Рішення № 103258215, 03.02.2022, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/19/22

381/2814/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря – Омельчук С.А., Погребняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовом Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 року позивач звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Фастівської міської ради, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Фастівської міської ради від 01.11.2005 року № 3/47-ХХХУІ-ІУ та рішення Фастівської міської ради від 21.12.2006 року № ХІІ-У, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ФОП ОСОБА_2 та зобов`язання Фастівську міську раду вчинити певні дії, мотивуючи вимоги тим, що 14.06.1978 року на підставі рішення виконкому Фастівської міської ради народних депутатів її батьку ОСОБА_3 як інваліду ІІ групи було надано дозвіл на встановлення металевого гаража по АДРЕСА_2 , який зразу ж був встановлений та було оформлено необхідну документацію у відділі архітектури м. Фастова. Після смерті ОСОБА_3 позивач, як спадкоємиця, оформила спадщину на усе спадкове майно, у тому числі продовжувала користуватися вказаним гаражем, право власності на який покійним не оформлювалося. В 2008 році позивачка, як дочка покійного, отримала погодження Фастівського ЖЕК на продовження користування існуючим гаражем, яким користується по теперішній час.

ОСОБА_1 вказує, що співвідповідач ОСОБА_2 , стверджуючи, що він являється власником як земельної ділянки колишнього заводу скоб`яних виробів, так і нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_3 , почав вимагати від неї зміщення металевого гаража на відстань з метою будівництва нового приміщення.

Представник позивача звертався до Фастівської міської ради та отримав відповіді, з яких вперше стало відомо, що рішенням від 01.11.2005 року надано дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 та відповідно до рішення від 21.12.2006 року здійснено продаж вказаної земельної ділянки. Також стало відомо, що за зверненням ОСОБА_2 було прийняте рішення від 01.08.2008 року про надання дозволу на реконструкцію розважального комплексу в АДРЕСА_4 з двоповерховою прибудовою для розміщення офісних приміщень та спортивного залу.

ОСОБА_1 вважає, що Фастівської міською радою було проігноровано її право, як дочки покійного, на подальше користування металевим гаражем, тому просить скасувати рішення Фастівської міської ради від 01.11.2005 року № 3/47-ХХХУІ-ІУ про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 , рішення Фастівської міської ради від 21.12.2006 року № 1/37/ХІІ-У про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_2 , визнати недійним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,073 га за вищевказаною адресою, виданий на ім`я ОСОБА_2

11 серпня 2017 року ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишовою Є.Ю. провадження у справі відкрито та призначено судове засідання.

30.08.2017 року відповідачем ФОП ОСОБА_2 подано зустрічну позовну в якій зазначив, що згідно договору купівлі-продажу споруди від 01.03.2001 року він став власником складів - нежитлової будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки відповідно до Земельного кодексу в редакції, чинній на момент придбання будівлі, при переході прав власності на будівлі і споруди переходить і право власності або право користування земельною ділянкою під спорудами, він звернувся до Фастівської міської ради із заявою про надання в строкове платне користування земельної ділянки в АДРЕСА_4 .

Так, 25.04.2001 року було отримано дозвіл на виготовлення технічної документації на право користування земельною ділянкою та затверджена технічна документація на право тимчасового користування землею за вказаною адресою, вирішено надати в оренду земельну ділянку терміном в 1 рік та зобов`язано оформити договір оренди.

13.09.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки щодо передачі ПП ОСОБА_2 у строкове платне володіння і користування земельної ділянки площею 730 кв. м та рішенням Фастівської міської ради в 2002 року продовжений термін дії вказаного договору на п`ять років.

В 2005 році Фастівська міська рада надала дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення в АДРЕСА_4 та 25.12.2006 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу прийняв у власність і оплатив вартість земельної ділянки. Вважає свої дії щодо оформлення оренди та викупу земельної ділянки такими, що проведені без порушень та у відповідності до законодавства України.

У зв`язку із закінченням реконструкції розважального комплексу з двоповерховою прибудовою офісних приміщень, спортивного залу та необхідністю введення їх в експлуатацію, ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міського голови із заявою щодо з`ясування відповідно до яких документів на його земельній ділянці частково встановлений металевий гараж та отримав відповідь, що вказаним гаражем користується ОСОБА_1 , дозвіл на встановлення якого надавався її покійному батьку ОСОБА_3 , без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою. Добровільно користувач металевого гаража ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку не бажає, що стало підставою для звернення до суду.

На підставі викладеного, в зустрічному позові, просив зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати у користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_5 та повернути самовільну зайняту земельну ділянку під металевим гаражем за аналогічною адресою.

Ухвалою від 31.08.2017 року зустрічний позов, поданий ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання не перешкоджати у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

27.09.2017 року позивачем за первісним позовом подане заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , відповідно до якого просила в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_5 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку на якій встановлений металевий гараж, що знаходиться по АДРЕСА_5 .

Постановою Апеляційного суду Київської області від 22.01.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 11.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 22.01.2018 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 06.04.2020 суддею Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевською Л.М. справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.04.2020 року, через канцелярію суду від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, зазначивши, що позивачем надано до суду Рішення № 154 Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року про дозвіл на установку гаражу. Згідно цього рішення дозвіл на встановлення металевого гаражу передбачено за адресою: АДРЕСА_6 ). Однак, всупереч дозволу, зазначений металевий гараж частково розташовано на земельній ділянці Відповідача – 2, за адресою: АДРЕСА_7 ). З незрозумілих підстав позивач просить суд скасувати рішення Фастівської міської Ради про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_4 в АДРЕСА_4 (нині - АДРЕСА_5 ) від 01.11.2005 року та рішення Фастівської міської Ради про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОІП ОСОБА_4 в АДРЕСА_4 (нині - АДРЕСА_5 , посилаючись при цьому на рішення Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року про дозвіл на установку гаражу за адресою АДРЕСА_6 .

Крім цього, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дозвіл на встановлення металевого гаражу отриманий батьком позивача у 1978 році, тому застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VІ та Земельного Кодексу Української PCP в редакції від 14.10.1977 року. Системний аналіз положень законодавства Української PCP дає змогу дійти висновку, що для того, щоб вважати себе законним користувачем металевого гаража недостатньо було лише отримати дозвіл на його встановлення, необхідно ще набути статусу землекористувача земельної ділянки, на якій такий гараж розміщений. В свою чергу, батько позивача за життя такого статусу не набув, оскільки будь-якого рішення міською радою щодо надання йому земельної ділянки в користування не приймалось. Оскільки за життя батько позивача не став законним користувачем металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на який він розміщений, тобто такого права не набув, твердження позивача щодо отримання нею законного права користуватись таким гаражем та земельною ділянку в порядку спадкування, є необґрунтованими та такими, що суперечить положенням законодавства. В той же час, надане до суду позивачем погодження ЖЕК виконавчого комітету Фастівської міської ради, викладене у листі від 08.05.2008 року № 175, щодо можливості продовження користування батьком позивача існуючим гаражем не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77. 78 ЦП К України, оскільки повноваженнями щодо надання дозволу на користування спорудою та земельною ділянкою ЖЕК не наділений.

