Рішення № 103278151, 14.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2022Справа № 910/19241/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері»

до Фізичної особи-підприємця Чжена Максима Юрійовича

про стягнення 10311,36 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Чжена Максима Юрійовича про стягнення 10311,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні позивач зазначає, що 12.06.2020 між ТОВ «Фудс Делівері» та ФОП Чженом Максимом Юрійовичем укладено Договір поставки №1895. Відповідно до вказаного Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40456,22 грн, що підтверджується відповідними накладними. Відповідачем було порушено умови вищевказаного Договору поставки, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 7308,78 грн. Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1731,21 грн, 3% річних у розмірі 540,79 грн та штраф у розмірі 730,58 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, оскільки з моменту отримання товару 16.10.2020 між позивачем і відповідачем припинились відносини за Договором та у зв`язку з карантинними заходами відповідач був змушений припинити підриємницьку діяльність, а також позивач позбавив відповідача можливості виконати зобов`язання у досудовому порядку.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві зазначає, що ним 14.12.2021 було сплачено суму заборгованості та штрафні санкція в повному обсязі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2020 між ТОВ «Фудс Делівері» (далі - Постачальник) та ФОП Чженом Максимом Юрійовичем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №1895 (далі - Договір) відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування, визначену в п.2.1 цього Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору. (п.1.1 Договору)

Під Додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені Постачальником замовлення Покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються Постачальником. Всі Додатки до даного Договору становлять його невід`ємну частину Договору. (п.1.2 Договору)

Відповідно до п.4.1 Договору, поставка Товару здійснюється партіями.

Згідно п.6.1 та п.6.4 Договору, розрахунок за кожну партію Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до п.7.3 Договору, приймання-передача Товару здійснюється представниками обох Сторін на складі доставки згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на Товар із підписанням відповідних накладних.

Як зазначено у п.12.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2020.

Пунктом 12.6 Договору передбачено, що припинення дії цього (розрив) Договору не звільняє Покупця від зобов`язань по оплаті поставленій Постачальником Продукції та суми виставленої неустойки.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідно до відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято відповідний товар.

Проте, відповідачем було порушено умови Договору поставки, в частині повної та своєчасної оплати поставленого Товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 7308,78, а саме за видатковою накладною №9167 від 16.07.2020 в розмірі 116,04 грн; №10173 від 03.08.2020 в розмірі 5485,62 грн та №15152 від 16.10.2020 в розмірі 1707,12 грн.

Окрім того, відповідач не заперечував, щодо факту отримання товару за вищезазначеними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, позивачем окрім суми основної заборгованості заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1731,21 грн, 3% річних у розмірі 540,79 грн та штраф у розмірі 730,58 грн.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було подано до суду копію платіжного доручення №37333763 від 14.12.2021 на суму 10311,36 грн, у графі призначення платежу зазначено: «Оплата заборгованості».

Враховуючи вищезазначені обставини, суд зазначає, що поставлений позивачем товар відповідно до видаткових накладних №9167 від 16.07.2020, №10173 від 03.08.2020 та №15152 від 16.10.2020 та нараховані позивачем інфляційні втрати, 3% річних та штраф було оплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №37333763 від 14.12.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, згідно ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, оскільки вказаний спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, зокрема порушено умови вищевказаного Договору поставки в частині повної та своєчасно оплати товару, а заборгованість перед позивачем було погашено після відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку щодо покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Шевчука Дмитра Ігоровича серії КС №10345/10 від 08.11.2021, копію ордеру серії АІ №1176281 від 23.11.2021, копію витягу з Договору про надання правової допомоги у господарських справах від 15.11.2021, копію платіжного доручення №4981 від 23.11.2021 на суму 7000 грн.

Враховуючи що дана категорія справ не є складною та те що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, окрім того беручи до уваги ціну позову та наявність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також оскільки, як було вище встановлено судом вказаний спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, суд вважає, що вимога позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000 грн.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чжена Максима Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55; ідентифікаційний код 39819673) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмір 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 14.02.2022.

Суддя Я.В. Маринченко