Рішення № 103256362, 14.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/8738/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з непроведення позивачу на загальних підставах та без обмеження будь-яким строком масових перерахунків пенсії за вислугу років, невиплати щомісячної доплати у сумі 2000 гривень до розміру пенсії позивача, починаючи з 01.07.2021;

- зобов`язати відповідача виплачувати, починаючи з 01.07.2021, без обмеження будь-яким строком, щомісячну доплату у сумі 2000 гривень до розміру пенсії позивача, визначеної відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії за період із 01.07.2021 по момент фактичної виплати заборгованості з пенсії, проводити на загальних підставах, без обмеження будь-яким строком, масові перерахунки та виплату пенсії позивачу, з усіма надбавками та підвищеннями, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року 2262-12, починаючи з 01.07.2021 року, на визначений позивачем банківський рахунок;

Також позивач просить допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення всієї суми боргу за пенсією, починаючи з 01.07.2021 року до дня фактичної виплати, з компенсацією втрати доходу; відповідно до ч. 6 ст. 245, ст. 382 КАС України зобов`язати відповідача у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання; стягнути із відповідача на користь позивача 175000 грн моральної шкоди, як негайного виконання рішення, одним платежем; винести окрему ухвалу про невідповідність директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 4626/02-40 нормам Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне державне страхування" від 09.07.2003 Про невідповідність директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 р. 4626/02-40 нормам Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне державне страхування" від 09.07.2003 р. 1058-ІV населення» від 3 липня 1991 року 1282-ХП, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078, щодо обов`язковості виконання судових рішень, дотримання встановленого порядку проведення перерахунку та індексації раніше призначених пенсій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є громадянином України та з 19.03.1998 року постійно проживає в Ізраїлі. Також з 1998 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання рішення суду від 03.12.2018 у справі 540/2236/18 відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року 103 та на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 06.03.2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.

14.07.2021 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова 713), відповідно до п.1 якого встановлено, що з 1 липня 2021 особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

13.12.2021 позивач звернуся до Управління із заявою щодо проведення йому з 01.07.2021 виплати доплати у сумі 2000 грн до пенсії відповідно до Постанови 713.

Однак позивачу відмовлено у проведенні перерахунку та виплати доплати у сумі 2000 грн до пенсії відповідно до Постанови 713 з огляду на те, що рішенням суду не встановлено зобов`язання щодо здійснення подальших перерахунків пенсії позивача, а тому законних підстав для перерахунку пенсії відповідно до постанови 713 немає.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 31.12.2021 позов залишений без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позову. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 10.02.2021 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що Управління позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що на виконання судового рішення позивачу поновлено виплату пенсії з 01.01.2015. В подальшому щомісячно здійснювались нарахування та виплати пенсії відповідно до довідки військового комісаріату. На виконання рішення суду від 03.12.2018 Управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки від Херсонського обласного військового комісаріату від 06.03.2018 та відповідно до постанови КМУ 103.

У зв`язку з прийняттям КМУ постанови від 14.07.2021 713 Головним управлінням проведено масовий перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте, у зв`язку з тим, що пенсію позивачу поновлено виключно на виконання постанови суду від 04.07.2016, а рішеннями судів не встановлено зобов`язання щодо здійснення подальших перерахунків пенсії позивача, а тому законні підстави для перерахунку пенсії відповідно до постанови 713 відсутні.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в херсонській області та з 1998 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року у розмірі 56 % грошового забезпечення (вислуга років 22).

У 1998 році позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль.

З 01.01.2015 року виплата пенсії позивачу припинена, у зв`язку з чим він звертався до суду та Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.07.2016 року у справі №766/2370/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не витребування пенсійної справи позивача та не взяття його на облік. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області витребувати пенсійну справу ОСОБА_1 та взяти його на облік. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області поновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з дня припинення з 01.01.2015 року, яку проводити на вказаний у заяві від 21.03.2016 року рахунок. У решті позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 14.12.2016 року.

Крім того, на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року та виконання Постанови КМУ № 103 відповідачем здійснено з 01.01.2018 року перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 06.03.2018 року.

З матеріалів пенсійної справи убачається, що до після проведеного перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови КМУ 103 її розмір з 01.01.2018 становив 5497,50 грн, а до проведення вказаного перерахунку пенсія позивача станом на 01.01.2018 становила 2145,61 грн.

