Рішення № 103278127, 12.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 910/10208/21За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Солом`янський»

про стягнення 11 472, 32 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Солом`янський» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 11 472, 32 грн, з яких: 10 644, 32 грн основний борг, 571, 09 грн інфляційні втрати, 92, 52 грн 3% річних та 164, 39 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 15, 16, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території №168/908 від 01.12.2015, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/10208/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.07.2021 від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/10208/21 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.10.2021.

18.10.2021 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 20.10.2021 сторони не з`явилися, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання на 09.11.2021.

23.10.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 09.11.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.

22.11.2021 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 24.11.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.

У судове засідання 12.01.2022 представники учасників справи не з`явилися. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2006 між Фондом приватизації комунального майна Солом`янського району міста Києва (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу відповідно до якого продавець передав у власність покупця нежилі приміщення з №1 по 21 групи приміщень 91 по вулиці Уманській, 47 загальною площею 428, 1 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №745.

01.12.2015 між позивачем (підприємство) та відповідачем (орендар/власник) укладено договір №168/901 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, у відповідності до п. 1.1. підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної орендарем/власником площі приміщення, яка становить 428, 1 кв.м. та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Уманська, будинок 47 (надалі - приміщення), а також утримання прибудинкової території, а орендар/власник бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих підприємством за цим договором. Приміщення використовується: спортивний клуб 50 відвідувань, підвал, вхід окремий, 1 працюючий.

Згідно п. 2.1. договору орендар/власник сплачує підприємству вартість фактично отриманих послуг.

Відповідно до п.2.2. договору орендар/власник користується послугами:

2.2.1. утримання будинків і споруд та прибудинкової територій, розмір яких на момент укладення договору становить 1, 42 грн за 1 кв.м. (без ПДВ) 1, 42х428, 1= 607, 90 грн за місця (без ПДВ).

2.2.2. транспортування теплової енергії від джерел теплопостачання споживача (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 0, 051 грн за 1 кв.м. (без ПДВ) 428, 1х0, 051=21, 83 грн за місяць (без ПДВ).

Тарифи на послуги передбачені даним договором можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуватися при розрахунках по даному договору без додаткового погодження з орендарем/власником (п.2.3. договору).

Позивачем, враховуючи розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 668 від 06.06.2017, були встановлені тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій по вулиці Уманська, 47 в місті Києві в розмірі 2, 59 грн за м2 площі за місяць (без ПДВ), який включає в себе: прибирання прибудинкової території - 0,9155; технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації - 0,4022; дератизація - 0,0213, дезінсекція - 0,0244; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання систем - 0, 1199; поточний ремонт конструктивних елементів - 0,3297; поливання дворів, клумб і газонів - 0,0518; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду - 0, 1321; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води - 0,3136; прибуток - 0,2773.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар/власник, незалежно від результатів господарської діяльності , зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітнім у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.

Надані послуги оформляються актом виконаних робіт, який підписується підприємством і орендарем/власником у кінці кожного календарного місяця. Орендар/власник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту надходження від підприємства, або висловити свої заперечення стосовно його підписання. Якщо власник не підпише отриманий акт і не висловить свої заперечення щодо його підписання, то такий акт вважається погодженим сторонами (п.п. 2.5., 2.6. договору).

Відповідно до п.5.1. договору в разі прострочення оплати за даним договором орендар/власник сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Оплата орендарем/власником пені не звільняє останнього від оплати неоплаченого рахунку в повному розмірі. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря/власника також стягується у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням.

Строк дії договору встановлено з 01.05.2015 до 01.05.2016. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договорі вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.6.1. договору).

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг за період з серпня 2020 року по березень 2021 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 10 644, 32 грн основного боргу, 571, 09 грн інфляційних втрат, 92, 52 грн 3% річних та 164, 39 грн пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору є надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За твердженням позивача ним було надано відповідачу послуги передбачені договором за період з серпня 2020 року по березень 2021 року на загальну суму 10 644, 32 грн, що також підтверджується наступними актами прийняття-передачі робіт (надання послуг): №б/н від 31.08.2020 на суму 1 330, 54 грн, №б/н від 30.09.2020 на суму 1 330, 54 грн, №б/н від 30.10.2020 на суму 1 330, 54 грн, №б\н від 30.11.2020 на суму 1 330, 54 грн, №б/н від на суму 1 330, 54 грн, №б/н від 29.01.2021 на суму 1 330, 54 грн, №б/н від 26.01.2021 на суму 1 330, 54 грн, №б/н від 31.03.2021 на суму 1 330, 54 грн.

