Рішення № 103256346, 14.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/8198/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЛК-АГРО" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

встановив:

Приватне підприємство "ЛК-АГРО" (далі - позивач, ПП "ЛК-Агро", Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.10.2021 року №00195850722;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.11.2021 року №00325490722.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем проведено дві позапланові виїзні документальні перевірки ПП "ЛК-Агро": щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.06.2021 року №9163150195 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах - квітень 2021 року, травень 2021 року в сумі 1103272 грн., за результатами якої складено акт від 20.08.2021 № 3162/21-22-07-03/42336087 (далі - Акт перевірки №1), а також щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 450548,00 грн, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах: червень-липень 2021 року, за результатом якої складено акт від 08.10.2021 №3897/21-22-07-03/42336087 (далі - Акт перевірки №2).

На підставі висновків перевірки, відповідачем складені спірні податкові повідомлення-рішення (далі - ППР). Позивач вважає їх незаконним, оскільки перевіркою не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ПП "ЛК-Агро". Стверджує про реальність та дійсність господарських угод позивача з контрагентом-постачальником ТОВ "ГСМ-Полтава", оскільки товар за угодами поставлений вказаним контрагентом у повному обсязі, належним чином оприбуткований та оплачений і використаний у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку. Крім того, наголошуючи на принципі індивідуального характеру відповідальності, позивач стверджує, що у нього відсутній обов`язок перевіряти контрагентів стосовно дотримання ними норм податкового законодавства.

Вважає, що ППР, прийняті за результатами проведеної перевірки, є протиправним та такими, що підлягають скасуванню. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.12.2021 провадження в справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали. Також, зобов`язано надати суду завірені належним чином копії матеріалів перевірок за наслідками яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а також відомості з баз даних, якщо такі були використані при прийнятті рішень.

Ухвалою суду від 25.01.2022 клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про продовження строку для надання відзиву на позов та витребуваних судом доказів - задоволено.

Продовжено Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі строк на надання відзиву на позовну заяву та доказів, зобов`язання щодо надання яких міститься в ухвалі суду від 20.12.2021 на п`ять днів з дня вручення даної ухвали.

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

21.01.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує з огляду на таке. Так, відповідач вважає, що викладені позивачем у позові доводи безпідставні та необґрунтовані. Зазначає, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, що полягало у порушенні п.189.1 ст. 189, пп. "в" п.198.5 ст. 198, п.44.1 ст. 44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПП "ЛК-Агро" занижено податкові зобов`язання по декларації за квітень 2021 року на суму ПДВ 376578,00 грн, завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 2062194,00 грн, з них по декларації за квітень 2021 року на суму ПДВ - 745400,00 грн, за травень 2021 року на суму ПДВ -1316794,00 грн. Внаслідок чого та у відповідності до п.200.1, п.200.4, ст.200 ПК України платником завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2021 року. Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.11.2021 №00325490722 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 542512,00 грн внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання сировини вуглеводневої, конденсату газового стабільного від контрагента - постачальника ТОВ "ГСМ-Полтава".

Так, відповідач стверджує, що позивачем було придбано паливно-мастильні матеріали, зокрема газ, за відсутності можливості його зберігання, а також за відсутності ліцензії на зберігання станом на дату досліджуваних операцій. Крім викладеного зазначає, що контрагент позивача під час здійснення операцій постачання не реєстрував акцизних накладних. Також, відповідач звертає увагу на те, що загальна сума господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГСМ-Полтава" становить 7799739,82 грн, тоді як уставний фонд підприємства становить 20000,00 грн.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та відповідь на нього, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ЛК-Агро", код ЄДРПОУ 42336087, зареєстроване 27.07.2018 №14881020000001520, взято на облік в контролюючому органі 27.07.2018, на дату перевірки знаходився на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Голопристанська ДПІ (Голопристанський район), з 01.04.2019 року є платником податку на додану вартість.

В період з 16.08.2021 по 18.08.2021 начальником відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Хижняком А.О. на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 13.08.2021 року №921-Ж1, виданого на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п. 78.1 ст.78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ЛК-Агро" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.06.2021 №9163150195 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах квітень-травень 2021 року в сумі 1103272 грн, за результатами якої складено акт від 20.08.2021 № 3162/21-22-07-03/42336087 (далі - Акт перевірки №1).

Згідно з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ЛК-Агро" встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, пп. "в" п. 198.5 ст. 198, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством:

- занижено податкові зобов`язання (р. 9) по декларації за квітень 2021 року на суму ПДВ -376578 грн;

- завищено податковий кредит (р. 10.1) на загальну суму ПДВ - 2062194 грн, а саме: по декларації за квітень 2021 року на суму ПДВ - 745400 грн, за травень 2021 року на суму ПДВ - 1315794 грн;

- внаслідок чого та у відповідності п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу платником завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за травень 2021 року на 2438772 грн.

Товариство оскаржило висновки акту перевірки в адміністративному порядку, направивши на адресу відповідача заперечення на акт перевірки №74/09 від 15.09.2021 року.

За результатами розгляду заперечень, контролюючий орган прийняв рішення "Про результати розгляду заперечень" №409/21-22-07-03-10 від 06.10.2021, відповідно до яких, з урахуванням заперечень, висновок акту перевірки в оскаржуваній частині має таку редакцію:

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП "ЛК-Агро" встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Кодексу, в результаті чого підприємством:

- завищено податковий кредит (р. 10.1) на загальну суму ПДВ - 757445, а саме по декларації за квітень 2021 року на суму ПДВ - 413231.71 грн, за травень 2021 року на суму ПДВ - 344213.37 грн;

- внаслідок чого та у відповідності п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу платником завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (р.21) за травень 2021 року на - 757445 грн.

Висновки акту перевірки в цій частині стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "В4" №00195850722 від 13.10.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 757 445 грн.

Також, відповідачем проведено іншу перевірку.

В період з 27.09.2021 по 01.10.2021 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Яловенко В.О. на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 16.09.2021 року №1059-Ж1, виданого на підставі пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ЛК-Агро" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 450548,00 грн, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах: червень-липень 2021 року, складено акт від 08.10.2021 №3897/21-22-07-03/42336087 (далі - Акт перевірки №2).

Згідно з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ЛК-Агро" встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 542511,56 грн, в тому числі у червні на суму ПДВ 211516,00 грн, у липні 2021 року на суму ПДВ - 330995,56 грн, що у відповідності п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (рядок 21) по декларації за липень 2021 року на суму ПДВ 542511,56 грн.

Висновки акту перевірки в цій частині стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "В4" №00325490722 від 10.11.2021 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 542512,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення №00325490722 від 10.11.2021 та від 13.10.2021 №00195850722 протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (Пункт 198.1. статті 198 ПК України).

Відповідно пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4. статті 200 ПК України).

Відповідно положень ст.1, ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Комплексний аналіз наведених норм сформував правову позицію Верховного Суду (зокрема, постанови: по справі №820/3072/18 від 19.02.2021 року, по справі №640/11256/19 від 16.03.2021 року, по справі № 813/3637/16 від 23.04.2021 року та інші) відповідно якої судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією з судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди, на думку Верховного Суду, повинні встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

В даному конкретному випадку в основу прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 13.10.2021 №00195850722 покладено висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ГСМ-Полтава" з поставки нафтопродуктів, внаслідок чого, на думку відповідача, ПП "ЛК-Агро" завищено суму податкового кредиту за квітень 2021 року на суму ПДВ 413231,71 грн, за травень 2021 року на суму ПДВ 344213,37 грн, у червні 2021 року на суму ПДВ 211516,00 грн, у липні 2021 року на суму ПДВ 330995,56 грн.

З приводу наведеного висновку, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ПП "ЛК-Агро" протягом квітня-травня 2021 року (відповідно Акту перевірки №1) та червня-липня 2021 року (відповідно Акту перевірки №2) документувало придбання в ТОВ "ГСМ-Полтава" конденсату газового стабільного, сировини вуглеводневої (відповідно Акту перевірки №1) та суміші вуглеводнів. За період: квітень 2021 року на загальну суму: 2479390,27 грн, в т.ч. ПДВ - 413231,72 грн; травень 2021 року на загальну суму - 2065280,19 грн, в т.ч. ПДВ - 344213,37 грн; червень 2021 року на загальну суму - 1269096,00 грн, в т.ч. ПДВ - 211516,00 грн; липень 2021 року на загальну суму - 1985973,36 грн, в т.ч. ПДВ -330995,56 грн.