30.04.2020 року, через канцелярію суду від відповідача за зустрічним позовом Виконавчого комітету Фастівської міської ради також надійшов відзив на позовну заяву в якому просили в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки дозвіл на встановлення металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_2 ніким скасований не був та до нього не вносились жодні зміни. Згідно рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради народних депутатів № 154 від 14.06.1978 ОСОБА_3 (покійному батьку позивача) було надано дозвіл на встановлення металевого гаража по вищевказаній адресі та зобов`язано оформити необхідну документацію у відділі головного архітектора міста. Однак, з моменту винесення вказаного рішення Фастівської міської ради народних депутатів № 154 від 14.06.1978 про надання дозволу на встановлення металевого гаража, батько позивача ОСОБА_3 за життя не став власником металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на якій він розміщений. Оскільки дозвіл на встановлення металевого гаражу був отриманий батьком позивача у 1978 році, тому застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963 № 1540-VI та Земельного кодексу Української PCP в редакції від 14.10.1977 року. Металевий гараж за адресою: АДРЕСА_8 частково розташований на земельній ділянці ОСОБА_5 та частково - на землях комунальної власності територіальної громади міста Фастова в особі Фастівської міської ради. Отже, дозвіл на встановлення металевого гаража не є правовстановлюючим документом, що засвідчує право користування земельною ділянкою. Оскільки батько позивача не звертався до відповідача щодо оформлення права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений металевий гараж, вносити зміни чи скасовувати дозвіл не було жодної необхідності. Крім того, відсутні будь-які прийняті рішення Фастівської міської ради щодо надання земельної ділянки в користування на умовах оренди, як батьку позивача, так і самому позивачу. Станом на сьогодні, будь-яких належних документів, що підтверджували право власності чи право користування як металевого гаражу так і земельної ділянки у позивача відсутні. Також, не є належним доказом по справі лист Фастівського ЖЕК № 175 від 08.05.2008, відповідно до якого позивач отримала погодження на продовження користування існуючим гаражем, оскільки до повноважень ЖЕК виконавчого комітету Фастівської міської ради не належить вирішення питання про надання дозволу на користування металевим гаражем та земельною ділянкою. На підставі викладеного вважають, що вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки цілком обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

04.05.2020 року, через канцелярію суду від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог відповідно до якої просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою в АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0730 га, Кадастровий номер 3211200000:09:007:0100, шляхом демонтажу металевого гаражу, що знаходиться на цій земельній ділянці, за власний рахунок, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 810,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 06.05.2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про заміну неналежного відповідача належним - задоволено. Замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Фастівської міської ради на належного відповідача Фастівську міську раду Київської області.

06.05.2020 представником позивача за зустрічним позовом-адвокатом Тимошенко А.В. було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка в ході судового розгляду справи була ним відкликана.

20.05.2020 року, через канцелярію суду від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про уточнення первинних позовних вимог, відповідно до якої просив скасувати:

- рішення Фастівської міської ради від 01.11.2005 р. № 3\47-ХХХУІ- ІУ Про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_8 в АДРЕСА_4 ;

-рішення Фастівської міської ради від 21.12.2006 р. № 1\37-ХІІ-У Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_8 в АДРЕСА_4 ;

-визнати не дійсним державний акт на право приватної власності на земель ділянку, площею 0,073 га в АДРЕСА_4 , виданий на ім`я ОСОБА_2 . Всі судові витрати, та витрати за надання правової допомоги адвоката покласти на відповідача ОСОБА_5

-скасувати в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію право власності на земельну ділянку, пл. 0,073 га в АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_9 ), кадастровий номер 3211200000:09:007:0100, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту права власності на земельну ділянку, пл. 0,073 га, серія ЯЕ 098336 від 14.02.2007 року, та

-видалити запис із даного реєстру. Скасувати в Державному земельному кадастрі кадастровий номер 3211200000:09:007:0100, присвоєний земельній ділянці, пл. 0,073 га в АДРЕСА_10 ( АДРЕСА_9 ), що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту права власності на земельну ділянку, пл. 0,0073 га, серія ЯЕ № 098336 від 14.02.2017 року, та видалити запис із даного реєстру.

20.05.2020 року, через канцелярію суду від представника позивача за первісним позовом подані додаткові письмові пояснення відповідно до яких просив відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 та задовольнити первинний позов ОСОБА_1 .

Ухвалами від 01.06.2020 року замінено неналежного відповідача - ФОП ОСОБА_2 у вищевказаній цивільній справі на належного відповідача – ОСОБА_2 та призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинене.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2020 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гірченко О.А. залишено без задоволення. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.10.2020 року про призначення експертизи залишено без змін.

Ухвалою від 07.12.2020 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 21.12.2020 року провадження у справі зупинено, справу направлено на експертизу відповідно до ухвали від 01.06.2020 року.

