Рішення № 103278608, 01.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2022Справа №910/19770/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" доДержавного підприємства "Гарантований Покупець"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпро стягнення 922 288,96 грн.Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи:

від позивача:Тітов І.С.,від відповідача:Корсун Ю.Ю.,від третьої особи-1:не з`явився,від третьої особи-2:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 922 288,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем у період з 05.05.2020 по 20.07.2021 своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої позивачем у березні 2020 року згідно Договору №475/01 від 30.07.2019 електроенергії, наявні правові підстави для стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 13 834,33 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19770/21; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; призначено у справі судове засідання на 11.01.2022.

29.12.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що джерелом надходження коштів для продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг відповідача, однак вказаною компанією не було здійснено розрахунків в повному обсязі, що і перешкоджає здійсненню розрахунків з виробником електроенергії.

Крім того, відповідач вказує на те, що наявні всі обставини, що визнаються Верховним Судом винятковими для застосування зменшення 3% річних та інфляційних втрат, а саме: неспіврозмірність та/або відсутність збитків понесених позивачем; відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір неустойки; скрутний фінансовим стан боржника; значна кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано сторін направити залученим третім особам протягом п`яти днів копії заяв по суті спору, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученим третім особам у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору, з доказами їх направлення іншим учасникам справи; судове засідання призначено на 01.02.2022.

В судове засідання 01.02.2022 з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити повністю, а відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання 01.02.2022 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином з огляду на наступне.

Ухвала суду про повідомлення дати, часу та місця судового засідання від 13.01.2022, направлялася третім особам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвали, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була отримана Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 19.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105491896830 та №0105491896783.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що треті особи були належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Пунктом 4 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на те, що треті особи у розумінні положень ст.ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлені про розгляд справи, проте Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не повідомлено суд про причини неявки (представника), суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 вказаного Кодексу, прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників третіх осіб.

В судовому засіданні 01.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець", як гарантованим покупцем за договором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", як виробником за "зеленим" тарифом за договором, був укладений Договір №475/01 (надалі - Договір), відповідно до якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 7.4 Договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

31.03.2020 на виконання умов Договору №475/01 від 30.07.2019 між сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 12 980 844,07 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті придбаної у березні 2020 року згідно Договору, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" вказує на наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн., нарахованих за період з 05.05.2020 по 20.07.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, у справі №910/7256/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" основний борг у розмірі 6 921 671,04 грн., пеню у розмірі 270 538,40 грн., штраф у розмірі 412 165,91 грн., судовий збір у розмірі 124 306,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 61 712,11 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", що був сплачений згідно платіжного доручення №1376 від 21.05.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

При прийнятті вказаного судового рішення суд встановив, зокрема, такі обставини:

- в рамках дії Договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом;

- в березні 2020 року позивачем було продано, а відповідачем придбано вироблену за "зеленим" тарифом електричну енергію в обсязі 3 319 128,00 кВт*год. на суму 12 980 671,99 грн.;

- відповідачем було оплачено за придбану в березні 2020 року у позивача електроенергію суму кошти у розмірі 6 059 000,95 грн.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №475/01 від 30.07.2019 зі сплати коштів за куплену у березні 2020 року електроенергію; загальної вартості купленої у березні 2020 року електроенергії; суми, сплаченої покупцем в рахунок часткової оплати придбаної у березні 2020 року електроенергії), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судового рішення у справі №910/7256/20, що є недопустимим в силу законодавства як міжнародного, так і національного.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, Державне підприємство "Гарантований Покупець" зобов`язане здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміру вартості послуги.

Розмір вартості послуг за березень 2020 року було затверджено постановою НКРЕКП №902 від 29.04.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року".

Отже, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання Державного підприємства "Гарантований Покупець" із здійснення розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в березні 2020 року в рамках виконання Договору електричну енергію мало було бути виконано протягом двох робочих дні з моменту затвердження розміру вартості послуг, а саме до 04.05.2020 включно.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 судом було встановлено, що підтвердженою заборгованістю Державного підприємства "Гарантований покупець" за Договором №475/01 від 30.07.2019 є сума у розмірі 6 921 671,04 грн., яка не була оплачена відповідачем у встановлені строки.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що моментом фактичного виконання Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, тобто 16.07.2021 (платіжним дорученням №660507626 від 16.07.2021 підтверджується списання коштів з боржника на виконання судового рішення у справі №910/7256/20), а тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат по 20.07.2021 за прострочення виконання такого грошового зобов`язання є протиправним.

Щодо вказаних тверджень відповідача суд зазначає наступне.

Для відповіді на породжене таким твердженням питання (щодо кінцевої дати нарахування 3% річних та інфляційних втрат) необхідно встановити - хто винний у тому, що стягувач одержав кошти не у день їх списання з рахунку боржника?

В будь-якому випадку момент ініціації платежу платником і надходження коштів на рахунок одержувача є відмінними, а п.8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дозволяє проведення такого платежу протягом трьох днів.

На практиці, відправлення платежу до обіду зумовлює надходення коштів в день платежу, а після обіду - на наступний день.

Тобто, навіть при добровільній сплаті коштів можуть (хоча і рідко з огляду на несуттєвість проміжку затримки) виникати спірні моменти щодо різного обліку часу нарахування 3% річних чи іншших санкцій.

При примусовому списанні коштів час затримки є більшим, адже відбувається два платежі: перший - списання коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, другий - відбувається перерахування коштів з рахунку виконавчої служби на рахунок стягувача.

В даному випадку, платіжним дорученням №660507626 від 16.07.2021 підтверджується списання коштів з боржника на виконання судового рішення у справі №910/7256/20.

Відповідно до платіжного доручення №42568 від 19.07.2021 органом виконавчої служби перераховано кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", які були стягнуті з Державного підприємства "Гарантований покупець".

В той же час, з наданої позивачем банківської виписки від 21.07.2021 вбачається, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, яке набрало законної сили 18.05.2021, надійшли 21.07.2021.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі.

Отже, в даному випадку фактичний переказ коштів в якості виконання судового рішення від боржника на користь стягувача завершився 21.07.2021.

При цьому, суд допускає, що при примусовому стягненні коштів дії виконавця або банківської установи можуть призводити до затягування отримання коштів стягувачем, і тоді може вестися мова про звільнення боржника від відповідальності за прострочення через бездіяльність виконавця чи банку.

Однак, враховуючи, що 16.07.2021 (дата списання коштів з боржника) було п`ятницею і наступний робочий день - 19.07.2021 (дата ініціювання переказу таких коштів на рахунок стягувача), то суд дійшов висновку, що виконавець діяв правомірно і без затримки, перераховуючи кошти, стягнуті з боржника на користь стягувача, на наступний робочий день після списання таких коштів.

Так, з платіжного доручення №42568 від 19.07.2021 вбачається, що банком такий переказ проведено 21.07.2021, тобто в межах строків, встановлених п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Отже, вина виконавця і банку у одержанні стягувачем коштів не у день їх списання з боржника відсутня.

Відтак, фактом є те, що стягувач не міг користуватися коштами до їх одержання, а спірним моментом - є саме різниця часу між відправленням коштів та їх одержанням, і вирішуючи на кого необхідно покласти негативні наслідки такої різниці, суд виходить із наступного.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 Цивільного кодексу України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Передумовою виникнення спору в даній справі є порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке було встановлене рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 (набрало законної сили). Відтак, відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання, повинен був вживати заходи для його якнайшвидшого виконання (погашення заборгованості), що дозволило б уникнути спірної ситуації, а не пасивно очікувати примусового виконання рішення суду.

Державним підприємством "Гарантований покупець" не вчинило заходів щодо добровільного виконання рішення суду, у зв`язку з чим 16.07.2021 з нього було стягнуто кошти в порядку примусового виконання рішення суду.

Відтак, поведінка Державного підприємства "Гарантований Покупець" не відповідає критеріям добросовісності, а тому останнє має нести тягар негативних наслідків своєї недобросовісної поведінки.

Таким чином, відповіддю суду на питання, на яке необхідно було відповісти для правильного вирішення спору, є - відповідач є особою, яка своєю неправомірною поведінкою зумовила одержання стягувачем коштів не у день їх списання з рахунку боржника.

Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та від 11.02.2020 у справі №927/206/19.

У вказаних постановах зроблено висновок про те, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на рахунок виконавця, однак:

по-перше, в даній справі нараховуются 3% річних не у зв`язку із простроченням виконання судового рішення, а у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання з правочину;

по-друге, визначення положеннями п. 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" стягувачем (за платіжним документом) - виконавця є відмінним поняттям від стягувача (за виконавчим документом) згідно Законом України "Про виконавце провадження", а відтак непереконливим є твердження про наділення стягувачем виконавця правом на одержання коштів;

по-третє, висновок про покладення на стягувача негативних наслідків за несвоєчасне одержання коштів (неможливість користування власним майном) (навіть у розмірі нарахованої за день-два суми 3% річних) зроблено без урахуванням висновків Великої палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 в аспекті добросовісності та необхідності покладення тягара негатичних наслідків саме на винну сторону.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних до фактичної дати надходження коштів на рахунок стягувача, а відтак визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період з 05.05.2020 по 20.07.2021 є правомірним.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 671 402,09 грн. нараховані за період з 05.05.2020 по 20.07.2021.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначених позивачем періодів їх нарахування, прийшов до висновку про правомірність нарахування Державному підприємству "Гарантований Покупець" 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційних втрат в розмірі 671 402,09 грн.

В свою чергу, у відзиві на позов відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн., яке мотивоване неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків понесених позивачем; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значним розміром неустойки; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, по-перше, у вказаній постанові жодним чином не йшлося про можливість зменшення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України інфляційних втрат.

По-друге, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість у даній справі нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищує 14% від суми заборгованості, а відтак обставини справи №910/19770/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Державного підприємства "Гарантований Покупець" підлягає стягненню 3% річних у розмірі 250 886,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правничої допомоги №8/21 від 11.11.2021, укладеного з адвокатом Тітовим Ігорем Сергійовичем; копію Додаткової угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги №8/21 від 11.11.2021; копію звіту про надані послуги від 13.01.2022, копію детального опису наданих юридичних послуг від 13.01.2022; копію Акту наданих послуг №1 від 13.01.2022 та копію платіжного доручення №4688 від 21.01.2022 на суму 16 000,00 грн.

В детальному описі наданих юридичних послуг від 13.01.2022 зазначено, що адвокатом надано такі послуги:

- підготовка позовної заяви, додатків до позовної заяви, здійснення розрахунків (12 000,00 грн. за 3 години);

- вивчення відзиву на позовну заяву (2 000,00 грн. за 0,5 години);

- участь у судовому засіданні (2 000,00 грн. за 0,5 години).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 01.02.2022 представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення судових витрат, яке обґрунтоване неспівмірністю заявлених витрат та витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт до складності даної справи.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про неспівмірність заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на наступне.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 судом було надано оцінку складності справи та визнано справу №910/19770/21 малозначною; вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна спору в частині майнової вимоги у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказують на незначну складність даної справи.

По-перше, як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7256/20, предметом якої було стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію згідно Договору. Відтак, при підготовці позовної заяви, поданої в межах справи №910/19770/21, у адвоката, який також представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" в межах справи №910/7256/20, відсутня необхідність повторно досліджувати документи, які підтверджують наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Отже, підготовка позовної заяви адвокатом фактично зводилась до здійснення двох підрахунків (інфляційних втрат та 3% річних) за одним періодом.

По-друге, п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги №8/21 від 11.11.2021 (в редакції Додатку №10) визначено, що клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката. Кількість витраченого адвокатом часу підтверджується підписам з обох сторін детальним описом наданих юридичних послуг.

Тобто, фактична вартість наданих адвокатом юридичних послуг в межах даної справи в погодинному розмірі становить 4 000,00 грн. за годину., в той час як суду відомо, що у місті Києві вартість юридичних послуг з погодинною тарифікацію у 1 500,00 грн. за 1 год. є середньостатистичною.

З огляду на те, що дана справа не є складною, а вартість наданих адвокатом юридичних послуг в межах даної справи перевищує більш ніж у 2,5 рази середньостатистичну вартість юридичних послуг у місті Києві, то суд приходить до висновку, що такі витрати не є обґрунтованими.

Відтак, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справи та середньостатистичну вартість юридичних послуг у місті Києві у категорії таких справ, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 00,00 грн. не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, є незначної складності та суть її вирішення зводилась до стягнення 3% річних на прострочене грошове зобов`язання, підтверджене рішенням суду .

Приймаючи до уваги наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Розважівська, буд. 192; ідентифікаційний код 33593431) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Розважівська, буд. 192; ідентифікаційний код 33593431) 3% річних у розмірі 250 886 (двісті п`ятдесят тисяч вісімсот тисяч вісімдесят шість) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 671 402 (шістсот сімдесят одна тисяча чотириста дві) грн. 09 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 834 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 33 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 11.02.2022.

Суддя Р.В. Бойко