Ухвала суду № 103272822, 14.02.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10870/21

Провадження №1-кс/932/498/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашов І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., прокурора Михайлова О.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Стадниченка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Страшко О.В., за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Михайловим О.М., про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, маючого середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, одруженого, маючого інвалідність, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання, відповідно до якого слідчий просить продовжити строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення досудового розслідування, тобто до 19 березня 2022 року. Клопотання розподілено для розгляду слідчому судді Кондрашову І.А.

Підставами для задоволення клопотання зазначено те, що у провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021041030001593 від 18.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

В ході розслідування установлено, що 18.12.2021 приблизно о 15:00 год. ОСОБА_1 знаходився у приміщенні кафе ФОП « ОСОБА_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої разом з раніше малознайомим йому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цього ж дня, приблизно о 15:50 год., перебуваючи у приміщенні кафе ФОП « ОСОБА_2 » за вказаною адресою, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті раніше малознайомому ОСОБА_3 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 , 18..12.2021 приблизно о 15:50 год., ОСОБА_1 діючи умисно, передбачаючи наслідки у вигляді настання смерті потерпілого ОСОБА_3 та бажаючи їх настання, маючи при собі у правій кишені одягненої на ньому куртки спеціально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а саме кухонний ніж, скориставшись тим, що потерпілий перебуває у стані алкогольного сп`яніння, встав зі стільця біля столику за яким останні вживали алкогольні напої, скоротив відстань між потерпілим, який у цей час стояв біля вказаного столику, дістав з правої кишені одягненої на ньому куртки кухонний ніж, та тримаючи його у правій руці, наніс потерпілому один удар лезом клинка ножу в область шиї праворуч та один удар в область грудної клітини праворуч ОСОБА_3 , тим самим вважаючи, що він довів свій злочинний умисел до кінця, після чого з місця злочину втік.

Однак, ОСОБА_1 виконавши всі дії, які він вважав необхідними для настання смерті ОСОБА_3 , не довів свій злочинний намір направлений на позбавлення життя останнього. до кінця, з причин, що не залежали від його волі, а саме завдяки своєчасно наданій йому медичної допомоги.

Відповідно до медичної довідки наданої КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення шиї та грудної клітини праворуч.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

18.12.2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2021 року до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, та покладені обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2022 року скасовано ухвалу слідчого судді та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк досудового розслідування спливає 19 березня 2022 року, однак слідство не має об`єктивної можливості завершити розслідування до цього часу, тому просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 19.03.2022 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний не визнав підозру та пояснив, що його дії були неправильно кваліфіковані органом досудового розслідування, оскільки у нього не було умислу не умисне вбивство, він лише хотів налякати потерпілого та завдав незначних ушкоджень, проникаючих поранень не було. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не встановлена слідством, він мав намір заподіяти середньої тяжкості ушкодження. Також пояснив, що він завжди виконував всі процесуальні обов`язки, нікуди тікати не збирається, офіційно одружений, має на утриманні малолітніх дітей, має інвалідність 2 групи, має постійне місце проживання, не судимий. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені. Просить відмовити у задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороню залишати житло цілодобово.

Захисник підозру не визнав та пояснив, що відносно підозрюваного хоча й передані обвинувальні акти до суду, про ці кримінальні справи не розглянуті протягом 4-х років немає результатів їх розгляду, що свідчить про недоведеність провини підозрюваного. Просив урахувати всі обставини при застосуванні запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність сім`ї та утриманців.

Заслухавши пояснення сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як встановлено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Обґрунтованість підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 ст. 5. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 ст. 5 Конвенції. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Обґрунтованість підозри також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

З наданих слідчому судді матеріалів убачається, що в провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021041030001593 від 18.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

При оцінці обґрунтованості підозри слідчий суддя повинен перевірити наявність інформації, яка б дійсно зв`язувала підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням (фактична підстава), та дослідити правильність попередньої кваліфікації, тобто наявності в діянні особи ознак складу злочину, в якому вона підозрюється (юридична підстава).

