Рішення № 103267667, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Справа № 160/11499/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову від 14.06.2021 року за №047050012649 видану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неможливості зарахування періодів з 12.09.1977 року по 11 04 1979 рік, з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року, ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 02.07.1984 року по 01.10.1991 рік; з 12.09.1977 року по 11.04.1979 рік; з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року, які зазначені в архівній довідці №8/1-1171 від 07.05.2021 року та військовому квитку серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплати пенсію ОСОБА_1 з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме з 08.06.2021 року, на підставі ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що14.06.2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додав всі документи, що підтверджують наявність необхідного страхового стажу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.06.2021 року № 047050012649, у призначенні пенсії було відмовлено з посиланням на те, що загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 7 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років). Так, до страхового стажу не було враховано періоди трудової діяльності з 12.09.1977 по 11.04.1979 (невірно вказано прізвище в довідці №8/1-1171 від 07.05.2021 року, зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта), з 15.11.1981 по 29.11.1983 (довідка про військову службу № 38 від 01.03.2021 року видана не на підставі первинних документів). Вважаючи відмову у призначенні пенсії безпідставною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

26.08.2021 року від Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити. Так, відповідачем зазначено, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу період його трудової діяльності з 02.07.1984 по 01.10.1991 року було зараховано до загального стажу, у зв`язку із чим, позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійний орган зарахувати їх до страхового стажу, є безпідставними. Між тим, у зв`язку із тим, що періоди трудової діяльності з 12.09.1977 по 11.04.1979 та період проходження військової служби з 15.11.1981 по 29.11.1983 не були зараховані до трудового стажу, загальний стаж позивача складає 24 роки 7 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років). За таких обставин, рішення про відмову у призначенні пенсії від 14.06.2021 року № 047050012649 є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

08 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою до пенсійного органу були подані документи на підтвердження загального стажу позивача, в тому числі: трудова книжка колхозника (мов. оригіналу – рос.) серії НОМЕР_2 ; архівна довідка Комунальної установи «Царичанський трудовий архів» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» від 30.03.2021 року № 325 щодо нарахування заробітної плати позивача за 1981 рік в колгоспі ім. Леніна; архівна довідка Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 07.05.2021 року № 8/1-1171, щодо періодів роботи позивача у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики» в період з 12.09.1977 року по 11.04.1979 року; військовий квіток серії НОМЕР_1 ; довідку Комунального закладу «Верхньодніпровський трудовий архів» Верхньодніпровської міської ради» від 18.03.2021 № 41 щодо нарахування заробітної плати позивача в колгоспі ім. Горького в період з 1987 по 1989 роки; архівну довідку Комунального закладу «Софіївський трудовий архів» Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області» від02.04.2021 № М-261/0119 щодо нарахування заробітної плати позивача в колгоспі ім. XXII з`їзду КПРС в період з 1984 по 1985 роки; довідку Верхньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.03.2021 року № 38 щодо підтвердження проходження позивачем військової служби з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.06.2021 року № 047050012649 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 7 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років). Так, до страхового стажу не було враховано періоди трудової діяльності з 12.09.1977 по 11.04.1979, оскільки в довідці №8/1-1171 від 07.05.2021 року невірно вказано прізвище, а саме - зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта та з 15.11.1981 по 29.11.1983 період проходження строкової військової служби, так як довідка про військову службу № 38 від 01.03.2021 року видана не на підставі первинних документів (військового квітка).

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинної на момент виникнення спірних відносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується з положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1:

- заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб;

- заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436;

- заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 встановлено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При цьому, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що для підтвердження трудового стажу позивачем до пенсійного органу було подано трудову книжку колхозника (мов. оригіналу – рос.) серії НОМЕР_2 , видану 05.11.1981 року, в якій відображені записи про трудову діяльність позивача починаючи з 21.09.1981 року.

Між тим, згідно з архівною довідкою Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 07.05.2021 року № 8/1-1171, в період з 12.09.1977 року (наказ № 450 від 09.09.1977 року про прийняття на посаду «ученика токаря в механо – штамповочний цех)(рос.)») по 11.04.79 року (наказ №218/к від 05.04.1979 року про звільнення з посади) ОСОБА_1 (мовою оригіналу – рос.) працював у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики».