Ухвалою від 11.03.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25.03.2021 року провадження у справі зупинено, справу повторно направлено на експертизу відповідно до ухвали від 01.06.2020 року.

22.09.2021 до суду надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 23.09.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

20.10.2021 року, через канцелярію суду від представника позивача за первісним позовом подані додаткові письмові пояснення до позову ОСОБА_1 з урахуванням висновку експертизи відповідно до яких просив відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 та задовольнити первинний позов ОСОБА_1

19.10.2021 року, через канцелярію суду Фастівською міською радою Київської області поданий до суду позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража.

30 вересня 2021 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.11.2021 року, через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову Фастівської міської ради.

Ухвалою від 24.11.2021 року клопотання представника позивача Фастівської міської ради Київської області про об`єднання справ - задоволено. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки (справа №381/2814/17) та цивільну справу за позовом Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража (справа №381/3731/21) об`єднано в одне провадження, присвоївши їм спільний судовий номер №381/2814/17 (провадження 2/381/48/21).

Ухвалою від 24.11.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Гірченко О.А. уточнені позовні вимоги підтримав. Проти задоволення уточненого зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував, а також не визнав позов Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його предствник підтримали вимоги уточненого зустрічного позову, підтримали позов Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража. Категорично заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1 , вважають його безпідставним.

Представник Фастівської міської ради Київської області Беляєва Я., підтримала заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 , просила задовольнити позов Фастівської міської ради, підтрала зустрічний позов ОСОБА_2 , вважає його обгрунованим та доведеним. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, заперечувала проти задоволення первісного позову.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9 (т.1 а.с.11).

Відповідно до рішення виконкому Фастівської міської ради народних депутатів №154 від 14.06.1978 року ОСОБА_3 дозволено встановити металевий гараж по вул. 9 Січня та зобов`язано оформити необхідну документацію у відділі головного архітектора (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Після смерті батька, позивач ОСОБА_1 продовжує користуватись металевим гаражем по АДРЕСА_11 , правомірність чого підтверджує листом Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Фастівської міської ради від 08.05.2008 року № 175, за яким останній не заперечує проти продовження користування ОСОБА_1 існуючим гаражем, дозволеного рішенням виконкому № 154 від 14.06.1978 року по вул. 9 Січня №8 (т.1а.с.8).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи представник позивача –адвокат Гірченко О.А. зазначив що Фастівської міською радою були порушені права ОСОБА_1 , як законного користувача металевим гаражем та земельною ділянкою, на якій він розміщений, незаконними діями, які полягають у наступному.

Так, рішенням Фастівської міської ради від 01.11.2005 року за № 3/47-ХХХV1-1Vз метою забезпечення надходжень планового обсягу коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення у 2005 році до місцевого бюджету вирішено дати дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 , площею 0,0730 га, яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренду № 114 від 03.09.2002 року, на якій розташоване приміщення розважального комплексу, що належить ОСОБА_2 по праву власності 117/4 від 17.05.2005 року (т.1 а.с. 17).

Рішенням Фастівської міської ради від 21.12.2006 року за № 1/37-ХІІ-V вирішено, зокрема, продати ПП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.0730 га та після сплати вартості земельної ділянки оформити та видати у встановленому законом порядку державний акт на право власності на землю (а.с. 16).

Рішенням Фастівської міської ради від 01.08.2008 року за № 181/1 надано дозвіл ОСОБА_2 на реконструкцію розважального комплексу по АДРЕСА_4 з двоповерховою прибудовою для розміщення офісних приміщень та спортивного залу (а.с. 18).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, ПП ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0730 га за адресою: АДРЕСА_4 , цільовим призначенням – для здійснення комерційної діяльності (а.с.48).

Позивач та її представник, обґрунтовуючи свій позов, вказали, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки на момент їх прийняття, її батько ОСОБА_3 на законних підставах користувався металевим гаражем, дозвіл на встановлення якого наданий рішенням виконкому Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року, яке є чинним до теперішнього часу.

Суд не може погодитися з таким твердженням з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЗК України та тривають до цього часу, суди, повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Як зазначалось, дозвіл на встановлення металевого гаражу отриманий батьком позивачки у 1978 році, тому застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI та Земельного Кодексу Української РСР в редакції від 14.10.1977 року.

Так, ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР передбачає, що земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування.

Стаття 86 Земельного Кодексу Української РСР встановлює, всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів, компетенція яких в галузі регулювання земельних відносин визначається статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8,11 Земельного Кодексу Української РСР, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста надають у користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу; видають землекористувачам документи на право користування землею.

Згідно ст.16 вказаного кодексу надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до ст.20 кодексу, документи, що підтверджують право землекористування є: право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що для того, щоб вважати себе законним користувачем металевого гаража недостатньо лише отримання дозволу на його встановлення, необхідно ще набути статусу землекористувача земельної ділянки, на якій такий гараж розміщений.

В ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 за життя такого статусу не набув, оскільки будь-якого рішення міською радою щодо надання йому земельної ділянки в користування не приймалось.

Спадкування — це перехід майнових прав та обов`язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Фактично спадкування — це правонаступництво, за яким відбувається перехід прав та обов`язків від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Оскільки за життя ОСОБА_3 не став власником металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на який він розміщений, тобто такого права не набув, твердження позивача щодо отримання нею законного права користуватись таким гаражем та земельною ділянкою в порядку спадкування, є не необґрунтованими та такими, що суперечать положенням законодавства.

При цьому, суд не вважає належним та допустимим доказом підтвердження законного права користування –лист, що виданий Житлово-експлуатаційною конторою виконавчого комітету Фастівської міської ради, від 08.05.2008 року № 175, щодо можливості продовження користування ОСОБА_1 існуючим гаражем, оскільки повноваженнями щодо надання дозволу на користування спорудою та земельною ділянкою ЖЕК не наділений.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 цієї ж статті).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

При вирішенні позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності прийнятого рішення відповідним суб`єктом та має бути встановлено не лише наявність підстав незаконності прийнятого рішення, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

За приписами чинного законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення її майнових прав або законного інтересу, а матеріали справи не містять доказів, що остання є законним користувачем спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного вище, матеріали даної справи свідчать про відсутність у позивача ОСОБА_1 , станом на день подання позову та на час розгляду справи, суб`єктивного матеріального права користування спірною земельною ділянкою та, як наслідок, про відсутність у позивача права на позов.

При цьому, за результатом розгляду позову ОСОБА_1 , судом не встановлено порушень з боку Фастівської міської ради при прийнятті оскаржуваних рішень, що свідчить про те, що орган місцевого самоврядування діяв на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Крім цього, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 14465/21-41 від 14.09.2021 (т.2 а.с.232-238), металевий гараж, відповідно до рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради народних депутатів, дозволу №154 від 14.07.1978 року «Про дозвіл на установку гаражу по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 , розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Фактичне розташування металевого гаражу ОСОБА_1 відповідає дозволу №154 Фастівської міської ради народних депутатів від 14.07.1978.

Металевий гараж ОСОБА_1 частково розташований в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3211200000:09:007:0100, а саме площею – 0,0004 га (4 кв.м).

З огляду на сукупність досліджених судом доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню внаслідок відсутності порушеного права та інтересу позивача, що встановлено при розгляді позову по суті, що є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд дійшов наступних висновків.

Рішення Фастівської міської ради від 25.04.2001 року за № 3/15-ХХШ-Ш, надано дозвіл ОСОБА_2 на складання технічної документації на право користування земельною ділянкою під існуючою будівлею, для ведення спортивної та комерційної діяльності по АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 39).

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному між Фастівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 , останньому надано в оренду у строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , розмір земельної ділянки 730 кв.м, термін дії договору – один рік з дня підписання (т.1а.с.40-41).