Так, правовідносини між сторонами оформлені договором поставки №02/04-21-2 від 02.04.2021 року, згідно якого ТОВ "ГСМ-Полтава" (продавець) та ПП "ЛК-Агро" (покупець) уклали договір за яким продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар: ПММ (газовий конденсат, нафта, легка фракція, компонент автомобільного палива, конденсат газовий стабільний, суміш ациклічних вуглеводнів стабілізована, компонент дизельного палива, конденсат газовий стабілізований природний, дизельне паливо, суміш парафінових вуглеводнів стабілізована, абсорбент газоконденсатний, фракція лігроїнова вуглеводнева, сировина вуглеводнева, деетанпропанбутанізований конденсат, залишок кубовий, пічне паливо) в кількості згідно видаткових накладних.

На підставі договору постачальником складено видаткові накладні, повний перелік яких наведено в Акті перевірки №1 та в Акті перевірки №2.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами, позивачем, під час перевірки, надано платіжні доручення на суму 1188650,09 грн (щодо перевірки, оформленої Актом перевірки №1) та на суму 3 879 069,35 (щодо перевірки, оформленої Актом перевірки №1) повний перелік яких наведено в актах перевірки.

Відповідно відомостей Акту перевірки №2, сальдо по КТ 631 рахунку з постачальником ТОВ "ГСМ-Полтава" станом на 31.07.2021 року становить 0,11 грн.

Таким чином, позивачем в повній мірі здійснено сплату за товар, постачання якого відповідач називає нереальним.

Транспортування, придбаних продуктів нафтопереробки організовувалось контрагентом позивача - ТОВ "ГСМ-Полтава" та підтверджується товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено в актах перевірки та які також надавалася під час перевірки, що не заперечується відповідачем.

Також, судом встановлено та підтверджується відомостями актів перевірки те, що за результатами вищезазначених господарських операцій, які виникли внаслідок виконання договору поставки №02/04-21-2 від 02.04.2021 року між ПП "ЛК-Агро" та ТОВ "ГСМ-Полтава", останнім складено податкові накладні які зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Таким чином, позивачем на підтвердження виконання договірних зобов`язань з ТОВ "ГСМ-Полтава" надано повний пакет первинної документації, недоліків в якій під час перевірки не виявлено.

Крім наведеного, на спростування доводів відповідача, ПП "ЛК-Агро" самостійно зроблено запит до ТОВ "ГСМ-Полтава" щодо спірних операцій. У відповідь на запит отримано лист від 01.11.2021 року №01-11-2, в якому ТОВ "ГСМ-Полтава" підтвердило те, що в період з 16.04.2021 по 21.07.2021 позивачу було реалізовано наступні товари з зазначенням їх коду УКТ ЗЕД: конденсат газовий стабільний (2709009000), сировина вуглеводнева (2709009000), суміш вуглеводнів. Бензино-лігроїнова фракція ТУУ23.2-31514949-004:2009 (2709009000).

Отже, контрагент позивача, як інша сторона правочину, підтвердив дійсність спірних господарських операцій.

Однак, незважаючи на належне документальне оформлення, твердження обох сторін про дійсність взаємовідносин між ними, факт повної оплати за поставку товарів, придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава", відповідач заперечує факт господарських взаємовідносин позивача та означеного контрагента.

Відповідач, вважаючи операції з постачання нафтопродуктів нереальними, стверджує про відсутність у покупця місця для зберігання придбаних ПММ, та про те, що факт реального здійснення транспортування спростовано. Відсутність факту поставки, відповідач вважає доведеним тим, що дані зазначені в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних щодо пункту розвантаження не відповідають дійсності, також до ТТН внесені дані щодо транспортних засобів, які не відповідають типу транспортного засобу (останній аргумент визнано відповідачем неактуальним за результатом розгляду заперечення позивача).

В Акті перевірки №2 додатково до викладеного, позивачка стверджує про те, що ТОВ "ГСМ-Полтава" в досліджуваний період не реєструвало в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН) накладні на реалізацію паливно-мастильних матеріалів. Також зазначає про відсутність в ТОВ "ГСМ-Полтава" ліцензій на торгівлю пальним та його зберігання. Згідно форми 20-ОПП відсутні також й ємності для зберігання пального. Окрім викладеного відповідач стверджує, що послуги зі зберігання пального не придбавались контрагентом позивача.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Так, відповідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, місцем розвантаження, придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава" нафтопродуктів є вул. Шкільна, 2-а, с. Бехтери, Голопристанського району, Херсонської області.

Всі аргументи контролюючого органу щодо дефектності наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зводяться до того, що, як стверджує відповідач, директором підприємства підтверджено те, що на паливному складі за вказаною вище адресою зберігається виключно дизельне паливо. Позивач заперечує подання такого пояснення директором.

Також, відповідач зазначає, що паливний склад за іншою адресою задекларований позивачем пізніше за спірні господарські операції, а тому для зберігання нафтопродуктів використовуватись не міг.

З приводу викладеного суд зазначає, що дійсно, до відзиву долучено пояснення за підписом ОСОБА_1 (т.2 а.с.51)

Однак, вивченням змісту зазначеного документа з урахуванням того, що позивач заперечує його існування, встановлено те, що він не має жодних реквізитів, дати підписання чи приналежності до матеріалів податкових перевірок, результати яких оформлені Актами перевірки №1, 2.

Так, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає ряд вимог до доказів, однією з них є вимога щодо допустимості доказів, передбачена ст. 74 КАС України, згідно якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З метою забезпечення єдиного порядку фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок №727) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами. Пунктом 3 розділу III Порядку №727 передбачено, що загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема, інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). Також, пунктом 1 розділу IV Порядку №727 передбачено, що пояснення, зауваження або заперечення посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, в тому числі щодо дій (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, що проводили документальну перевірку належать до інформативних додатків акту перевірки. Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною (Пункт 2 розділу IV Порядку №727).

Аналогічний порядок долучення пояснень щодо перевірки передбачає й Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджені наказом Державної податкової служби України 25.02.2021 р. № 244.

З аналізу викладеного вбачається, що такий документ, як пояснення посадової особи платника податків щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, є інформативним додатком, який має містити підписи посадових осіб контролюючого органу, які здійснили перевірку, реквізити додатку та має бути долучений до двох екземплярів акту. Інформація про використання такого документу під час перевірки має міститись в загальних положеннях акту.

З метою встановити чи було отримано наведене пояснення в межах досліджуваних перевірок, судом вивчено відповідні розділи Актів перевірки №1, 2 та встановлено, що п.2.12 Акту перевірки №1 містить твердження наступного змісту: "Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, наведено в додатку №2 до цього акту перевірки, що є його невід`ємною частиною". Аналогічний припис містить п.2.12 Акту перевірки №2

Разом з тим, Додаток 2 до Акту перевірки №2 не містить серед переліку використаних документів згадок про пояснення посадових осіб платника податків. Додаток 2 до Акту перевірки №1 відсутній серед матеріалів перевірки взагалі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано підтвердження відповідності доданого до матеріалів справи пояснення ознакам допустимості доказу.

Натомість, наданий документ не містить ані дати його створення (підписання), ані опису обставин, за яких його було отримано, ані періоду, якого стосуються наведені в ньому твердження, ані жодного, передбаченого Порядком №727 реквізиту, що дозволяв би ідентифікувати його таким, що отриманий під час спірних перевірок податкового органу.

В силу наведеного твердження відповідача про те, що зазначені в товарно-транспортних накладних відомості стосовно місця розвантаження нафтопродуктів, придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава" неправдиві, є необґрунтованими та безпідставними.

Також, стверджуючи про особливі умови зберігання товарів, придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава", відповідач посилається на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та Технічний регламент щодо вимог до газу скрапленого для автомобільного транспорту, комунально-побутового споживання та промислових цілей.

Стосовно такого посилання суд зазначає, що, як обґрунтовано вказано позивачем, означені вище правила перевезення передбачають порядок перевезення, а не зберігання, про яке вказує ГУ ДПС, а наведений регламент стосується продуктів: "Газ нафтовий скраплений", "Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання", а не нафтопродуктів, придбання яких здійснювалось позивачем: "конденсату газового стабільного", "сировини вуглеводневої", "суміші вуглеводнів. Бензино-лігроїнової фракції".

Таким чином суд зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність у підприємства можливостей для зберігання придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава" нафтопродуктів побудовані виключно на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач намагався з`ясувати умови та особливості зберігання товарів, придбаних ТОВ "ГСМ-Полтава" та, як наслідок, можливість дотримання вказаних умов відповідачем під час перевірки. Так, ГУ ДПС не робило жодних запитів стосовно умов та особливостей зберігання: "конденсату газового стабільного", "сировини вуглеводневої", "суміші вуглеводнів. Бензино-лігроїнової фракції". Не отримувало додаткових відомостей щодо обладнання та ємностей, наявних у позивача, та технічної можливості зберігання в них перелічених рідин (газів), а лише після завершення перевірки на основі нормативного обґрунтування, що стосується інших видів товару, сформувало висновок про неможливість позивача здійснити таке зберігання.

Тому доводи відповідача в зазначеній частині базуються виключно на припущеннях, тобто є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.2 КАС України, суб`єкт владних повноважень, зокрема, при прийнятті рішень, має діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно та розсудливо.

Натомість, в даному конкретному випадку, відповідачем не обґрунтовано, чому щодо інших контрагентів, правовідносини з якими були предметом дослідження під час перевірки, оформленою Актом перевірки №1: ТОВ "Аккорд Трейд Компаніс", ТОВ "Фавор Рітейл", ГУ ДПС визнавало можливість ПП "ЛК-Агро" на зберігання нафтопродуктів в газоподібній формі (газ скраплений пропан-бутан, газ вуглеводний, газ нафтовий скраплений), тоді як щодо операцій з ТОВ "ГСМ-Полтава" відповідач таку можливість заперечує.

Відмінність висновків контролюючого органу за однакових обставин, на думку суду, свідчить про те, що ГУ ДПС діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно та з необґрунтовано вибірковим розсудом.

Також, безпідставними суд вважає аргументи відповідача в частині того, що подання звіту за формою 20-ОПП та отримання ліцензії на зберігання пального засвідчує дату появи у ПП "ЛК-Агро" наведеного майна.

Так, порядок подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП врегульовано Порядком обліку платників податків і зборів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588.

Відповідно п.п. 8.1, 8.2 розділу VIII, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

З аналізу викладеного вбачається, що обов`язок подати повідомлення за формою 20-ОПП з`являється виключно в тому випадку, якщо об`єкт оподаткування породжує обов`язок платника сплатити податки та збори. В даному конкретному випадку сама наявність у підприємства бочок для зберігання не породжує обов`язок щодо сплати за це будь-яких податків та зборів. Не виникає такий обов`язок й у тому випадку, коли в таких бочках зберігаються рідини чи гази, що не є паливно-мастильними матеріалами в розумінні ПК України та не передбачають отримання ліцензії для такого зберігання.

Інакше кажучи, неподання позивачем повідомлення за формою 20-ОПП не означає відсутність в підприємства ємностей для зберігання рідин та газів, оскільки відповідні ємності до початку зберігання в них паливно-мастильних матеріалів (в розумінні ПК України) не є об`єктом оподаткування.

Натомість, заслуговує на увагу те, що станом на дату спірних господарських операцій, в ПП "ЛК-Агро" була наявна видана відповідачем ліцензія на зберігання пального об`ємом до 200000 л за адресою розвантаження, вказаною в товарно-транспортних накладних, з постачання товарів ТОВ "ГСМ-Полтава" (Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Шкільна, буд.2/А).

З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженою можливість зберігання позивачем нафтопродуктів, придбаних в ТОВ "ГСМ-Полтава" за спірними господарськими операціями, твердження ж відповідача про протилежне не знайшли свого підтвердження.