Відмовляючи у зарахуванні до загального стажу період роботи позивача з 12.09.1977 року по 11.04.79 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики», пенсійним органом у рішенні від 14.06.2021 року № 047050012649 зазначено, що вказані періоди трудової діяльності не враховані, оскільки в довідці №8/1-1171 від 07.05.2021 року невірно вказано прізвище, а саме - зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта.

З наданої разом із відзивом на позов копії паспорта позивача судом встановлено, що в паспорті серії НОМЕР_3 прізвище, ім`я та по - батькові позивача на українській мові записано як - « ОСОБА_1 », на російській мові записано як- « ОСОБА_3 », що свідчить про невірне зазначення прізвища позивача російською мовою при оформленні паспорту.

Тобто, пенсійним органом не зараховано до загального стажу позивача вказаний період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики» лише з тієї підстави, що російський переклад прізвища позивача у паспорті не відповідає прізвищу позивача, зазначеному у довідці №8/1-1171 від 07.05.2021 року також російською мовою.

З такими висновками пенсійного органу суд не погоджується та вважає їх надуманими та безпідставними, оскільки інші документи, що були надані позивачем для підтвердження трудового стажу, також були складені російською мовою (наприклад - трудова книжка колхозника (мов. оригіналу – рос.) серії НОМЕР_2 та записи в ній), і у їх належності позивачу у відповідача сумнівів не виникало.

За таких обставин, суд вважає, що рішення пенсійного органу в частині не зарахування до загального стажу період роботи позивача з 12.09.1977 року по 11.04.79 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики», є протиправним, а права позивача повинні бути поновлені шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди трудової діяльності ОСОБА_3 до загального стажу.

Щодо правомірності відмови пенсійного органу про зарахування до загального стажу період проходження позивачем військової служби з 15.11.1981 по 29.11.1983, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту к пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних Сил СРСР.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.

З тексту оскаржуваного рішення від 14.06.2021 року № 047050012649 вбачається, що пенсійним органом період проходження військової служби з 15.11.1981 по 29.11.1983 не зараховано до загального стажу позивача, оскільки довідка про військову службу № 38 від 01.03.2021 року видана не на підставі первинних документів.

Між тим, з наданої позивачем копії військового квітка серії НОМЕР_1 , виданого 13.11.1981 року Царичанським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області, судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на дійсну військову службу 15.11.1981 року та звільнений у запас 29.11.1983 року на підставі наказу Міністра оборони СРСР від 27.09.1983 року №231.

Згідно з довідкою Верхньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.03.2021 року № 38, наданої до пенсійного органу, також підтверджено проходження позивачем військової служби з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року.

Враховуючи викладені обставини, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до загального стажу, оскільки проходження ним військової служби підтверджено достовірними доказами.

Так як відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні періоду проходження військової служби до загального стажу, порушені права підлягають відновленню судом із застосуванням належного способу захисту даних прав, а саме, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до загального стажу.

З урахуванням того, що пенсійним органом визнається загальний стаж позивача – 24 роки 7 місяців 2 дні, а відповідно до висновків суду підлягають зарахуванню період трудової діяльності з 12.09.1977 року по 11.04.79 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики» (2 роки 10 місяців 11 днів) та період проходження військової служби з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року (2 роки 0 місяців 14 днів), загальний стаж позивача складає 29 років 6 місяців (24 роки 7 місяців 2 дні+2 роки 10 місяців 11 днів + 2 роки 0 місяців 14 днів = 29 років 6 місяців), що було достатнім для призначення пенсії за віком на підставі заяви позивача від 08.06.2021 року.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу період трудової діяльності позивача з 02.07.1984 року по 01.10.1991 рік, суд зазначає, що оскільки пенсійним органом вказані періоди зараховано до загального стажу, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу, відсутні підстави для задоволення вимог позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1) ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, та враховуючи ту обставину, що для призначення пенсії позивачем до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, що підтверджують наявність необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви від 08.06.2021 року.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність дій та прийнятих рішень у спірних відносинах, у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) від 14.06.2021 року за №047050012649.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) період трудової діяльності з 12.09.1977 року по 11.04.1979 рік у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський завод шахтної автоматики» та період перебування на військовій службі з 15.11.1981 року по 29.11.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно поданої заяви від 08.06.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева