Рішення № 103254884, 27.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/15660/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лазебної А.В.,

та представника позивача – Гайдака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (надалі – ТОВ "СНЕК ДРАЙВ", позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення від 28.07.2021 №UA500020/2021/000015/1 про коригування митної вартості товарів;

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2021 №UA500020/2021/00496.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваних рішень, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 81-88/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час митного оформлення встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: 1) надані до митного контролю та оформлення банківські платіжні документи, що повинні стосуватися товару, Swift від 06.04.2021 та 22.06.2021, не містять посилання на наданий до митного контролю комерційний інвойс, що унеможливлює розглядання вказаних свіфтів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості; 2) відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто продавець зобов`язаний здійснити страхування товару (мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%). У наданому страховому полісі страхова сума дорівнює сумі інвойсу, що викликає сумніви у достовірності даних, зазначених у документах; 3) заявлений декларантом виробник не підтверджений документально, при цьому в ході митного огляду на маркуванні зазначений виробник, що відрізняється написом від зазначеного у гр. 31 МД, ціна на арахіс виробника, зазначеного на маркуванні, значно вища ніж ціна заявлена декларантом. Звертав увагу на те, що у ході проведення консультацій декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів, що підтверджували б числове значення визначеної ним митної вартості товарів. Визначена митним органом митна вартість ґрунтується на раніше визначеній вартості відповідно до рівня вартості товару за подібними (аналогічними) поставками (третій метод), за МД від 28.06.2021 №UA500020/2021/023029.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

10.01.2022 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 99-106/, у якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що сума всіх оплат за контрактом склала 66500,00 USD, що повністю співпадає із заявленою митною вартістю товару, співпадає з вартістю товару, вказаною в Рахунку-фактурі (iнвойсі) (Commercial invoice) №SD070/21 від 12.05.2021. До того ж, у всіх платіжних дорученнях є додатково посилання на інвойс №SD070/21P від 25.03.2021 (дата контракту). Звертав увагу на те, що на вимогу митного органу позивач надав копію договору страхування, хоча обов`язок щодо страхування лежить на Продавці і у позивача як у покупця може не бути вказаного договору. Також зауважив, що в усіх документах щодо походження товару зазначено, що продавцем товару є COOPERATIVA AGROPECUARIA DE PARAPUA, виробником вказаної продукції є продавець.

У судовому засіданні 27.01.2022 заслухано вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.01.2022 не з`явився, при спробі підключення для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Одеської митниці Яровенко Д.О. у Системі відеоконференцзв`язку не авторизувався, про що складено відповідний акт /а.с. 112/. У телефонному режимі представник відповідача повідомив секретаря судового засідання про неможливість участі у судовому засіданні уповноваженого представника Одеської митниці з огляду на зайнятість усіх представників /а.с. 111/.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки представник відповідача завчасно не повідомив суд про неможливість неявки у судове засідання 27.01.2022, за відсутності у матеріалах справи доказів наявності поважних причин неявки представника відповідача у судове засідання, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи без його участі.

Обставини справи

25.03.2021 між ТОВ "Снек Драйв" (покупець) та "Cooperativa Agropecuaria Parapua, Parapua, Brazil" (продавець) укладений контракт №FTR 02360-1 щодо поставки продуктів харчування на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) /а.с. 30-34/.

26.07.2021 позивачем ввезено на митну територію України товар - арахіс, несмажений та не приготований іншим способом, неподрібнений, в поліпропіленових мішках, масою нетто 50 кг, не містить ГМО, у кількості 50000 кг, виробник - Cooperativa Agropecuaria de Parapua, Республіка Бразилія.

27.07.2021 ТОВ "Снек Драйв" з метою митного оформлення товарів надано митному органу декларацію №UA500020/2021/204137.

Митну вартість товарів визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 66500,00 дол. США (1789249,00 грн) /а.с. 37-38/.

