Рішення № 103256033, 14.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8062/21

14 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Купчинецької сільської ради , у якому просить:

визнати незаконним та скасувати рішення шостої сесії Купчинецької сільської ради від 23.04.2021 щодо відмови йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства,

зобов`язати Купчинецьку сільську раду прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову вказує, що двічі звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га перший раз та 1,35 га другий раз для ведення особистого селянського господарства. Двічі отримував від сільської ради відмови через те, що у 2018 році вже скористався правом безкоштовної приватизації земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,6501 га, тому права на отримання земельної ділянки більшої площі вже не має, та з посиланням на частину четверту статті 116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), відповідно до якої передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання.

Позивач не погоджується із прийнятим рішення від 23.04.2021 та вважає, що відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України має право на безоплатну передачу йому земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 га. Згідно частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, що реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі менше 2,0 га мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм установлених статтею 121 ЗК України.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки безоплатно приватизував для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,6501 га, а має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, то відмова Купчинецької сільської ради у виділені йому земельної ділянки площею 1,35 га є безпідставною та незаконною.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

30.12.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.27-32). Відповідач зазначає, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу розглядалася постійною комісією з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони довкілля Купчинецької сільської ради 21.04.2021, яка рекомендувала відмовити в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,35 га в межах земель с. Денисів, оскільки гр. ОСОБА_1 вже скористався правом безоплатної передачі земельної ділянки із земель комунальної власності саме для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Купчинецької сільської ради 23.04.2021 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Сільська рада приймаючи оскаржуване рішення керувалася частиною четвертою статті 116 ЗК України, відповідно до якої передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, та статтею 121 ЗК України, яка визначає, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - в розмірі не більше 2,0 гектара. Позивачу один раз безоплатно вже передано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,6501 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 6123082800:02:001:0994, яка знаходиться в с. Денисів на підставі рішення двадцять дев`ятої сесії Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 06.11.2018. В оскаржуваному рішенні зазначені причини та підстави відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу.

Також відповідач зауважує на безпідставне посилання на статтю 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», бо в ньому йдеться про "особисте підсобне господарство", а не "особисте селянське господарство". Відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та просить у позові відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

31.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Купчинецької сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га (а.с.6).

Рішенням Купчинецької сільської ради від 11.08.2020 №986 відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,500 га. У листі від 16.03.2021, яким направлялося це рішення позивачу, зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Так як у 2018 році заявник вже скористався правом безкоштовної приватизації земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,6501 га, то відповідно права на отримання земельної ділянки більшої площі не має (а.с.9-10).

06.04.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до Купчинецької сільської ради з заявою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в якій просив Купчинецьку сільську раду виділити земельну ділянку площею 1,35 га в межах земель села Денисів (а.с.4-5).

Заява позивач попередньо 21.04.2021 розглянута на засіданні постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони довкілля Купчинецької сільської ради. Комісія рекомендувала відмовити в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,35 га в межах земель с. Денисів, оскільки гр. ОСОБА_1 вже скористався правом безоплатної передачі земельної ділянки із земель комунальної власності саме для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони довкілля Купчинецької сільської ради від 21.04.2021 №10 (а.с.33).

23.04.2021 на пленарному засіданні Купчинецької сільської ради прийнято рішення №606 по заяві ОСОБА_1 , відповідно до якого з урахуванням і рекомендації комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони довкілля Купчинецької сільської ради відмовлено заявнику в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання (а.с.7, 36).

Також судом встановлено, що рішенням Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 06.11.2018 № 264 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність громадян" ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,6501 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 6123082800:02:001:0994, яка знаходиться в с. Денисів (а.с.35, 37).

Не погодившись з рішенням Купчинецької сільської ради від 23.04.2021 №606, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Спір у цій справі зводиться до того, чи має право позивач, який вже отримав у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства менше 2,00 га, отримати ще одну земельну ділянку, загальний розмір яких не перевищуватиме 2,00 га, тобто граничну норму безоплатної приватизації земельної ділянки за одним цільовим призначенням, чи дозволяє частина четверта статті 116 ЗК України передачу кількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації в межах граничного розміру не більше 2,0 га.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено частиною третьою статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина третя статті 116 ЗК України).

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, за наслідком розгляду суб`єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

За нормами пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280/97-ВР. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина друга статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Як встановлено судом, за наслідками розгляду поданої позивачем заяви рішенням Купчинецької сільської ради від 23.04.2021 №606 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства, підставою для такої відмови стало те, що позивач вже використав право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Перевіряючи ці обставини, суд установив, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 0,6501 га цільове призначення ведення особистого селянського господарства, наданої рішенням Денисівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 06.11.2018 № 264.

Суд вище наводив положення частини четвертої статті 116 ЗК України, яка передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

За такого правового регулювання слід прийти до висновку, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченої статтею 121 ЗК України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає "різницю" між гранично можливою та раніше приватизованою. Іншими словами, громадянин може використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного виду використання лише один раз у межах норм безоплатної приватизації. Після реалізації такого права можливість повторного отримання земельної ділянки однакового виду використання, хоч і в межах безоплатної приватизації, втрачається.

Оскільки ОСОБА_1 вже передано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,6501 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 6123082800:02:001:0994, яка знаходиться в с. Денисів ради від 05.10.2020, то право, визначене у статті 116 ЗК України, на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, позивачем використано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц викладено правову позицію, згідно якої, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Такі ж висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 917/1134/19 та від 08.09.2021 у справах № 728/2558/19, № 728/1983/19.

Зазначені висновки щодо можливості безоплатного отримання земельної ділянки державної або комунальної власності саме для ведення фермерського господарства тільки один раз, застосовуються і до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 по справі № 706/1685/16-ц також застосував вказану правову позицію. Спір у наведеній справі стосувався того, що особа уже використала право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5999 га. Суд дійшов висновку, що надання у подальшому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,4000 га є незаконним.

Стосовно посилань позивача на частину шосту статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», відповідно до якої громадяни України, що реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі менше 2,0 га мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм установлених статтею 121 ЗК України, то суд зазначає таке.

Наведені положення Закону зумовлені тим, що за Земельним кодексом України від 18.12.1990 громадяни могли безоплатно отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства у розмірі не більше 0,6 га. Тож аби усунути нерівність між особами, які приватизували землю з цією метою за Земельним кодексом України 1990 року та які реалізували це право за Земельним кодексом України 2001 року, законодавець і ввів норму частину шосту статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство».

Застосовуючи наведені законодавчі приписи, Верховний Суд України в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-228цс14 висловив наступну правову позицію: «досліджуючи співвідношення понять «особисте підсобне господарство» та «особисте селянське господарство» можна зробити висновок, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України 1990 року.

Відтак частина четверта статті 116 ЗК України передбачає право особи на одноразовість отримання земельної ділянки у власність за кожним видом використання.

Отже, позивач, який вже приватизував земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у розмірі меншому, ніж передбачено пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України, не має права не безоплатне отримання у власність ще однієї земельної ділянки з цим же цільовим призначенням, хоч і в межах їх загального гранично допустимого розміру 2,0 га.

Відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,35 га для ведення особистого селянського господарства, діяв правомірно та в межах своїх повноважень.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у період, на який припав сплив строку розгляду справи, передбачений статтею 262 КАС України, рішення ухвалено у перший робочий день судді.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Купчинецька сільська рада (вулиця Франка, 45, село Купчинці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47662, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04395544).

Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2022 року.

Суддя Чепенюк О.В.