Рішення № 103256653, 09.02.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21588/20

Провадження № 2/161/1271/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання Фурман Ю.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 22.07.2020 року відбулася ДТП за участі транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та належного йому автомобіля Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП йому було завдано матеріальний збиток, спричинений фактичним знащенням його транспортного засобу. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2020 року ОСОБА_4 було визнаним у вказаній ДТП, а тому у причинно-наслідковому зв`язку його дії спричинили виникнення страхового випадку. На момент ДТП, ЦПВ власника транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована, а тому він 19.08.2020 року звернувся до М(Т)СБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, однак у її задоволенні йому було відмовлено. Вказує, що згідно експертного дослідження, до моменту ДТП вартість його автомобіля Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 становила 368180,65 грн., а внаслідок пошкодження – 147677,94 грн. (різниця 220502,71 грн.). У свою чергу, 57915 грн. йому було відшкодовано. Таким чином, матеріальна шкода, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 167387,71 грн. – матеріальний збиток за пошкодження автомобіля та 4800 грн. вартості проведення оцінки майна. Також, неправомірними діями ОСОБА_4 йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 50000 грн. Враховуючи наведене, просить суду стягнути на свою користь: із ОСОБА_4 та М(Т)СБУ 100000 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином та 20000 грн. витрат на правничу допомогу; із ОСОБА_4 67387,71 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином та 50000 грн. моральної шкоди.

03.02.2021 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що питання про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу було предметом розгляду кримінальної справи, за наслідками якого відносно нього постановлено Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2020 року. У свою чергу, обґрунтування позовної заяви щодо матеріальної шкоди належними та допустимими доказами не доведені. На підставі викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.

03.02.2021 року від М(Т)СБУ надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого представник зазначає, що у даному випадку вимоги до М(Т)СБУ є безпідставними, оскільки прямим завдавачем шкоди є ОСОБА_4 , а тому правових підстав для задоволення позову у пред`явлені до страхового бюро частині немає.

19.02.2021 року та 22.02.2021 року представником позивача було подано до суду відповіді на відзиви на позовну заяву в якій останній зазначає, що наведені відповідачами доводи не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , а тому такі не варто брати до уваги.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2020 року близько 11:10, у м. Луцьку по вул. Конякіна, відбулася ДТП за участі транспортних засобів Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 , під ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а водій автомобіля Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які за своїм ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2020 року в справі № 161/5265/20 ОСОБА_4 було визнаним у вказаній ДТП та, зокрема: цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу (матеріальної шкоди) залишено без розгляду; із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто 15000 грн. моральної шкоди та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Вищевказаний вирок набрав законної сили та, у відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Власником транспортного засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Отже, дії ОСОБА_4 , які мали місце 22.07.2020 року близько 11:10, у м. Луцьку по вул. Конякіна, під час керування транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , у причинно-наслідковому зв`язку спричинили ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 було шкоду у вигляді пошкодження належного йому транспортному засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, з відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» пункт 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні маги на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до звіту № 7/20 про оцінку автомобіля, ринкова вартість колісного транспортного засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 до пошкодження становила 368180,65 грн.

Після пошкодження внаслідок ДТП ринкова вартість колісного транспортного засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 становила 147677,94 грн.

Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 220502,71 грн.

Крім того, позивачем були понесені збитки в розмірі 4800 грн., як оплата за надані послуги з оцінки вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу та ринкової вартості пошкодженого колісного засобу.

Також, як вбачається із висновку експерта Волинського НДЕКЦ № СЕ-19/103-21/7143-АВ від 22.11.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП 22.07.2020 року складає 334239,06 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику – 301691 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні сторона позивача не збільшувала розмір заявлених позовних вимог внаслідок встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику у відповідності до висновку експерта Волинського НДЕКЦ № СЕ-19/103-21/7143-АВ від 22.11.2021 року.

Відтак, суд вважає доведеним, що матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яка мала місце 22.07.2020 року близько 11:10, у м. Луцьку по вул. Конякіна, шляхом фізичного знищення його транспортного засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 220502,71 грн.

Як встановлено судом, ЦПВ власника транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП застрахована не була, у зв`язку з чим 19.08.2020 року позивач звернувся до М(Т)СБУ із заявою про сплату страхового відшкодування.

Однак, МТСБУ повідомило про відсутність правових підстав для здійснення відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Згідно з п. 41.1. ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 28 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, бюро за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З 19.02.2016 року встановлені наступні розміри страхових сум (в межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати з цього Фонду): 100 000 грн., у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих; 200 000 грн., у випадку заподіяння шкоди життю і здоров`ю потерпілих.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Оскільки, ОСОБА_4 не застрахував цивільно-правову відповідальність, то відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілому.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодування шкоди нанесеної в результаті ДТП 22.07.2020 року неправомірними діями ОСОБА_4 потерпілому у даному випадку у відповідності до зазначеного Закону покладається на М(Т)СБУ в межах встановлених розмірів страхових сум, а в іншій частині із ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що позивачу було відшкодовано майнову шкоду в сумі 57915 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку що із ОСОБА_4 та М(Т)СБУ слід стягнути на користь позивача 167387,71 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_4 у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивача було завдано моральну шкоду, між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками в вигляді пошкодження належного останньому майна, моральних стражданнях у зв`язку з цим – є причинно-слідчий зв`язок.

Разом з тим, як встановлено судом, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2020 року в справі № 161/5265/20 із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто 15000 грн. моральної шкоди, а тому суд не вбачає підстав для збільшення її розміру та стягнення в межах даного цивільного позову.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд, з урахуванням часткової обґрунтованості позову, вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими на суму 10000 грн., а відтак вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_4 , М(Т)СБУ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., по 5000 грн. з кожного.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги загальною ціною 217387,40 грн. (167387,40 грн. майнова шкода + 50000 моральна шкода), від сплати судового збору за якими, виходячи із предмету спору, він був звільнений.

Разом з тим, судом було задоволено заявлені вимоги на загальну суму 167387,71 грн., що становить 77 % від ціни позову, з яких 117387,40 грн. стягнуто із ОСОБА_4 (70 % від задоволених вимог) та 50000 грн. стягнуто із М(Т)СБУ (30 % від задоволених вимог).

За таких обставин, із ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1173,88 грн.; із М(Т)СБУ в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 500 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 67387 (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 71 коп. матеріальної шкоди, завданої злочином, з яких: НОМЕР_4 , 71 грн - матеріальних збитків за пошкоджений транспортний засіб та 4800 грн - вартості робіт з проведення оцінки майна.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 88 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн., по 5000 (п`ять тисяч) грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131.

Рішення у повному обсязі складено 14 лютого 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук