Рішення № 103255676, 14.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Справа №480/9362/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9362/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2012 по 27.07.2016 в кількості 28 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 серпня 2021 року;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 02.08.2021 по 29.11.2021 у сумі 53057,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 2021 року позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військовій частині 9953) та наказом від 30.07.2021 звільнений з військової служби у відставку та виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

На момент звільнення з військової служби та виключення позивача зі списків особового складу військової частини, відповідач не провів із ним розрахунок щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно.

На запит позивача відповідачем було надано відповідь, що відповідно до періодів проходження військової служби ОСОБА_1 щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я не надавалась, кількість невикористаних днів відпустки становить 28 календарних днів, вартість недоотриманого речового майна згідно довідки складала 122007,16 грн.

30.11.2021 відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав. Крім того, позивач вважає, що на підставі ст 117 КЗпП має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день виплати грошової компенсацію за неотримане речове майно.

Ухвалою суду від 24.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зокрема, зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зазначає, що такі вимоги є передчасними, з огляду на те, що повний розрахунок з позивачем ще не проведений.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази і їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що наказом в.о. начальника 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 330-ОС від 30.07.2021 старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії майстра інженерно-саперної групи відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого з військової служби у запас наказом начальника 5 прикордонного загону від 30.06.2021 року № 276-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу військової частини з 01.08.2021 (а.с. 8).

У день звільнення відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно та компенсацію невикористаної щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Згідно довідки 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.09.2021 № 12/954, відповідно до періодів проходження військової служби, кількість невикористаних ОСОБА_1 днів відпустки становить 28 календарних днів. За час проходження служби в 5 прикордонному загоні з 01.01.2012 року по 01.08.2021 рік відпустка не надавалась, кількість невикористаних днів становить: за час проходження служби у 2012 році - 6 днів; за час проходження служби у 2013 році - 7 днів; за час проходження служби у 2014 році - 6 днів; за час проходження служби у 201 5 році - 6 днів; за час проходження служби у 2016 році - 3 дні. Посади, на яких перебував військовослужбовець під час проходження військової служби з 27.07.2016 року по 01.08.2021 рік не входять до переліку військових посад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, які надають право на цю відпустку (а.с. 9).

Відповідно до довідки від 30.07.2021 вартість неотриманого ОСОБА_1 під час проходження військової служби речового майна становить 122007,16 грн. (а.с. 10).

30.11.2021 відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 36).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Так, відповідно до пунктів 4, 5 додатку 4 інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії, інспектор прикордонної служби 2, 3 категорії-дозиметрист має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у тому числі з 01.01.2012 по 27.07.2016 займав посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста, інспектора прикордонної служби 2 категорії, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, визначені постановою № 702, у період з 01.01.2012 по 27.07.2016 мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Згідно довідки 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.09.2021 № 12/954, відповідно до періодів проходження військової служби, кількість невикористаних ОСОБА_1 днів відпустки становить 28 календарних днів. За час проходження служби в 5 прикордонному загоні з 01.01.2012 року по 01.08.2021 рік відпустка не надавалась, кількість невикористаних днів становить: за час проходження служби у 2012 році - 6 днів; за час проходження служби у 2013 році - 7 днів; за час проходження служби у 2014 році - 6 днів; за час проходження служби у 201 5 році - 6 днів; за час проходження служби у 2016 році - 3 дні. Посади, на яких перебував військовослужбовець під час проходження військової служби з 27.07.2016 року по 01.08.2021 рік не входять до переліку військових посад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, які надають право на цю відпустку (а.с. 9).

Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2012 по 27.07.2016, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Як зазначає позивач, щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я не надавалась йому з 01.01.2012 по 27.07.2016.

Суд зазначає, що право нараховувати та визначати кількість днів належить відповідачу, на час розгляду справи відповідачем взагалі заперечувалося право отримати позивачем грошову компенсацію спірної додаткової відпустки.

З огляду на встановлені судом обставини, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, та зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2012 по 27.07.2016 пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 53057,34 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 116 КзпП України передбачено, зокрема, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України роз`яснив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду цієї справи з позивачем не проведений остаточний розрахунок, оскільки не виплачена компенсація щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2012 по 27.07.2016.

Тобто, відсутня одна з обов`язкових підстав для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Тому вказана вимога є передчасною.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо проведення повного розрахунку при звільненні та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а/с 103, м. Суми, Сумська область, 40030, ідентифікаційний код 14321759) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2012 по 27.07.2016 пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко