке вступає в дію з 01.01.2018. Відповідно до вказаного рішення ставка орендної плати за землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення складає 3% (аркуші справи 33-35).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,8947 га (кадастровий номер: 4411800000:12:003:0002) складає 21 806 000 грн 77 коп.

Позивачем у позовній заяві здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 21 806 000 грн 77 коп. (аркуш справи 4 на звороті), у тому числі:

- за період з 01.10.2018 по 01.01.2019 в розмірі 164 889 грн 21 коп.;

- за період з 01.01.2019 по 01.01.2020 в розмірі 654 180 грн 02 коп., всього 819 069 грн 23 коп.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.10.2018 по 01.01.2020 є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту свої прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 819 069 грн 23 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача в сумі 12 286 грн. 04 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон", про стягнення 819 069 грн 23 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон", місцезнаходження: вул. Совєтская, будинок 40, приміщення 506, м. Луганськ, Луганська область, 91055, ідентифікаційний код 21843398 на користь Лисичанської міської територіальної громади в особі Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області безпідставно збережені кошти у вигляді не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 2,8947 га, яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, Луганської області, вул. ім. Генерала О. Радієвського-1, у розмірі 819 069 грн 23 коп. та перерахувати їх на рахунок UA738999980314080544000012491, отримувач – ГУК у Луг.обл/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37991110, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету – 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон", місцезнаходження: вул. Совєтская, будинок 40, приміщення 506, м. Луганськ, Луганська область, 91055, ідентифікаційний код 21843398 судовий збір в сумі 12 286 грн 04 коп. на користь управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та перерахувати його на р/р UA678201720344210005000027161, отримувач: Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, код отримувача: 33537796, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

6.Повне рішення складено – 09.02.2022.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