Крім наведеного, стверджуючи про нереальність досліджуваних господарських операцій, відповідач покликається на те, що ТОВ "ГСМ-Полтава" не реєструвало у період, за який проведено перевірку, акцизні накладні на реалізацію паливно-мастильних матеріалів, що робить неможливим підтвердження факт транспортування за спірними господарськими операціями. Також вказує на відсутність в контрагента ліцензій на торгівлю та зберігання пального.

На спростування викладеного позивач стверджує про те, що придбані в ТОВ "ГСМ-Полтава" товари не є підакцизними.

Таким чином, для формування висновку щодо обґрунтованості доводів ГУ ДПС у відповідній частині, суд має встановити, чи є конденсат газовий стабільний (2709009000), сировина вуглеводнева (2709009000), суміш вуглеводнів. Бензино-лігроїнова фракція ТУУ23.2-31514949-004:2009 (2709009000) підакцизними товарами.

Так, першочергово, суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.4, 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Порядок адміністрування акцизного податку унормований Розділом VI ПК України. У статті 212 ПК України наведений перелік платників акцизного податку. Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу). Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

У статті 215 ПК України наведено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, до підакцизних товарів належить пальне (пункт 215.1 ст. 215 Кодексу). Відповідно до пп.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 ПК України до пального відносять: нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп.215.3.4 п.215.3ст. 215 Кодексу. Об`єктами оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1, підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті213 ПК Кодексу є операції, зокрема з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

З аналізу викладеного, вбачається, що справедливими є твердження позивача відносно того, що можливість відповідача стверджувати про обов`язок платника податку скласти та зареєструвати акцизну накладну залежить від того, чи є предметом поставки товар за вичерпним переліком встановленим пп.215.3.4 п.215.3 ст. 215 ПК України.

Стосовно наведеного суд зазначає, що відсутність на дату складення податкової накладної/розрахунку коригування відомостей (актуального запису) в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо суб`єкта господарювання, який подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, у яких зазначено товар (пальне) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, є одним з критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно п.7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, нормами Порядку №1165 передбачено, безальтернативний обов`язок контролюючого органу зупинити реєстрацію податкової накладної в разі, зокрема, якщо суб`єкт господарювання, який здійснює реєстрацію не є платником акцизного податку, але намагається зареєструвати накладну щодо (пального) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Відповідач в даному позові стверджує, що ТОВ "ГСМ-Полтава" не є платником акцизного податку, отже будь-які податкові накладні складені зазначеним платником податків відносно (пального) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України згідно наведених вимог законодавства не мали б бути зареєстровані контролюючим органом.

Враховуючи, що всі податкові накладні за спірними господарськими операціями є зареєстрованими, а ТОВ "ГСМ-Полтава" не є платником акцизного податку, закономірним є висновок про те, що всі товари, які постачав контрагент позивача, визнані контролюючим органом відмінними від тих, що перелічені в підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Зазначеного достатньо для того, щоб стверджувати про те, що подальші висновки контролюючого органу про обов`язок ТОВ "ГСМ-Полтава" отримати ліцензії на зберігання та реалізацію акцизних товарів є такими, що суперечать попереднім діям податкового органу.

Крім наведеного суд зазначає, що Законом України від 21.01.2016 року № 1797-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797) п.п. "і" п. 201.1 ст. 201 ПКУ викладено в новій редакції, відповідно до якої з 01.01.2017 при складанні податкової накладної запроваджено заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках визначені підпунктами "а" - "і" п.201.1 ст.201 ПКУ обов`язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з ДКПП.

Також, наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за № 269/30137 (далі - наказ №276) з 01.03.2017 внесено зміни до форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за № 137/28267 (далі - Порядок №1307).

Згідно з п.п.2 п.16 Порядку №1307 у разі постачання товару заповнюється гр.3.1 "код товару згідно з УКТ ЗЕД", послуги - гр. 3.3 "код послуги згідно з ДКПП" податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з ДКПП; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до абзацу 11 п.201.10 ст. 201 ПКУ помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

З наведеного вбачається, що помилка в такому реквізиті податкової накладної як "код товару згідно з УКТ ЗЕД" має прямим наслідком неприйняття даної податкової накладної в електронному вигляді.

В даному конкретному випадку, як справедливо зазначено позивачем, ані Акт перевірки №1, ані Акт перевірки №2 не містять посилань не дефектність наданих до перевірки податкових накладних щодо операцій з придбання нафтопродуктів в ТОВ "ГСМ-Полтава", вказані податкові накладні зареєстровані відповідачем як і інші податкові накладні за наведеним контролюючим органом ланцюгом постачання. Отже, кожного разу під час реєстрації податкових накладних за відповідним ланцюгом, відповідач визнавав правомірність вказаного в них коду УКТ ЗЕД та його відповідність найменуванню товару відносно якого такий код зазначено. Не мав обґрунтованих сумнівів з вказаного приводу відповідач й під час проведення перевірки. З самих же податкових накладних вбачається, що придбані в ТОВ "ГСМ-Полтава" нафтопродукти відповідають коду УКТ ЗЕД: 2709 00 90 00, тобто є товаром, який не включено до переліку ліцензійних товарів, передбачених пп.215.3.4 п.215.3 ст. 215 ПК України.

Також суд зазначає, що відповідач не намагався ініціювати фактичної перевірки або інших заходів, метою яких було б перевірити відповідність найменування придбаного товару, зазначеного в податкових накладних та в первинній документації товару, оскільки був фактично поставлений ТОВ "ГСМ-Полтава", а тому твердження відповідача щодо необхідності реєстрації податкових накладних, щодо товарів, які не є підакцизними в ЄРАН, як і твердження про обов`язок ТОВ "ГСМ-Полтава" мати ліцензію на зберігання та реалізацію таких товарів, є безпідставними.

Також суд зазначає, що інші аргументи відповідача на користь нереальності господарських операцій з придбання нафтопродуктів в ТОВ "ГСМ-Полтава" зводяться до припущень відповідача щодо діяльності самого контрагента.

В постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року №808/1543/17, від 25 лютого 2021 року по справі № 640/3515/19.

Позивач, як під час перевірки так і під час розгляду справи, надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "ГСМ-Полтава", а висновки контролюючого органу з цього приводу визнані за результатом судового розгляду необґрунтованими.

В Актах перевірки контролюючий орган зазначає, що в разі, коли та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку, проте констатуючи зазначене, не вказує будь-якого аргументу щодо відсутності економічної мети в придбанні товарів в ТОВ "ГСМ-Полтава".

Підсумовуючи викладене суд вказує, що наявними в справі документами підтверджено дійсність спірних операцій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не підтвердження під час судового розгляду доводів відповідача про те, що постачання товарів за господарськими операціями між позивачем та його контрагентом не відбулось.

Позивачем в ході перевірки та під час оскарження її результатів надано відповідачу первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій по спірній угоді, зокрема, копії договорів, видаткових накладних, платіжних доручень, оформлених відповідно до законодавства про бухгалтерський облік та на підставі яких ПП "ЛК-Агро" було задокументовано придбання в ТОВ "ГСМ-Полтава" запчастин, сформовано показники бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з контрагентом, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов`язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року.

Щодо безтоварності операцій суд зазначає, що згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов`язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг, в даному випадку, вже само по собі, є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами недійсними в судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на прямі порушення законів, згідно яких можна встановити недійсність правочинів ПП "ЛК-Агро" з його контрагентом, а тому недійсність цього правочину має бути визнана судом.

Враховуючи вищезазначене, а також наявність документальних підстав формування показників фінансової та податкової звітності ПП "ЛК-Агро" та відсутністю судових рішень щодо встановлення безтоварності операцій по взаємовідносинам з зазначеними в акті перевірки контрагентами, суд дійшов висновку про те, що у ГУ ДПС були відсутні підстави для зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість ПП "ЛК-Агро"ю

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". "…У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку…" (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.10.2021 року №00195850722 та від 10.11.2021 року №00325490722.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "ЛК-Агро".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4540,00 грн підлягає стягненню з ГУ ДПС за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір вирішено на користь позивача.

Інша частина судового збору є надмірно сплаченою.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП: 43995495, місцезнаходження: 73022, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 13.10.2021 року №00195850722.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП: 43995495, місцезнаходження: 73022, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 10.11.2021 року №00325490722.

Стягнути з Головного уравління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ЛК-АГРО" (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Соборна, будинок 3/3) судовий збір у сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030300