Рішення № 103257811, 14.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13033/21

2-др/357/19/22

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Запаскіна Максима Романовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/13033/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вищевказаним цивільним позовом, обґрунтовуючи тим, що наказом №19 від 01.08.1991 року вона була призначена на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки. З 1991 року позивач безперервно перебувала у трудових відносинах з КЗ БМР БМШ №3, обіймаючи в тому числі адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01.09.2009 по 01.09.2016 роки. Як викладач по класу скрипки позивач неодноразово підтверджувала високий кваліфікаційний рівень спеціаліста вищої категорії, викладача-методиста, а її учні неодноразово ставали лауреатами різних конкурсів, в тому числі Всеукраїнських та Міжнародних. За високий професіоналізм, активну концертно-громадську діяльність, сумлінну 30-річну працю нагороджувалась багатьма Почесними грамотами, подяками, а також відзнакою міського голови «33 заслуги перед містом». 24 квітня 2020 року був винесений наказ № 17-к про звільнення позивача з посади викладача КЗ БМР БМШ № 3 по класу скрипки. Не погоджуючись з даним наказом, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу № 17-к від 24 квітня 2020 року (справа № 357/4896/20, провадження 2/357/934/21). За результатами розгляду справи суд першої інстанції 03.03.2021 року ухвалив рішення, яким визнав протиправним та скасував оскаржуваний наказ, поновивши позивача на посаді викладача по класу скрипки КЗ БМР БМШ №3 та стягнувши з Відділу культури і туризму середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Під час розгляду справи судом першої інстанції, через 9 місяців після відкриття провадження, а саме 27.01.2021 року відповідач намагався змінити дату звільнення з 24.04.2020 року на 02.05.2020 року, подавши через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду наказ №33-к від 13.07.2020 року «Про внесення зміни дати звільнення до наказу №17-К від 24.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 викладача КЗ БМР з БМШ №3 по класу скрипки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю». У зв`язку з порушенням термінів та порядку подачі доказів, суд відмовився долучати даний наказ до матеріалів справи та повернув його відповідачу. Рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 у справі № 357/4896/20 підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на роботі та стягненню заробітної плати у межах платежу за один місяць, але відповідач не виконав дане рішення суду, про що було відкрито виконавче провадження ВП №64918517 від 23.03.2021 року та постанову про накладання штрафу від 03.06.2021 року. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 03.03.2021 у справі №357/4896/20 було оскаржено Управлінням культури і туризму Білоцерківської міської ради до Київського апеляційного суду. В апеляційному провадженні на стадії дебатів, а саме 04.10.2021 року, відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, до якого був долучений наказ №63-к від 30.09.2021 року щодо скасування попередніх наказів про звільнення на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП та звільнення позивача на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП (за прогули). Позивачу про існування наказу №63-к від 30.09.2021 року щодо свого повторного звільнення до 04.10.2021 не було відомо, з даним наказом він ознайомився безпосередньо під час судового засідання апеляційного суду. Позивач вважає, наказ відповідача № 63-к від 30.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 за прогули безпідставним та протиправним, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30.09.2021 року № 63-к; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 по класу скрипки з 24.04.2020 року; стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення 24.04.2020 року до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2022 року в позов було частково задоволено.

Визнано протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30.09.2021 року №63-к про звільнення ОСОБА_1 викладача по класу скрипки.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» по класу скрипки з 24.04.2020 року.

Зобов`язано Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу звільнення 24 квітня 2020 року до часу поновлення на роботі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

04 лютого 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Запаскіна Максима Романовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/13033/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заява мотивована тим, що в зв`язку з розглядом вказаної справи позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката Запаскіна М.Р. в розмірі 7 200 грн. А тому, представник позивачки просив ухвалити додаткове рішення яким вирішити питання про судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на правничу допомогу.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 , зазначила про наміри стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Також в позовній заяві позивачка вказувала, зокрема, про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які остання понесе та очікує понести у майбутньому у зв`язку з розглядом даної справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2020 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Арбітріум Ліберіум» в особі керуючого партнера, адвоката Запаскіна М.Р. укладено договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги №55, відповідно до пункту 3.2. якого гонорар адвоката складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені «Сторонами» та зазначені в Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 від 25 жовтня 2021 року до договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги №55 від 06.05.2020 року, сторони за цією угодою домовились про зобов`язання адвокатського об`єднання надати клієнту послуги, пов`язані з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №63-к від 30.09.2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначено об`єм послуг, кількість витраченого часу за надані послуги та вартість витраченого часу.

