Ухвала суду № 103271990, 17.12.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30187/21

Провадження №: 1-кс/752/10130/21

У Х В А Л А

Іменем України

17.12.2021 м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О.,

за участю секретаря судових засідань Рожок В. В.,

прокурора Люшненка Д.Ю.,

захисника Поповченка Т.І.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського Управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Федорова Б.В., погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Люшненком Д.Ю., про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021100010003063, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2021р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Слідчого відділу Голосіївського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Федорова Б.В., погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Люшненком Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100010003063 від 14.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, відносно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванні місці, вступили у злочинну змову з метою таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до сховища.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невстановленим досудовим розслідуванням способом 14.12.2021 року приблизно о 20 год. 55 хв. прибули за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 32. За вказаною адресою останні помітили автомобіль марки «Subaru», моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, впевнившись, що за їх діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_2 згідно відведеної йому ролі підійшов в притул до вказаного автомобіля та за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням предмету розбив скло правої передньої двері транспортного засобу марки «Subaru», моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , тим самим подолавши перешкоду, а ОСОБА_1 в цей час відповідно до відведеної йому ролі, з метою повідомлення про появу сторонніх осіб, спостерігав за прилеглою територією.

Після чого ОСОБА_2 , розуміючи що буде попереджений, у разі появи сторонніх осіб, проник до салону транспортного засобу та з правого переднього пасажирського сидіння таємно викрав рюкзак чорного кольору фірми «KNOMO» вартістю 4500 грн., у середині якого знаходились грошові кошти в розмірі 500 грн., наручний електронний годинник марки «GARMIN FENIX 5» вартістю 15 000 грн., портативний зарядний пристрій (power bank) чорного кольору вартістю 200 грн. та паспорт гр. України, виданий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , продукти харчування та одяг.

У подальшому ОСОБА_2 вдягнув викрадений рюкзак чорного кольору фірми «KNOMO» на плечі та разом з ОСОБА_1 , тримаючи при собі викрадене майно, пішки направились у напрямку підземного переходу станції київського метрополітену «Васильківська», тим самим зникнувши з місця вчинення кримінального правопорушення, при цьому завдавши своїми умисними діями матеріальних збитків ОСОБА_3 , у розмірі 20 200 грн. 00 коп.

14.12.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

15.12.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити в його задоволенні, вказуючи, що повідомлення про підозру необґрунтоване, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення. Також підозрюваний хворіє на ряд захворювань та, перебуваючи в Київському слідчому ізоляторі, йому тричі викликалась швидка допомога.

У судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За клопотанням слідчого та доданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

15.12.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відповідальність за яке встановлена у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 14.12.2021 року; рапортом Владислава Пиляги від 14.12.2021 року; протоколом огляду місця події від 14.12.2021 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 14.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 14.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 14.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 14.12.2021 року; протоколами огляду предмету від 15.12.2021 року; постановами про визнання предмету речовим доказом від 15.12.2021 року.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до висновку про обгрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.

Аналізуючи ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що він маловірогідний і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слідчий суддя враховує, що підозрюваний офіційно не працює, зареєстрований за адресою, що на теперішній момент є непідконтрольною територією України, не має постійного місця проживання на території м. Києва.

Відтак слідчий суддя вважає, що даний ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків та потерпілого є досить ймовірною.

Слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення ризик, зазначений у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про можливе вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу.

Разом з тим ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є формальним та недоведеним, а, отже, не покладається в основу при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що в даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Також слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор у повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з ч. 1 чт. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, на даному етапі лише такий вид запобіжного заходу зможе дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим та прокурором, з визначенням застави саме такого розміру, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, що виключає собою можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до статей 3, 49 Конституції України, ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» людина, її життя і здоров`я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров`я і медичну допомогу; держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; підозрюваний має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (рішення від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України). Встановлюючи те, чи виконали державні обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її позбавлено медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 конвенції (рішення від 04.10.2005 року у справі «Сарбан проти Молдови», від 22.12.2008 року у справі «Алексанян проти Росії», від 27.01.2011 року у справі «Євген Олексеєнко проти Росії»).

Враховуючи вище викладене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, з метою забезпечення дотримання прав підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає необхідним зобов`язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» забезпечити здійснення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 та надання йому належної медичної допомоги відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 183, 194, 369-372, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Федорова Б.В., погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Люшненком Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах досудового розслідування, тобто до 11.02.2022р. до 21 год. 00 хв. включно.

Початком відліку строку дії запобіжного заходу вважати з моменту фактичного затримання, тобто з 14.12.2021р.

3. Доручити Державній установі «Київський слідчий ізолятор» забезпечити здійснення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надання йому належної медичної допомоги.

4. Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 47 860,00 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят грн. 00 коп.) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду міста Києва за наступними реквізитами: отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA128201720355259002001012089, призначення платежу - застава.

5. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

6. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до слідчого та/або прокурора, суду, із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого та/або прокурора про зміну свого місця проживання; не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого та/або прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити підозрюваному 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

7. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця попереднього ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово слідчого та/або прокурора, а також слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

8. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

10. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.

11. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.О. Ольшевська