З урахуванням досліджених матеріалів, слідчий суддя не погоджується із кваліфікацією, яку покладено в основу підозри ОСОБА_1 . Так, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілому, до цього часу не встановлена, хоча до закінчення тримісячного строку досудового розслідування залишилось трохи більше місяця. З протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2021 року видно, що підозрюваний здійснив кілька ударів невстановленим предметом в область шиї та грудної клітини потерпілого, причому відстань між ними була більше 1 метру. Ці удари не були направлені на заподіяння смерті, оскільки згідно довідки з лікарні потерпілий отримав лише непроникаючі поранення шиї та грудної клітини. Це узгоджується із показаннями підозрюваного, який вчинив такі дії внаслідок раптово виниклих неприязних відносин та у ході конфлікту. Вбивати потерпілого він не хотів, хоча така можливість у нього була, про що сам вказує.

Ураховуючи спрямованість умислу підозрюваного та наслідки, які настали в результаті нанесення тілесних ушкоджень, слідчий суддя вважає, що дії підозрюваного можуть бути кваліфіковані, в залежності від ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Для кваліфікації тяжкого тілесного ушкодження потрібно, щоб воно було небезпечним для життя в момент заподіяння, однак поранення, які наніс ОСОБА_1 не є проникаючим.

Згідно п. 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

Отже, слідством завищено попередню кваліфікацію діяння, тому слідчий суддя при оцінці обґрунтованості підозри та вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, виходить з того, що підозрюваний міг мати умисел на заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або тяжкого тілесного ушкодження (залежно від результату судово-медичної експертизи).

Ці кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є: нетяжким злочином (ч. 1 ст. 122 КК), і тяжким злочином (ч. 1 ст. 121 КК України).

Загальними умовами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що особа може вчинити хоча б одну дію, передбачену ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, про який просить сторона обвинувачення, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України» тяжкість вчиненого злочину та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування не доведений, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв`язки у місці проживання, має дружину, утриманців, не судимий. До цього підозрюваним виконувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, він з`являвся до слідчого, прокурора, прийшов на засідання апеляційного суду, хоча перебував на той час на домашньому арешті, і міг ухились від явки. Також підозрюваний є особою, яка має 2 групу інвалідності.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік підозрюваного та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Таким чином, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Стосовно того, що в суд направлені обвинувальні акти відносно підозрюваного, то слідчий суддя відноситься до цього критично, оскільки направлення обвинувальних актів не свідчить ані про винність особи, ані характеризує його особу. Всі сумніви повинну тлумачитись на користь підозрюваного. До того ж, ці обвинувальні акти направлені до суду у 2018 і 2019 - му році, але до цього часу справи не розглянуті. Жодних запобіжних заходів за цими кримінальними провадженнями до ОСОБА_1 не застосовувалось, оскільки він виконує всі процесуальні обов`язки. Тому ОСОБА_1 вважається таким, що не має судимості.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України доведений, оскільки підозрюваний знає як свідків, так і потерпілого, тому може незаконно впливати на них.

Ризик вчинення нового кримінального правопорушення також доведений, оскільки підозрюваний схильний до вживання алкогольних напоїв, а біля його будинку знаходиться кафе, яке він іноді відвідує, тому може вчинити нове кримінальне правопорушення на побутовому грунті.

В судовому засіданні підозрюваний обіцяв, що буде виконувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та не буде відвідувати заклади із сумнівною репутацією.

Слідчий суддя вважає, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу немає, оскільки прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, запобіжний захід у вигляді «цілодобового» домашнього арешту є також достатньо суворим запобіжним заходом і полягає у забороні підозрюваному залишати своє житло цілодобово. Такий запобіжний захід повністю запобігає ризикам впливу підозрюваного на свідків та потерпілого, та запобігає можливості вчинити ним нові кримінальні правопорушення.

Беручи до уваги вищезазначене, слідчий суддя вважає можливим у задоволенні клопотання слідчого відмовити, змінити підозрюваному застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати приміщення цілодобово та покласти на нього обов`язки, визначені ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 199, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Страшко О.В., за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Михайловим О.М., про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до закінчення досудового розслідування, тобто до 19 березня 2022 року.

Підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти в залі суду негайно.

Для виконання застосованого запобіжного заходу покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.

- з`являтися за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;

- не спілкуватись із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню, без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

-носити електронний засіб контролю.

Підозрюваного доставити негайно за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для виконання запобіжного заходу. Ухвалу направити до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в його житло в будь-який час, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань виконання покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали - до 19.03.2022 року.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