Вирок № 103264341, 15.02.2022, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/142/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючої судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., за участю прокурора Малиновського Р.В., захисника Доля Р.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сасівка Свалявського району Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою неповною освітою, непрацюючого, останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.12.2021 приблизно о 17.00 год., перебуваючи у залі очікування в приміщенні Головного залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 в м. Львові, переслідуючи корисливий мотив, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого ОСОБА_2 , біля свого майна, відкрито викрав в останнього матерчастий чемодан червоного кольору з висувною ручкою, вартістю 500 грн, в якому були особисті речі потерпілого, а саме, спортивний костюм, вартістю 1700 грн, тапки домашні, вартістю 100 грн, сорочка білого кольору на довгий рукав з коричневими полосками, вартістю 150 грн, сорочка на короткий рукав, вартістю 300 грн, плавки, вартістю 100 грн, краватка, вартістю 120 грн, лоток зі свіжою полуницею, вартістю 60 грн, два манго, вартістю 50 грн кожне, паспорт громадянина України на ім`я потерпілого, в якому знаходилися гроші в сумі 500 грн, після чого, не реагуючи на крики потерпілого, який виявив відкрите викрадення свого майна, зупинитися та повернути викрадене майно, втік з місця події, заподіявши своїми умисними діями ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 3 630 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що визнає свою вину повністю, також зазначив, що він 29.12.2021 року близько 17.00 год. зайшов у зал очікування Головного залізничного вокзалу м.Львова, оскільки збирався поїхати у Закарпаття. Чекав електричку, яка мала прибути через годину часу, присів у крісло, поруч на сидінні побачив сумку-чемодан червоного кольору, людину, якій належала валіза, він не бачив, заснув. Його розбудили поліцейські, які перевірили його документи, нагадали йому про електричку. Він побачив, що поруч з сумкою нікого нема, ніхто не підходить, взяв сумку та вийшов, пішов на вул.Городоцьку, так як йому треба було піти на Приміський вокзал. Також уточнив, що коли виходив з залу очікування з сумкою-чемоданом, то чув крики людей з залу очікування. Уточнив, що вийшовши з вокзалу, він заховав під деревом чемодан, сів на трамвай №6, доїхав до кінця та повернувся назад, забрав сумку. Потім його затримали робітники поліції. У скоєному кається, просив вибачення за скоєння, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, при призначенні покарання поклався на розсуд суду, підтримує свої покази на досудовому слідстві.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується і іншими належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-Витягом з ЄРДР про внесення відомостей кримінального провадження №12021141390000451 від 29.12.2021 року., згідно до якого 29.12.2021 року до ВП 31 ЛРУП ГУНП у Львівській області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_2 , який просить прийняти міри до невідомої особи чоловічої статті, який перебуваючи у залі очікування на Головному вокзалі м.Львова за адресою м.Львів, вул. Двірцева1, відкрито заволодів його сумкою з особистими речами.

-Протоколом огляду місця події від 29.12.2021 року, та фото таблицею до нього, а саме території по вул.Городоцька,139 неподолік магазину «Київстар», де виявлено невідомого чоловіка, який представився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля якого знаходилась сумка червоного кольору з особистими речами, паспортом на ім`я громадянина України ОСОБА_2 , в якому знаходились грошові кошти на суму 500грн.

-Протоколом затримання від 29.12.2021 року ОСОБА_1 , під час якого він визнав свою вину у скоєному.

-Протоколом огляду відеозапису у файлі «K-4.exe» на DVD-R диску, об`ємом 4,7 ГБ з камер внутрішнього спостереження на Головному залізничному вокзалі ст.Львів від 29.12.2021 р. де встановлено, як потерпілий ОСОБА_2 о 16.30.19 год. відходить від лавок у залі очікування Головного залізничного вокзалу в м. Львові, в сторону смітника на відстань приблизно 15 м, після чого о 16.30.39 год. особа, візуально схожа на підозрюваного ОСОБА_1 , тримаючи чемодан червоного кольору під пахвою, швидким кроком прямує з ним в сторону виходу з залу очікування всередину приміщення вокзалу, а потерпілий ОСОБА_2 швидко направляється за ним, щоб наздогнати його. Після цього о 16.31.10 год. потерпілий ОСОБА_3 повертається до лавки, звідки ОСОБА_1 викрав його чемодан та о 16.31.23 год. знову виходить з залу очікування, після чого о 16.31.42 год. знову повертається до лавки.

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.12.2021 року за участю ОСОБА_1 , що зафіксовано на цифровий носій під час відео зйомки на цифрову відеокамеру , під час якого ОСОБА_1 пояснив, що коли він сидів на лавці, підійшов мужчина з червоною сумкою, постав її та в нього виникла думка про можливість взяти цю сумку, а коли мужчина відійшов – він схопив сумку-чемодан та побіг. При цьому він почув крик «Стій» від того мужчини, повільно вийшовши з вокзалу, також показав де спрятав сумку.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю. Його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , тобто за ч.1 ст.186 КК України і він має нести за це відповідальність.

Суд не приймає позицію сторони захисту про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.1 ст.186 КК України на ч.1 ст.185 КК України, оскільки його дії начебто були спрямовані на таємне викрадення майна.

Суд враховує встановлення факту відкритого способу викрадення чужого майна ОСОБА_1 , що здійснювалось у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу усвідомлював цю обставину, а також встановлення умислу того, що винний вчинив свої дії в умовах очевидності, за умов відкритого характеру цих дій для потерпілого та ігнорування цієї обставини. ОСОБА_1 відкрито в залі очікування заволодів майном потерпілого, проігнорував його вимогу зупинитись, при цьому чув також крики людей, що знаходились в залі очікування, але ж вибіг з залу, що свідчить про відкрите заволодіння майном.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Натомість грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Таким чином, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та її ставлення до вчинюваних нею дій.

Так, якщо незаконні дії злочинця були помічені іншою особою, однак сам зловмисник вважає, що діє таємно, має місце вчинення крадіжки, тобто таємне викрадення майна (наприклад, особа викрадає з чужого подвір`я майно і впевнена, що діє таємно, а насправді її дії бачать сусіди).

Якщо злочинець здійснює викрадення у присутності інших осіб, які переконані у правомірності дій цієї особи, та не мають підстав думати інакше (наприклад, злочинець у присутності власника майна викрадає телевізор, який потребує ремонту, видаючи себе за телевізійного майстра), такі дії є крадіжкою.

При цьому якщо особа намагалася здійснити крадіжку, але після викриття її дій не відмовилася від злочину і продовжила заволодівати майном (наприклад, особа намагається таємно викрасти сумку на вокзалі і після того, як його дії помічені власником, все одно хапає сумку та тікає), такі дії набувають ознак «відкритості» та кваліфікуються як грабіж. (Така позиція за зазначена в Постанові ВС від 18 грудня 2019 року, справа 749/386/17, провадження 51/3114-км19).

Тобто дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою належить кваліфікувати як грабіж (Постанова ВС від 30 серпня 2017 року по справі № 686/21508/15-к).

Таким чином, безспірно кваліфікація дій ОСОБА_1 органом досудового слідства за ст.186 ч.1 КК України є правильною.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини по справі, характер вчиненого злочину, також особу обвинуваченого, який за місцем свого попереднього проживання характеризується посередньо, на обліку у спеціальних медичних закладах не перебуває, непрацюючий, також відсутність постійного місця проживання.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, суд визнає вчинення обвинуваченим злочину, щодо особи похилого віку, враховуючи, що потерпілий ОСОБА_2 1941 року народження.

Суд не вбачає, обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому.

Суд не приймає до уваги щире каяття обвинуваченого, як пом`якшуючу обставину при призначенні покарання, оскільки щире каяття кореспондується з активним сприянням розкриттю злочину, щире каяття, характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире каяття підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо. Виражене словесно і закріплене письмово визнання особою своєї вини у злочині не завжди є проявом саме щирого каяття, оскільки може поєднуватись із критикою чинного законодавства, виправдовуванням своєї протиправної поведінки. Проявом щирого каяття слід визнавати явку з повинною (ст. 96 КПК), тоді як обвинувачений ОСОБА_1 таких дій не вчинив, після скоєного укривався, був затриманий працівниками поліції поза межами місця події протягом тривалого часу, також враховує його пояснення в судовому засіданні, які були непослідовні, не співпадали з доказами, добутими в ході досудового слідства. Така поведінка не свідчить доказом щирого каяття обвинуваченого, а свідчить про ухилення від скоєного, уникнення відповідальності.

Призначаючи покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов`язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

З наведеного та з урахуванням всіх обставин по справі суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, призначивши покарання в межах санкції статті обвинувачення. При цьому суд враховує насамперед цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, спосіб посягання, зухвалість його поведінки, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність кваліфікуючих ознак, ступінь суспільної небезпеки.

Цивільний позов не заявлений.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 з 29.12.2021 року після набрання вироком законної сили.

Речові докази: відеодиск із камер відео спостереження залишити при матеріалах кримінального провадження;

Звільнити з під арешту майно власника ОСОБА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Іванюк І.Д. 5 січня 2022 року, а саме: матерчатий чемодан червоного кольору «Diesel» з висувною ручкою, спортивний костюм, тапки домашні, сорочку білого кольору на довгий рукав з коричневими полосами, сорочку на короткий рукав, плавки, краватку, що зберігаються в камері схову ВП №1 ЛРУП 2 ГУ НП у Львівській області, порядковий номер книги 419, також два манго, лоток з полуницею, передані на збереження власнику ОСОБА_2 , та грошову купюру номіналом 500грн., серійний номер ЛБ 4694310, що зберігається у провідного спеціаліста операційної каси Львівської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4 згідно акту прийому-передач від 12 січня 2000 року, та передати майно власнику ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.М.Румілова