Рішенням Фастівської міської ради від 27 червня 2002 року за № 9/35-ІІ-IV термін оренди вказано вище земельної ділянки продовжено терміном на п`ять років (т.1а.с.43).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.12.2006 року між Фастівською міською радою та ОСОБА_2 , останній є власником земельної ділянки з усіма обтяженнями, обмеженнями за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0730 га (а.с. 46-47).

Відповідно до акта прийомка-передачі межових знаків на зберігання від 28 липня 2016 року, були закріплені в натрі межі земельної ділянки за адресою: за адресою: АДРЕСА_4 . При встановлені меж земельної ділянки виявлено, зокрема, що між точками 2-3 знаходиться металевий гараж, що не належить власнику (т.1а.с. 49-50).

Відповідно до акта комісійного обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_5 , комісія у складі: в.о. начальника відділу містобудування та архітектури Бромірського В.О., в.о. начальника відділу з питань раціонального використання земель та майна ОСОБА_10 , головного спеціаліста сектору державного архітектурно-будівельного контролю Гаврильчука О.М., встановила, що в південно-західному куті земельної ділянки ОСОБА_2 розташований самовільний металевий гараж невідомого власника, який частково розміщений на приватній власності ОСОБА_2 (т.1а.с. 52).

Як вбачається з відповіді Фастівського міського голови Нетяжука М.В. від 15.07.2016 року, гр. ОСОБА_1 користується металевим гаражем, дозвіл на встановлення якого надавався її батьку ОСОБА_3 , без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою (т.1а.с.54).

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що земельна ділянка площею 0,0730 га, цільовим призначенням для здійснення комерційної діяльності, що розташована в АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об`єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб`єктивної сторони - такі дії є винними.

Як було встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом - ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу в підтвердження факту правомірності користування нею земельною ділянкою, на якій розташований металевий гараж по АДРЕСА_2 .

При цьому, розташування металевого гаража, яким користується ОСОБА_1 , частково на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_2 підтверджується висновком призначеної судом земельно--технічної експертизи № 14465/21-41 від 14.09.2021 (т.2 а.с.232-238), в якому зокрема зазначено, що металевий гараж ОСОБА_1 частково розташований в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3211200000:09:007:0100, а саме площею – 0,0004 га (4 кв.м).

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до Додатку до рішення Фастівської міської ради №8-УІІІ-УІІ від 29.01.2016 : АДРЕСА_10 перейменована на вул. З.Козара, а вул..9-го Січня на вул.. Небесної Сотні (т.3 а.с.30).

При цьому, згідно Протоколу виконавчого комітету Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року №11 (т.3 а.с.24) було вирішено :Дозволити гр.. ОСОБА_3 встановити металевий гараж по АДРЕСА_2 , згідно одержаного генплану.

На необхідність встановлення судом вищезазначених даних, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18.03.2020, розглядаючи касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанції в даній справі, а саме «суди не з`ясували, за якою адресою розміщений гараж».

Тому, на підставі висновку експертизи та з урахуванням аналізу вищезазначених документів (додатку до Рішення та Протоколу), судом встановлено, що металевий гараж, яким користується ОСОБА_1 , встановлений за адресою АДРЕСА_8 та частково розташований в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3211200000:09:007:0100, а саме площею – 0,0004 га (4 кв.м) за адресою АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_2 .

Отже, відповідач ОСОБА_1 , яка використовує земельну ділянку без будь-яких правових підстав, створила позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, тобто порушила права ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, а тому права позивача за зустрічним позовом підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача - ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою в АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0730 га, кадастровий номер 3211200000:09:007:0100 шляхом демонтажу металевого гаражу, що знаходиться на цій земельній ділянці за власний рахунок.

Щодо позовних вимог Фастівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_8 шляхом демонтажу тимчасової споруди-металевого гаража, що знаходиться на цій земельній ділянці за власний рахунок, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради народних депутатів № 154 від 14.06.1978 ОСОБА_3 , наразі покійному батьку ОСОБА_1 як інваліду II групи було надано дозвіл на встановлення металевого гаража по АДРЕСА_6 та зобов`язано оформити необхідну документацію у відділі головного архітектора міста.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , батько відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 26.03.2007.

З моменту винесення вказаного рішення Фастівської міської ради народних депутатів та за життя батько Відповідача ( ОСОБА_3 ) не став законним користувачем металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на якій він розміщений.

Також, судом встановлено, що тимчасова споруда, а саме металевий гараж знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 частково розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 (кадастровий номер 3211200000:09:007:0100), під існуючим приміщенням розважального комплексу у АДРЕСА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №098336 від 14.02.2007, реєстраційний номер №01:07:032:00042. та частково - на земельній ділянці комунальної власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради, що підтверджується також матеріалами справи, зокрема - висновком судової земельно-технічної експертизи № 14465/21-41 від 14.09.2021 (т.2 а.с.232-238).

Суд, звертає увагу на той факт, що металевий гараж не є нерухомістю в розумінні ст. 181 ЦК України, не має капітального фундаменту та вважається тимчасовою спорудою.

26.09.2016 відповідачу ОСОБА_1 був наданий припис КП «Фастівський комбінат комунальних підприємств» щодо демонтажу незаконно встановленого металевого гаража (т.3 а.с.33).

Проте, відповідачем вищевказаний припис не було виконано, що підтверджується документально матеріалами справи.

Суд, погоджується, що вказані дії свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 умисно ухиляється від добровільного демонтажу тимчасової споруди - металевого гаража, який частково розміщений на земельній ділянці, що перебуває в комунальної власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

На час розгляду справи, ОСОБА_1 продовжує користуватися металевим гаражем по АДРЕСА_8 , і на даний час не оформила документально право користування земельною ділянкою (оренди).

Позивачем, з метою належного захисту прав власника спірної земельної ділянки, створена комісія в складі завідувача сектору юридично-правового забезпечення діяльності ради юридичного управління Я.А. Беляєвої, начальника відділу з питань раціонального використання земель І.С. Зінченко та головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури Л.С. Самусько та 27.04.2020 було проведено обстеження земельної ділянки поблизу багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_12 (т.3 а.с.31), якою встановлено, що тимчасова споруда-металевий гараж за адресою: АДРЕСА_8 розташований на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Фастова в особі Фастівської міської ради та частково накладається на земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, (п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю, (ч. 1 ст. 83 ЗК України). У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності ( п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 2-3 ст. 152 ЗК України).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 1 ст. 78 ЗК України Фастівській міській територіальній громаді в особі Фастівської міської ради, як власнику земель комунальної власності належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а саме земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд вважає позовні вимоги Фастівської міської ради обгрунованими та доведеними належними та допустимими доказами, а тому є підстави для задоволення позову про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні Фастівською міською радою земельною ділянкою в АДРЕСА_8 шляхом демонтажу тимчасової споруди - металевого гаража, що знаходиться на цій земельній ділянці, за власний рахунок.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в сумі 810,80 гривень, а на користь Фастівської міської ради сплочений судовий збір в сумі 2 270 гривень.

Керуючись ст.4, 10-13, 76-81, 265-268 ЦПК України, Положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI та Земельного Кодексу Української РСР в редакції від 14.10.1977 року, ст..317,319,321,386,391,1225 ЦК України, ст.. 78,83,212,152 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фастівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку – залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов”язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою в АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0730 га, кадастровий номер 3211200000:09:007:0100 шляхом демонтажу металевого гаражу, що знаходиться на цій земельній ділянці за власний рахунок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 810,80 гривень.

Позов Фастівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди – металевого гаража задовольнити.

Зобов”язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні Фастівською міською радою земельною ділянкою в АДРЕСА_8 шляхом демонтажу тимчасової споруди-металевого гаража, що знаходиться на цій земельній ділянці за власний рахунок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фастівської міської ради судовий збір в сумі 2 270 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 14.02.2022.

Суддя Л.М.Ковалевська