Вказані акти підписані оформлені належним чином, підписані зі сторони позивача та були направлені відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА», однак останнім не підписані. Відповідач, у свою чергу, в порушення умов договору та вимог законодавства, не розрахувався за отримані послуги.

Також відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки у суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження позивача з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не заперечуються, в той час як законодавством покладається на власника нерухомого майна утримувати будинок, в тому числі розміщені у ньому нежитлові приміщення та прибудинкову територію, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу у період з серпня 2020 року по березень 2021 року послуг з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 10 644, 32 грн.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказана правова норма є спеціальною по відношенню до інших приписів цивільного законодавств, тому у даному випадку обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги не ставиться в залежність від наявності укладеного договору на надання таких послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар/власник, незалежно від результатів господарської діяльності, зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітнім у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури на оплату комунальних послуг та акти за спірний період, однак доказів вручення їх відповідачу матеріали справи не містять. При цьому суд звертає увагу, що позивач починаючи з 2006 року є власником нежитлових приміщень площею 428, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Уманська, будинок 47, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за вказаною адресою.

Також суд зазначає, що договором було передбачено вартість послуг, розпорядження КМДА є загальнодоступними та загальновідомими, а тому відповідач був обізнаний щодо суми, яка має сплачуватись ним за договором щомісяця до 1 числа місяця, наступного за звітнім, однак платежів взагалі не здійснював.

При цьому суд наголошує, що в договорі чітко вказаний строк оплати, і на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач, як власник майна, зобов`язаний був оплачувати послуги кожного місяця до 1 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідачем доказів оплати вказаної заборгованості суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів оплати за надані позивачем послуги у визначений договором строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості в розмірі 10 644, 32 грн з оплати наданих йому в період з 01.08.2020 по 31.03.2021 послуг з утримання будинку та прибудинкової території, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення 571, 09 грн інфляційних втрат та 92, 52 грн 3% річних розрахованих за період з 01.08.2020 по 01.04.2021.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при їх нарахуванні позивачем не враховано положення пункту 2.4. договору відповідно до якого вартість послуг сплачується до 1 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення.

Тобто, оскільки умови договору визначена оплата до 1 числа місяця наступного за звітним, то саме ця дата є останнім днем оплати, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат починається з 2 числа наступного місяця.

У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат наступним чином:

Період надання послугВартість послуг (грн)Період нарахування 3% річних та інфляційних втратРозмір 3% (грн)Розмір інфляційних втрат (грн)Серпень 2020 року1 330, 5402.09.2020-01.04.202123,15105,83Вересень 2020 року1 330, 5402.10.2020-01.04.202119,8898,69Жовтень 2020 року1 330, 5402.11.2020-01.04.202116,5084,54Листопад 2020 року1 330, 5402.12.2020-01.04.202113,2266,38Грудень 2020 року1 330, 5402.01.2021-01.04.20219,8453,92Січень 2021 року1 330, 5402.02.2021-01.04.20216,4536,15Лютий 2021 року1 330, 5402.03.2021-01.04.20213,3922,62Березень 2021 року1 330, 54 Всього10 644, 32 92,43468,13

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 164, 39 грн пені за загальний період з 01.10.2020 по 01.04.2021.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що в разі прострочення оплати за даним договором орендар/власник сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 26. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З огляду на те, що пеня нарахована позивачем за період з 01.10.2020 по 01.04.2021, тобто на період дії карантину, суд відмовляє в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 164, 39 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 644, 32 грн основного боргу, 92, 43 грн 3% річних та 468, 13 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та поштових послуг покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Солом`янський» (03087, місто Київ, вулиця Уманська, будинок 47, ідентифікаційний код 33144759) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва» (03186, місто Київ, вулиця Левка Мацієвича, будинок 6, ідентифікаційний код 35756919) 10 644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн 32 коп. основного боргу, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн 13 коп. інфляційних втрат, 92 (дев`яносто дві) грн 43 коп. 3% річних, 25 (двадцять п`ять) грн 39 коп. поштових витрат та 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 08 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному повний текст складено та підписано 14.02.2022.

Суддя Я.А.Карабань