Судом також встановлено, що 13.12.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення та виплату йому щомісячної доплати в сумі 2000 грн з 01.07.2021 відповідно до Постанови № 713.

Відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви, обґрунтувавши її тим, що рішенням суду не встановлено зобов`язання щодо здійснення подальших перерахунків пенсії позивача, а тому законних підстав для перерахунку пенсії відповідно до постанови 713 немає.

Вказане сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, у тому числі пенсійної справи.

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу на загальних підставах та без обмеження будь-яким строком масових перерахунків пенсії за вислугу років, невиплати щомісячної доплати у сумі 2000 гривень до розміру пенсії позивача, починаючи з 01.07.2021, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (ч.18 ст.43 Закону №2262-ХІІ).

Частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII установлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45).

Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови №704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

На виконання ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Судом встановлено, що на рішення суду у справі №540/2236/18 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 відповідачем з 01.01.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про грошове забезпечення від 06.03.2018 ТХ28020, виданої Херсонським обласним військовим комісаріатом, у якій визначено розмір грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103, станом на 01.03.2018 за посадою, яку займав позивач до звільнення зі служби, а саме начальник фінансового відділення Севастопольського гарнізону.

14.07.2021 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова №713).

Згідно пп.1 Постанови №713, установлено з 1 липня 2021 особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Отже, проведений перерахунок пенсії у розумінні Постанови №713 полягає у перерахунку у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Як установлено судом з матеріалів пенсійної справи позивача, йому призначено пенсію у 1998 році, тобто до 1 березня 2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а перерахунок пенсії відповідно до постанови №103 здійснений станом на 01.01.2018.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача з підстав для визнання їх перерахунком пенсії у розумінні Постанови №713 не проводився, а з 01.01.2018 року розмір пенсії позивача залишається незмінним, у зв`язку з чим позивач має право на отримання щомісячної доплати, встановленої Постановою №713.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні щомісячної доплати до пенсії згідно Постанови №713.

Визначаючись із належним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає, що у даному випадку зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн згідно Постанови №713, починаючи з 01 липня 2021 року та з урахуванням раніше виплачених сум, забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача та надасть гарантію остаточного вирішення спору.

Отже, у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача з непроведення позивачу на загальних підставах та без обмеження будь-яким строком масових перерахунків пенсії за вислугу років, суд зазичає, що вказана вимога не неконкретизованою та необґрунтованою, оскільки позивач не наводить які саме перерахунки йому повинні були провести, але не здійснили, не вказує на вид і підставу проведення такого перерахунку. При цьому суд зауважує, що чинне законодавство не містить такого визначення, як "масовий перерахунок".

Окремо суд зауважує, що право позивача на перерахунок його пенсії з 01.01.2018 на підставі Постанови №103 вже захищено судовим рішенням у справі №540/2236/18 та, більш того, такий перерахунок пенсії вже здійснений, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Таким чином, у вказаній частині вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати, починаючи з 01.07.2021, без обмеження будь-яким строком, щомісячну доплату у сумі 2000 гривень до розміру пенсії позивача, визначеної відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії за період із 01.07.2021 по момент фактичної виплати заборгованості з пенсії, проводити на загальних підставах, без обмеження будь-яким строком, масові перерахунки та виплату пенсії позивачу, з усіма надбавками та підвищеннями, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.07.2021 року, на визначений позивачем банківський рахунок, суд зазначає таке.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАС України).

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

Проте, вказана вимога позивача не є захистом порушеного права, а суд не може захистити права та обов`язки позивача на майбутнє. Відтак, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо негайного виконання рішення суду, слід зазначити таке.

Положеннями ч.3 ст.241 КАС України передбачено, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Статтею 371 КАС України визначено категорії адміністративних справ, рішення по яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 ч.1 цієї статті (п.1 ч.2 ст.371 КАС України).

Оскільки рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, то дія п.1 ч.1 ст.371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується, а отже не підлягає негайному виконанню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У даному випадку позивачем не виконано свого процесуального обов`язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних ним обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо окремої ухвали та невідповідності директивного листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 №4626/02-40 нормам Конституції України та Законам України, суд відмовляє у вказаній частині з огляду на те, що дана вимога не відноситься до предмету спору та до компетенції Херсонського окружного адміністративного суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України та з урахуванням того, що позов задоволено частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01 липня 2021 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010200