Рішення № 103255886, 14.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Справа №480/7784/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7784/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплат пенсії, як інваліду ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити та провести виплату пенсії, як інваліду III групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 25.09.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії по інвалідності III групи загального захворювання Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2015 по 30.09.2017 позивачу була припинена виплата пенсії. У зв`язку з припиненням нарахування і виплати пенсії в період з 01.04.2015 по 30.09.2017 остання звернулася за роз`ясненнями до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 14.05.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області отримала письмову відповідь. Відповідач повідомив, що підставою припинення виплати пенсії позивачу стало те, що у відповідності до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті не виплачується.

Позивач вважає, що припинення нарахування пенсії є неправомірним, оскільки дії відповідача не відповідають чинному законодавству та порушують гарантоване Конституцією України право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 16.09.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/7784/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 25.09.2012 року позивачеві призначено пенсію по інвалідності III групи загального захворювання Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У період з 01.04.2015 по 30.09.2017 виплата пенсії позивачу була припинена, що стало наслідком звернення останньої до відповідача з відповідним листом.

14.05.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивач отримала письмову відповідь за змістом якої відповідачем було повідомлено позивача, що у період з 1 квітня 2015 року по 30.09ю2017р. була припинена виплата пенсії. При цьому, відповідач у відповіді на звернення позивача, наголошував, що пенсія ОСОБА_1 була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». При цьому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім осіб з інвалідністю І та І груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту І статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статсу суддів», не виплачується.

В подальшому, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 21.12.2015 № 911-VIII, визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам ((крім осіб з інвалідністю І та І груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту І статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та на умовах, передбачених законоами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статсу суддів», не виплачується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1744- VIII, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148- VIII, в абзаці другому статті 47 Закону України № 1058- VI, цифри і слово «31 грудня» замінено цифрами і словом «30 вересня».

При цьому, відповідач зазначив, що в період з 1 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичуваної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Згідно із записами трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працює у Роменському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області на посаді заступника начальника управління, що дає право на призначення пенсії за Законом України» Про державну службу».

Враховуючи вищевикладене, відповідач не заперечував, що за вказаний період, згідно з нормами статті 47 Закону № 1058-ІУ, у період з 01.04.2015 по 30.09.2017 пенсія позивачці не виплачувалась... ».

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Аналогічні за змістом зміни внесені вказаним Законом і до статті 34 Закону України "Про державну службу".

Таким чином, з 01.04.2015 призначені за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Разом з тим, пунктом п`ятим Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Відповідач в листі від 14.05.2021р. (а.с.11) вказав на те, що позивач працює у Роменському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області на посаді заступника начальника управління, що дає право на призначення пенсії за Законом України» Про державну службу». Позивачем не спростовано ту обставину, що в період з 01.04.2015р. по 30.09.2017р. позивач дійсно працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за Законом України» Про державну службу».

Суд зазначає, що оскільки Закон України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 01.06.2015 особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про державну службу", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови позивачеві провести нарахування та виплату призначеної позивачу пенсії по інвалідності ІІІ групи за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату призначеної позивачеві пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Щодо періоду позовної вимоги за період з 01.04.2015р. (дата набрання чинності Закон України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення") по 31.05.2015р. (дата, яка передує 01.06.2015р., на яку йдеться посилання у Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення") , в даній частині позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки з 01.04.2015 призначені за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Відповідно, у відповідача не було жодних правових підстав для виплати пенсії позивачу з 01.04.2015р. по 31.05.2015р. зважаючи на те, що позивач відносилась до категорії осіб працюючих на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, у тому числі, передбачених Законом України "Про державну службу".

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії за віком, починаючи з 01.01.2016 по 31.12.2016р. суд зазначає, що в даній частині вимог позов також підлягає задоволенню частково.

За період з 01.01.2016р. по 19.12.2016р. - позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За період з 20.12.2016р. по 31.12.2016р. вимоги позивача щодо здійснення виплати пенсії позивачу підлягають задоволенню.

Позиція суду ґрунтується на наступному:

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911), відповідно до якого були внесені зміни до першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262, якими встановлено, що «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Таким чином, з 01.01.2016 призначені відповідно до Закону №2262 пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України, перше речення частини першої статті 54 Закону №2262.

Вказане рішення набрало чинності 20.12.2016.

Тобто, норми Закону №911, за змістом якого пенсія, призначена за Законом №2262, особам працюючим, зокрема, на посадах віднесених до державної служби, не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 та втратили чинність з дня його прийняття.

Таким чином, оскільки положення законів, що визнані неконституційними відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, втрачають чинність з дня ухвалення вказаного Рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, то у адміністративного суду відсутні підстави для застосування зазначеного Рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до 20.12.2016.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 05.02.2019 у справі №235/3918/16-а та від 15.05.2019 у справі №431/2251/17, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за період з 01.01.2016р. по 19.12.2016р. не підлягають задоволенню у зв"язку з їх необгрунтованістю.

При цьому, зважаючи на прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, та в частині зобов`язання відповідача провести виплату пенсії ОСОБА_1 , як інваліду III групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 грудня 2016р. по 31 грудня 2016 року - є обґрунтованими та правомірними, а відповідно, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р. , с лід зазначити наступне:

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон №1774), відповідно до якого були внесені зміни до частини першої статті 54 Закону №2262, якими встановлено, що «тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148- VIII, в абзаці другому статті 47 Закону України № 1058- VI, цифри і слово «31 грудня» замінено цифрами і словом «30 вересня».

З 1 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичуваної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Таким чином, Законом №1774-VІІІ фактично продовжено тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 у справі №488/4226/16-а, від 26.06.2018 у справі №607/592/17 та від 18.10.2018 у справі №201/6474/17, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що особи, яким призначено пенсію відповідно до Закону №2262, та які працюють на посадах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу» з урахуванням норм Закону №1774-VІІІ пенсія не виплачується.

З трудової книжки позивача свідчить, що позивач починаючи з 2011 року була (і є на даний час) державним службовцем і працювала на посаді у Роменському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області на посаді заступника начальника управління, що дає право на призначення пенсії за Законом України» Про державну службу». Зазначену інформацію позивач не спростувала. Відповідно, пенсія позивачеві за вказаний період не виплачувалася, що відповідає вимогам вищенаведених норм пенсійного законодавства та позиції Верховного Суду, яка наведена вище та підлягає врахуванню адміністративним судом при вирішенні даного спору відповідно до вимог ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у періоди з 01.01.2016 по 19.12.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017 на позивача розповсюджувалися обмеження щодо виплати пенсії працюючим пенсіонерам передбачені Законом №1774-VІІІ, який є діючим та не визнаний неконституційним, а відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як інваліду III групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 грудня 2016р. по 31 грудня 2016р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як інваліду III групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 20 грудня 2016р. по 31 грудня 2016р.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець