Рішення № 103274350, 01.02.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2022 р. Cправа № 902/1198/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м.Київ

до фізичної особи-підприємця Борсолюк Оксани Григорівни, с.Лука-Барська Барського району Вінницької області

про стягнення 15337,81 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ :

02.12.2021 на адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про стягнення з фізичної особи-підприємця Борсолюк Оксани Григорівни 15337,81 грн заборгованості, а саме: 7818,18 грн - основного боргу, 1732,54 грн - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 4488,09 грн - 50% штрафу за порушення строків оплати товару, 582,25 грн - пені та 716,75 грн - інфляційних нарахувань,

Вказана заборгованість нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору поставки №27/21 від 20.10.2020 в частині здійснення повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 07.12.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1198/21, призначено судове засідання на 01.02.2022.

На визначену дату та час (01.02.2022) представники сторін не з`явилися.

При цьому, 01.02.2022 на адресу суду надійшло, клопотання представника позивача про розгляд справи №902/1198/21 за його відсутності. Додатково представник позивача зазначає, що підтримує позовні вимоги.

Слід зазначити, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 07.12.2021.

Копія ухвали від 07.12.2022, яка була надіслана відповідачу, за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із відміткою органу поштового зв`язку про причину повернення: "адресат відмовився".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, в т.ч. рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, визначеному п.5 ч.6 ст.242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвал суду є наслідком бездіяльності, оскільки таке направлення здійснювалося відповідачу за адресою реєстрації.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/1198/21 офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Відтак у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.

Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні 01.02.2022 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник, позивач) та Фізичною особою підприємцем Борсолюк Оксаною Григорівною, (покупець, відповідач) укладено договір поставки №27/21, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Відповідно до п. 3.6. датою поставки Товару є дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений до підпису під час приймання - передачі Товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати покупцем вартості партії Товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Згідно з п. 6.3. оформлення приймання-передачі Товару здійснюється шляхом підписання представниками Сторін видаткових накладних і/або інших товарно супроводжувальних документів.

Відповідно до п. 7.2.1. договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.2.2. договору - у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 8976,18 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №74675/80479 від 26.11.2020 на суму 1540,50 грн, №84676/804480 від 26.11.2020 на суму 1735,92 грн, №90717/86325 від 17.12.2020 на суму 864,54 грн, №90711/86319 від 17.12.2020 на суму 1771,92 грн, №90712/86320 від 17.12.2020 на суму 1452,66 грн, №90714/86322 від 17.12.2020 на суму 1610,64 грн.

За отриманий згідно накладної №74675/80479 від 26.11.2020 товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 1158,00 грн, зокрема, 19.02.2021 на суму 300,00грн; 16.03.2021 на суму 15,00 грн; 24.03.2021 на суму 204,00 грн, 30.03.2021 на суму 100,00 грн, 31.03.2021 на суму 200,00 грн, 19.04.2021 на суму 339,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових касових ордерів та меморіальних ордерів (а.с.21-23).

Неоплаченим залишився товар на загальну суму 7818,18 грн.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 7818,18 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1732,54 грн - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 4488,09 грн - 50% штрафу за порушення строків оплати товару, 582,25 грн - пені та 716,75 грн - інфляційних нарахувань

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №27/21 від 20.10.2020 в частині оплати одержаного товару.

Договір, що укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, внаслідок чого у останнього утворилась загальна заборгованість за договором поставки у розмірі 7818,18 грн.

Відповідно до п.3.6. датою поставки Товару є дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений до підпису під час приймання-передачі Товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати покупцем вартості партії Товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковими накладними: №74675/80479 від 26.11.2020 на суму 1540,50 грн, №84676/804480 від 26.11.2020 на суму 1735,92 грн, №90717/86325 від 17.12.2020 на суму 864,54 грн, №90711/86319 від 17.12.2020 на суму 1771,92 грн, №90712/86320 від 17.12.2020 на суму 1452,66 грн, №90714/86322 від 17.12.2020 на суму 1610,64 грн (а.с.15-20) .

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.

У визначений у п.4.1. договору строк відповідач оплату за видатковими накладними не здійснив.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 7818,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за договором на підставі п. 7.2.1 та п.7.2.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача - 1732,54 грн 24 % річних; 4488,09 грн - штраф 50 % за порушення строку оплати товару; 582,25 грн пені за порушення строків оплати товару; 716,75 грн інфляційних нарахувань.

Щодо нарахованих позивачем 24 % річних, інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.2.1. Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши обрахунок 24% річних та інфляційних втрат, в межах сум та періодів, визначених позивачем, судом помилок не виявлено, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню в сумах, заявлених позивачем, а саме: 1732,54 грн - 24% річних за період з 11.12.2020 по 12.11.2021, 716,75 грн - інфляційні втрати за період з 11.12.2020 по 12.11.2021.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, суд зауважує таке.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.230, п.4 ст.231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

А відтак, штраф може бути застосований для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки він відноситься до штрафних санкцій.

Враховуючи приписи ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати штрафом виконання будь-якого зобов`язання.

Слід також звернути увагу, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною 2 ст.546 Цивільною кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.7.2.2. договору - у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач має право на нарахування відповідачу штрафу.

Наданий позивачем розрахунок вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 50 % штрафу, загальний розмір якого за договорами складає 4488,09 грн є обґрунтованою.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявленої пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.2.1 договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір поставки №27/21 від 20.10.2020 не містить інших умов щодо періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, тому до правовідносин сторін слід застосовувати положення ч.6 ст.232.

Перевіривши обрахунок пені, судом встановлено, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 19.04.2021 по 18.10.2021 з суми заборгованості 382,50 грн по накладній №74675/80479 від 26.11.2021 по якій відповідачем здійснено часткові оплати. При цьому строк оплати по вказаній накладній настав 10.12.2020, а тому 6-ти місячний строк для нарахування пені по вказаній накладній згідно з вимогами ч.6 ст.232 ГК України закінчився 10.06.2021.

Відтак, в стягненні 21,77 грн пені за період з 11.06.2021 по 18.10.2021 слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, штрафу які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання ч.2 ст.233 ГК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Керуючись засадами справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, закріплених у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч. 1, 2 ст.627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та штрафу та їх основне призначення, враховуючи всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафів на 50%.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги наступні обставини: пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу.

При цьому інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення інфляційних втрат та 24 % річних, які задоволені судом.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача та відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Враховуючи викладене до стягнення з відповідача підлягає 280,24 грн - пені, 2244,04 грн - штрафу.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в т.ч. доказів погашення заборгованості.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Борсолюк Оксани Григорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (вул.Харченка Євгенія, 42, м.Київ, 02088, код 35871504) 7818,18 грн - основного боргу; 1732,54 грн - 24 % річних; 280,24 грн - пені; 2244,04 грн - штрафу; 716,75 грн - інфляційних нарахувань та 2270,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 302,01 грн - пені та 2244,05 грн - штрафу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу представника позивача (aleksandr.rumyantsev@bayaderagroup.com).

Повне рішення складено 11 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (вул.Щаслива, буд.19, с.Лука-Барська Барського району Вінницької області, 23015)