Рішення № 103273463, 14.02.2022, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/135/22

2/189/147/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.02.2022 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Вирок набрав законної сили 17.08.2021 року.Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , 19.11.2020 року близько 10:00 години, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, на автомобілі марки ВАЗ-2101 червоного кольору з причепом, під керуванням ОСОБА_2 , разом із ОСОБА_3 , яких запевнив, що має спеціальний дозвіл на порубку дерев, прибув у лісосмугу, що розташована на відстані 800 метрів від ґрунтової дороги, що з`єднує околиці с. Березове та с. Калинівка Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, а саме між сільськогосподарськими полями 1.13-140 га та 1.12-119 га, що знаходяться в обробітку ТОВ «Маяк», яка перебуває у комунальній власності та згідно перехідних положень Земельного кодексу України (Розділ X доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 2498-VІІІ від 10.07.2018 року), якими установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважається власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності, після чого, діючи всупереч ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 67, ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, пп. 3 п. 2, пп. 1 п.7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 733 від 16.05.2007 року, п. п. 2,3,8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 року, не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, тобто, не маючи права здійснювати заготівлю деревини, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, без проведення обліку уповноваженими органами дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, без встановлення йому строків здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строків і способів очищення лісосік від порубкових решток, без здійснення плати, яка нараховується за використання лісових ресурсів, а також, не маючи спеціального дозволу на заготівлю деревини під час проведення рубок, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленим знаряддям, яке було необхідне для здійснення зпилу та розпилу стовбурів дерев, а саме, за допомогою бензопили марки «Grunhelm GS-62-18» зеленого кольору, яку заздалегідь приготував для вчинення кримінального правопорушення, здійснив незаконне спилювання шести сироростучих (живих) дерев породи «Акація» зі стовбурами діаметром в місці зрізу: 25 см, 25 см, 27 см, 28 см, 30 см, 30 см відповідно. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України - «Незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду». Своїми умисними, протиправними діями, а саме внаслідок незаконної порубки шести сироростучих (живих) дерев породи «Акація», ОСОБА_1 спричинив державі в особі Великомихайлівської сільської ради істотної матеріальної шкоди у сфері охорони природного навколишнього середовища на загальну суму на суму 23 433,11 грн. (двадцять три тисячі чотириста тридцять три гривні одинадцять копійок), що підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 3234/3235-21 від 23.06.2021 року. У зв`язку з тим, що відповідачем по справі ОСОБА_1 матеріальна шкода, заподіяна внаслідок знищення або пошкодження дерев, до цього часу не відшкодована в добровільному порядку, вона підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Вирок суду в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувався та набрав законної сили 17.08.2021 року. З огляду на зазначене, вина відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу встановлена вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2021 року та в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що обумовлює обов`язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною порубкою лісу. У зв`язку з чим, позивач просить позов задовольнити. Прокурор Литвиненко В.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Представник Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 280, 287, 288 ЦПК України - заочно. Представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення. . На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається без фіксування судового процесу технічними засобами. Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2021 року, у справі № 189/857/21, який набрав законної сили 17.08.2021 року, на підставі угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України та призначено йому узгоджене стронами покарання у вигляді штрафу у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста гривень) в дохід держави (а. с. 16). Відповідно до інформації відділу № 4 управління у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 259/55-21 від 26.11.2021 року, що надана на запит Синельниківської окружної прокуратури, земельна ділянка, яка заходиться на відстані 800 метрів від ґрунтової дороги, що з`єднує околиці с. Березове та с. Калинівка Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, а саме між сільськогосподарськими полями 1.13-140 га та 1.12-119 га, що знаходяться в обробітку ТОВ «Маяк», розташована на території Великомихайлівської ОТГ Покровського району Дніпропетровської області (а. с. 23-25). Згідно інформації виконавчого комітету Великомихайлівської ради Покровського району Дніпропетровської області № 24 від 05.01.2022 року, земельна ділянка, яка знаходиться на відстані 800 метрів від ґрунтової дороги, що з`єднує околиці с. Березове та с. Калинівка Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, а саме між сільськогосподарськими полями 1.13-140 га та 1.12-119 га, що знаходяться в обробітку ТОВ «Маяк», належить до комунальної власності Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с.26). Згідно копії висновку експерта № 3234/3235-21 від 23.06.2021 року за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020040540000407, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев 19.11.2020 року в лісосмузі, яка розташована на відстані 800 метрів від ґрунтової дороги, що з`єднує околиці с. Березове та с. Калинівка Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, а саме між сільськогосподарськими полями 1.13-140 га та 1.12-119 га, що знаходяться в обробітку ТОВ «Маяк», становить 23 433,11 грн. (а. с. 20). Згідно інформації виконавчого комітету Великомихайлівської Синельниківського району Дніпропетровської області № 38 від 11.01.2022 року, що надана на запит Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, станом на 10.01.2022 року ОСОБА_1 в добровільному порядку залишаються невідшкодованими збитки, завдані державі незаконною порубкою дерев в сумі 23 433,11 грн. (а. с. 27). Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону. Пунктом 1 ч.1 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість. За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України). Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св 18. Відповідно до ст.13 Конституції України, ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством. Відповідно до п. 7 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні. Отже, з огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення відповідачем шкоди, завданої кримінальним правопорушенням позивачу, суд вважає, що Великомихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області є належним позивачем у даній справі, оскільки незаконну порубку дерев здійснено на її території. Вина ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев, встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Розмір завданої шкоди розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явленого позову, а тому, вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Великомихайлівської сільської ради шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у сфері охорони природного навколишнього середовища в розмірі 23 433,11 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору (п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2481 грн. Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Великомихайлівської сільської ради, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Великомихайлівка, вул. Шевченка, 6 (код ЄДРПОУ 04339161) шкоду, заподіяну державі в розмірі 23 433,11 грн. (двадцять три тисячі чотириста тридцять три гривні одинадцять копійок), на рахунок UА 708999980333169331000004491, ЄДРПОУ 37988155, ГУК у Дн-кій обл/ТГ с Великом/ 24062100, МФО 899998, Банк Казначейство України ЕАП. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- невідомо, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня). Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова

14.02.2022