Відповідно до цього ж пункту Додаткової угоди №3 від 25 жовтня 2021 року до договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги №55 від 06.05.2020 року, сторони домовились, що вартість представництва Клієнта на засіданнях Білоцерківського міськрайонного суду Київської області складає 1 800,00 грн. за одну годину, але не менше 1 800,00 грн. за одне засідання.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Запаскін М.Р., обґрунтував її доводи тим, що, подаючи позовну заяву, позивач зазначила про необхідність вирішити питання щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки під час звернення з позовною заявою був заявлений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення заявник додав: акт №54/55/01-09 від 28 січня 2022 року про надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги №55 від 06.05.2020 року; табель обліку робочого часу, втраченого Адвокатським об`єднанням «Арбітріум Ліберум» згідно умов договору №55 від 06.05.2020 року у справі №357/13033/21; рахунок РАХ/2021/0054 від 28 січня 2022 року на суму 7 200,00 грн.; квитанцію №4ССМ-3Х60-6КСХ-1С89 від 29 січня 2022 року на суму 3 000,00 грн.

Таким чином адвокатом надано докази, які підтверджують в повному обсязі понесення витрат на оплату гонорара адвоката за надану професійну правничу допомогу у період з 06 травня 2020 року по 27 січня 2022 року (включно) у загальному розмірі 7 200,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи наявність у матеріалах справи позовної заяви ОСОБА_1 , про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, відповідно до порядку та у строк для подання відповідних доказів, можна стверджувати про наявність підстав для розгляду поданих документів судом, а саме: договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги №55, Додаткова угода №3 до договору-доручення про надання правничої (правової) допомоги №55, акту №54/55/01-09 від 28 січня 2022 року про надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги №55 від 06.05.2020 року; табелю обліку робочого часу, втраченого Адвокатським об`єднанням «Арбітріум Ліберум» згідно умов договору №55 від 06.05.2020 року у справі №357/13033/21; рахунку РАХ/2021/0054 від 28 січня 2022 року на суму 7 200,00 грн.; квитанції №4ССМ-3Х60-6КСХ-1С89 від 29 січня 2022 року на суму 3 000,00 грн., які підтверджують в повному обсязі понесення витрат на оплату гонорара адвоката за надану професійну правничу допомогу у період з 06 травня 2020 року по 27 січня 2022 року (включно) у загальному розмірі 7 200,00 грн.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, матеріали справи не містять заперечення або клопотання Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про зменшення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.

Крім того, Верховний Суд у вказаному правовому висновку щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, викладеному в Постанові об`єднаної палати Верховного Суду в складі КГС від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 зазначив наступне: "зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від представника відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 7 200,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача по справі.

Виходячи з положень статей 133, 137 ЦПК України, суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Запаскін М.Р., на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 7 200,00 грн., оскільки підтверджуються доказами надання адвокатом правничих послуг у справі та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Крім того, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Разом із тим, судом при ухваленні рішення не вирішено питання про допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне вирішити таке питання з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для застосування положень п.3, 4 ч.1 ст.270 ЦПК України та ухвалення у даній цивільній справі додаткового рішення.

Керуючисьст. 270 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Запаскіна Максима Романовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/13033/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області /адреса: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 05458494/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн. 00 коп. (сім тисяч двісті гривень 00 копійок).

Доповнити резолютивну частину рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2022 року після абзацу п`ятого абзацом шостим такого змісту:

Рішення суду, в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць - допустити до негайного виконання.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додатквого рішення суду.

СуддяБ. І. Кошель