Рішення № 103256382, 14.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11166/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 25 червня 2021 року №220750001492 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років період навчання в Тернопільському державному педагогічному інституті з 01.09.1988 року по 30 червня 1993 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.06.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, передбаченого ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відмова також мотивована тим, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають особи, у яких на день введення в дію Закону №2148 наявна вислуга років 26 років 6 місяців на посадах та в установах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, та дотримані норми щодо досягнення віку та наявності страхового стажу відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Обрахований відповідачем стаж роботи позивача становить 32 роки 2 місяці 28 днів, з них стаж за вислугу років – 25 років 25 днів. Зазначає, що згідно диплому серії НОМЕР_1 та архівної довідки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка від 31.05.2021 №70/01, позивачем підтверджено період навчання в Тернопільському державному педагогічному інституті. Позивач під час навчання була прийнята на роботу, а тому в педагогічний стаж враховується також період навчання. З урахуванням періоду навчання з 01.09.1988 по 30.06.1993 у позивача наявний страховий стаж для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Вважає, що вказаним рішенням позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» т. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не враховано до страхового стажу період навчання в Тернопільському державному педагогічному інституті з 1988 року по 1993 рік.

Ухвалою суду від 02.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 25 років 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Крім того, позивач звернулась до головного управління за призначенням пенсії за вислугу років у віці 49 років, що суперечить п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також зазначає, що Порядком виплати надбавок за вислугу років педагогічним працівникам та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти не передбачено зарахування до стажу роботи за вислугу років періоду навчання у вищих навчальних закладах. Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»). Час навчання позивача у вищому навчальному закладі можливо зарахувати виключно до її загального трудового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також подало відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців, при наявному 25 років 25 днів. Період навчання позивача в Тернопільському державному педагогічному інституті з 01.09.1988 по 30.06.1993 зараховано до загального стажу роботи. Вважає безпідставними посилання позивача на те, що навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки згідно ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» не передбачено підстави для зарахування до спеціального стажу роботи, навчання у вищих навчальних закладах.

Позивач подала до суду відповіді на відзиви, відповідно до змісту яких заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення та нарахування пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно із ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1992 та архівної довідки Тернопільського національного педадогічного університету імені Володимира Гнатюка від 31.05.2021, позивач з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчалась у Тернопільському державному педагогічному інституті.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 09.11.1992, позивач 01.09.1992 призначена на посаду вчителя математики та інформатики Мислятинської СШ Ізяславського району Хмельницької області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.06.2021 №220750001492 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за її заявою від 18.06.2021).

У рішенні встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 2 місяці 28 днів, в тому числі, за вислугу років – 25 років 25 днів. Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, якщо на день набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII, тобто станом на 11 жовтня 2017 року, вони мають вислугу років та страховий стаж, необхідний для призначення такої пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Оскільки стаж роботи за вислугу років становить 25 років 25 днів, то законних підстав для призначення пенсії за вислугу років немає.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.07.2021 №2200-0304-8/37396 позивача повідомлено про прийняте рішення. Зазначено, що згідно наданих для призначення пенсії документів станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи позивача становить 25 років 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (26 років 6 місяців).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим законом страхового і спеціального стажу.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Надалі, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.

Рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Окрім того, у другому пункті рішення зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, починаючи з 04.06.2019 положення п. "е" ст.55 Закону України №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Із заявою про призначення пенсії за вислугою років, додавши необхідні документи, позивач звернулася 18.06.2021, тобто після ухвалення та опублікування зазначеного рішення Конституційного Суду, відтак можливість призначення позивачу пенсії за вислугу років визначається незалежно від її віку.

З оскаржуваного рішення від 25.06.2021 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20.07.2021 слідує, що станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача складав 25 років 25 днів.

В той же час, вимоги щодо необхідного спеціального стажу було визначено пенсійним органом станом на 11.10.2017 (26 років 6 місяців), без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019.

Однак суд вважає такі висновки безпідставними, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 18.06.2021, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 року, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, позивач на момент подання заяви про призначення пенсії за вислугу років мала станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи понад 25 років, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Вказане свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.

У той же час, пенсійним органом також відмовлено у зарахуванні до спеціального трудового стажу позивача періоду навчання з Тернопільському державному педагогічному інституті з 01.09.1988 по 30.06.1993.

Так, позивач з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчалась у Тернопільському державному педагогічному інституті.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

Навчання у вищому навчальному закладі не передбачено Переліком № 909.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Водночас, згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У Законі № 1788-XII йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Водночас, згідно положень пенсійного законодавства України, під спеціальним стажем слід розуміти період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Отже, вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР). Таким чином, підстави для зарахування до пільгового стажу позивача часу її навчання у Тернопільському державному педагогічному інституті відсутні.

У такому випадку час навчання позивача у вищому навчальному закладі зараховується виключно до її загального трудового стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 643/11758/16-а. У постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17 Верховний Суд не знайшов правових підстав для відступу від висновків викладених у постанові від 20.02.2019 у справі № 643/11758/16-а.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №820/1961/18.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії 18.06.2021, то призначення пенсії позивачу мало відбутися саме з 18.06.2021 - дати звернення із заявою про призначення пенсії. Проте позивач не просить у позовних вимог про призначення пенсії, хоча до пенсійного органу вона зверталась саме із таким проханням.

Однак, враховуючи вищенаведені норми, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення - з 18.06.2021.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати на суму 908,00грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.06.2021 №220750001492.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18.06.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 лютого 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,м. Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,Івано-Франківськ,76018 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.А. Божук