Рішення № 103261439, 14.02.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Чернігів Справа № 620/17464/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Понорницької селищної ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 26.11.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Понорницької селищної ради Чернігівської області (далі – Понорницька селищна рада, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Понорницької селищної ради Чернігівської області від 28.09.2021 за №11-1729-VIII ''Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства'';

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 7424980500:06:001:2141) у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі в межах території Понорницької селищної ради Чернігівської області та передати таку земельну ділянку у власність.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з огляду на надання нею повного пакету документів, відмова відповідача у затвердженні спірного проекту землеустрою є протиправною та суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено сторонам термін для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивачу відмовлено у затвердженні розробленого проекту землеустрою у зв`язку із порушенням заявником вимог, встановлених статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України, а саме: у заяві вказано назву документації із землеустрою, яка не передбачена переліком документації із землеустрою, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, поданий разом із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), надано ОСОБА_2 без підтверджуючих документів (довіреності), що він є особою, яка може діяти від імені ОСОБА_1 . На момент подання заяви, земельна ділянка з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141 відносилась до державної форми власності. На даний час здійснено поділ вказаної земельної ділянки та перенесено її до архівного шару.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Понорницька селищна рада подала заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримала наведену у відзиві позицію та просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На замовлення ОСОБА_1 , відповідно до рішення Понорницької селищної ради від 25.06.2021, уповноваженим органом було розроблено Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7424980500:06:001:2141, площею 1,5 га, яка розташована за межами с. Авдіївка, Чернігівської області (а.с. 18, 20-37).

14.07.2021 позивачем подано до відповідача заяву про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с. 19).

Рішенням Понорницької селищної ради десятої сесії восьмого скликання від 26.08.2021 №10-1321-VIII розгляд поданої позивачем заяви відкладено для більш детального вивчення питання постійною комісією з питань житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, будівництва та охорони навколишнього середовища (а.с. 38).

Відповідно до витягу з Протоколу засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, будівництва та охорони навколишнього середовища від 14.09.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141, станом на момент розгляду комісією поданої позивачем заяви, в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 43).

Враховуючи наведене, рішенням Понорницької селищної ради одинадцятої сесії восьмого скликання від 26.09.2021 №11-1729-VIII позивачу відмовлено у затвердженні поданого проекту землеустрою, оскільки відведення земельної ділянки ОСОБА_1 передбачено за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141, дані про яку в національній кадастровій системі відсутні (а.с. 44).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України).

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із статтею 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 Кодексу).

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Суд звертає увагу на те, що станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, норми статті 186-1 Земельного кодексу України вже втратили чинність.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно із частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із тим, що земельна ділянка на яку розроблено проект, відсутня в національній кадастровій системі.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, звертаючись до селищної ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надала графічний матеріал із зображенням бажаного місцерозташування земельної ділянки (а.с. 12). Сторонами не заперечується, що земельна ділянка відповідає ділянці, з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 02.04.2021 відомості про зазначену ділянка, площею 1,5 га, внесені до кадастрової карти України (цільове призначення – 16.00 Землі запасу, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення) (а.с. 13-17).

Наявними у матеріалах справи Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що станом на 22.06.2021 та 13.07.2021 ділянка з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141 була сформована (а.с. 20-24, 46-50).

Разом з тим, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.09.2021 №М-316/1-659/6-21, станом на 20.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141 перенесена до архівного шару в зв`язку з поділом земельної ділянки. Поділ здійснено в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності до вимог чинного земельного законодавства (а.с. 41).

Суд звертає увагу, що Публічна кадастрова карта України не відображає інформацію про наявність зареєстрованої земельної ділянки з кадастровим номером 7424980500:06:001:2141.

Оцінюючи аргументи сторін та матеріали справи в контексті встановлених обставин справи, суд зазначає, що відповідно до приписів частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, діяв в спосіб та у порядку, встановлених чинним законодавством України, оскільки земельна ділянка, на відведення якої розроблено проект, на даний на даний час відсутня в Державному земельному кадастрі.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Понорницької селищної ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Понорницька селищна рада Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412567, вул. Довженка, 18, с. Понорниця, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16220).

Суддя С.В. Бородавкіна