Рішення № 103256102, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 520/24822/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.06.2021 № 00/10136/2410 в цілому.

В обґрунтування позову зазначено, що Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.06.2021 № 00/10136/2410 в цілому є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 17.12.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.06.2021 № 00/10136/2410 є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області (надалі - Відповідач) № 00/10136/2410 від 04.06.2021 р. (надалі -Рішення) про нарахування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказаним Рішенням було вирішено застосувати до позивача штраф у розмірі 1 788,34 грн за період з 22.01.2013 р. до 01.06.2021 p., штраф у розмірі 1 025,46 грн. за період з 21.01.2015 до 01.06.2021 р. та нарахувати пеню у розмірі 55 166,83 грн. Загальна сума штрафних санкцій по рішенню склала 57 980,63 грн.

Позивачем було ініційовано запити до відповідача з приводу підстав винесення вказаного рішення та щодо підстав нарахування вказаної суми.

Листом № 39955/6/20-40-24-10-18 від 23.09.2021 р. відповідач повідомив позивача, що вказана сума була нарахована позивачу наступним чином:

«Відповідно до облікових даних Державної податкової служби України фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС з 27.09.2004 по 22.09.2015, з 21.12.2020 по 28.12.2020, з 01.06.2021 по теперішній час та перебувала:

1. на загальній системі оподаткування за період:

з 27.09.2004 по 31.03.2006;

з 01.10.2007по 31.12.2011;

з 21.12.2020 по 28.12.2020;

2. на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності:

- з 01.04.2006 по 30.09.2007;

- з 01.01.2012 по 22.09.2015;

- з 01.06.2021 по теперішній час.

У зв`язку з набранням чинності законів України від 0.4 липня 2013 року № 404-VII «про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведення адміністративної реформи» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 406-VII адміністрування єдиного внеску з 01.10.2013 покладено на Державну податкову службу України.

До 01.10.2013 адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок) було покладено на Пенсійний фонд України. .

Станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України передано сальдо розрахунків з єдиного внеску по ОСОБА_2 недоїмка у сумі 10 660,81 грн. Нарахування єдиного внеску за період:

IVквартал2013 - 1218,67грн;

2014 -5071,80 грн.;

І-ІІІ квартал 2015 - 3859,37 грн.

Станом на 22.09.2015 заборгованість складала 20 810,65 гривень.

Платником 01.06.2015 погашено заборгованість з єдиного внеску у сумі 20 810,65 грн.

До вказаного листа було додано, в тому числі завірені копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 р., 2014 р., 2020 р.

Після отримання вказаної відповіді з метою з`ясування підстав виникнення недоїмки з єдиного внеску за періоди до 01.10.2013 позивачем було подано запит до ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області.

Листом № 2000-0507-8/137539 від 04.11.2021 р. ГУ Пенсійного фонду України у Харківській області повідомило наступне:

«Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в Пенсійному фонду України з 04.10.2004.

Згідно інформації, наданої Державною податковою службою України в межах дії «протоколу № 1 про обмін інформацією між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у 2011, 2012 роках та у І та II кварталах 2013 року здійснювала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).

В зв`язку з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), відповідно до пункту 4.2.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку сум платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2 (зі змінами та доповненнями) органами Пенсійного фонду України було проведено розрахунки до сплати на загальну суму 6 398,36 грн. (в т.ч. за 2011 рік - 4010,30 грн.; за 1 та 2 квартал 2013року - 2388,06 грн.).

За 2012 рік ФОП ОСОБА_2 була подана обов`язкова річна звітність за формою Додаток 5 Таблиця 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкову державне соціальне страхування фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, як обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок)» (додається). Згідно наданого до ПФУ звіту сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 4 572,42 грн. В порушення вимог пункту 4 частини другої статті 6 Закону 2464 звітність до пенсійного фонду України за 2011 рік ФОП ОСОБА_2 не надавала.

За період з 01.01.2011 по 30.09.2013 ФОП ОСОБА_2 сплачено на рахунки Пенсійного фонду 1 504,00 грн. (спрощена система).

До органів державної податкової служби станом на 30.09.2013 передано залишки по картці особового рахунку фізична особа (спрощена система 34.7%) по ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) борг 9 466,78 грн. (а не 10 660,81 грн., як зазначено в запиті).»

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), зі змінами та доповненнями.

Водночас із цим, відносини з адміністрування єдиного внеску також деталізовані як положеннями Податкового кодексу України у частині процедури реалізації владної компетенції контролюючого органу, визначення податкової адреси боржника та порядку сповіщення платника про рішення контролюючого органу, так і положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у частині набуття громадянином правового статусу фізичної особи - підприємця.

Згідно із статтею 1 Закону № 2464-VI - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вичерпне коло суб`єктів, які є платниками єдиного внеску, визначено ст. 4 Закону № 2464-VI. Так, відповідно до абзацу третього пункту 1 частини першої статті 4 Закону платникам єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором__(крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску для вказаних суб`єктів є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

На підставі Закону України № 2464-VI розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449) та визначає процедуру нарахування та сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).

Згідно з п. 16 розділу II Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею та відповідно до ч. З даної статті суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пп. 4 п. 2 розділу IV Інструкції № 449).

Платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи — підприємці, в тому, числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацом першим пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 06.12.2016 № 1774-VIII, базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума доходу (прибуток), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з п. 4 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року № 406-VII, Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Так суд звертає увагу, що частину 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом від 04.07.2013 № 406-VII (406-18), згідно якого, органи доходів і зборів -центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Отже, з 01 жовтня 2013 року функції адміністрування єдиного внеску передано від пенсійного органу до органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що позивач не оскаржує нарахування сум єдиного внеску за 2013 -2014 рік.

Крім цього суд ще раз зазначає, що до 01.10.2013 року ГУ ДПС не здійснювався збір та облік єдиного внеску.

Також як встановлено судом станом на 01.10.2013 до ГУ ДПС Пенсійним фондом України передано інформацію про стан розрахунків платників єдиного внеску (недоїмка / переплата). Згідно із даними інтегрованої картки позивача, передано борг з єдиного внеску, який станом на 01.10.2013 складав 10 660,81 гривень.

Відповідно до п. 10 розділу IV Інструкції № 449 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Крім того, статтею 9 Закону України №2464 та п. 10 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів , а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки як було встановлено судом вище відповідач мав інформацію ПФ яка визначала наявність боргу у позивача, а позивачем доказів зворотного надано не було, а отже рішення відповідача від 04.06.2021 № 00/10136/2410 в цій частині є законним та обґрунтованим оскільки сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464). Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону № 2464).

Стосовно нарахувань за 2015 рік щодо яких заперечує позивач, суд зазначає, що в редакції Закону України № 2464 станом на 01.01.2015 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому силі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, у 2015 році законодавством визначено єдині умови щодо сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані були сплатити єдиний внесок незалежно від отримання чи неотримання доходу за звітній період.

Як було встановлено вище ОСОБА_2 з 01.01.2012 по 22.09.2015 рік підприємницьку діяльність здійснювала на спрощеній системі оподаткування.

Отже, аналізуючи вищезазначені законодавчі норми, у разі відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному році або окремому місяці звітного року (тобто у разі відсутності доходу), законодавство встановлює (у 2015 році включно) обов`язок фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно визначити цю базу, у розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального платежу з єдиного внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, доводи позивача про відсутність обов`язку сплачувати єдиний внесок у 2015 році у зв`язку з неодержанням доходу не мають жодного законодавчо встановленого підтвердження та є хибними.

Крім цього судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 з інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» із єдиного внеску фізичним особам -підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування (тобто сплата єдиного внеску «за себе», код класифікації доходів бюджету (71040000), на початку 2013 року у позивача містилась недоїмка у розмірі 9 466,78 гривень. Нарахування за 2013 - 2015 роки відбувалося відповідно до поданих звітів позивачем про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. відповідно до наданих звітів.

Так ОСОБА_2 самостійно визначила суму нарахувань у загальному розмірі за IV квартал 2013 року - 1194,03 грн, за 2014 рік - 5 022,52 грн, за 2015 рік - 5 127,32 гривні.

Отже, борг відповідно до самостійно визначених сум єдиного внеску позивачем станом на 31.12.2015 склав: 9 466,78 (передана недоїмка Пенсійного фонду України станом на 31.12.2012) + 1194,03 + 5 022,52 + 5 127,32 = 20 810,65 гривень.

Також судом встановлено, що відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 часткове погашення суми боргу/недоїмки відбулось 18.01.2021 у розмірі 1 100,00 гривень. 01.06.2021 ОСОБА_2 відбулося повне погашення поточної заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 20 810,65 гривень.

Зважаючи на викладене, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI ГУДПС застосовано штрафну санкцію за не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 та 20 відсотків з 01.01.2015.

Одночасно на суму недоїмки нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI).

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відтак, недоїмка з єдиного внеску складає 2 813,8 грн. штраф та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску складає 55 166,83 грн., що разом становить заборгованість у розмірі 57 980,63 гривень.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ГУ ДПС діяло на підставі та у межах повноважень, визначених Законом, а отже, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.06.2021 №00/10136/2410 у розмірі 57 980,63 гривень є правомірним.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.