За результатами митного оформлення відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00496, якою повідомив ТОВ "Снек Драйв" про відмову у митному оформленні товарів /а.с. 41-42/, а також прийняв рішення від 28.07.2021 №UA500020/2021/000015/1 про коригування митної вартості товарів /а.с. 39-40/, яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме:

1) надані до митного контролю та оформлення банківські платіжні документи, що повинні стосуватися товару, Swift від 06.04.2021 та 22.06.2021, не містять посилання на наданий до митного контролю комерційний інвойс, що унеможливлює розглядання вказаних свіфтів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

2) відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто продавець зобов`язаний здійснити страхування товару (мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%). У наданому страховому полісі страхова сума дорівнює сумі інвойсу, що викликає сумніви у достовірності даних, зазначених у документах;

3) заявлений декларантом виробник не підтверджений документально, при цьому в ході митного огляду на маркуванні зазначений виробник, що відрізняється написом від зазначеного у гр. 31 МД, ціна на арахіс виробника, зазначеного на маркуванні, значно вища ніж ціна заявлена декларантом.

З цього приводу представник позивача пояснив, що банківські платіжні документи (swift) від 06.04.2021 та 22.06.2021 містили посилання на зовнішньоекономічний контракт та дату /а.с. 25-27/, а зазначена у них сума платежів повністю співпадає з порядком оплати, визначеним у зовнішньоекономічному контракті.

Так, у пункті 3.1 контракту зазначено, що покупець має здійснити оплату за поставлений товар на умовах внесення передоплати у розмірі 10%, а інші 90% вартості товару - після отримання коносамента /а.с. 30/.

Тобто, у спірних відносинах 10% передоплати, що становить 6650 USD, оплачені swift від 06.04.2021 /а.с. 25/, а 90% оплати - після надання копії Коносаменту, що становить 59850 USD, що оплачені swift від 22.06.2021 на суму 58000 USD та 1850 USD /а.с. 26, 27/.

Сума всіх оплат за вказаним контрактом склала 66500 USD, що повністю співпадає із заявленою митною вартістю товару, а також відповідає вартості товару, вказаній у рахунку-фактурі (iнвойсі) (Commercial invoice) від 12.05.2021 №SD070/21 /а.с. 16-17/.

До того ж, у всіх платіжних дорученнях є додатково посилання на інвойс від 25.03.2021 №SD070/21P (дата контракту). Як пояснив представник позивача, це посилання на PROFORMA INVOICE (попередній (орієнтовний) рахунок), який зазвичай виставляється постачальниками для здійснення оплати за товар авансом.

За наведених обставин, надані декларантом разом з митною декларацією документи у повній мірі підтверджували вартість ввезеного товару та сплачену за нього покупцем суму.

Щодо страхування вантажу представник позивача звертав увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №821/101/18 та зазначив, що відповідно до умов поставки CIF Інкотермс 2010, за якими постачався товар позивачу, оплата видатків на транспортування товару до місця призначення та страхування товару є обов`язком продавця, а відтак позивач не несе зазначених витрат.

Так, пунктом 2.1 Контракту від 25.03.2021 №FTR 02360-1 передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) /а.с. 30/.

На цій підставі витрати щодо транспортування та страхування товару здійснено продавцем і додатково декларантом не сплачувалися.

До того ж, Контрактом не передбачено надання документів зі страхування товару покупцю. Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.

Здійснення продавцем страхування товару на суму вартості його партії без урахування 10% надбавки не є безумовною підставою для висновку про заниження позивачем вартості імпортованих товарів, адже як передбачено пунктом 2.3 Контракту від 25.03.2021 №FTR 02360-1 заявлена продавцем ціна включає в себе всі витрати щодо пакування, маркування і перевезення товару, а також витрати на оплату митних формальностей, податків, мита та інших зборів при вивезенні товару.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №160/1329/19 та від 12.12.2019 у справі №804/2957/17.

Стосовно доводів митного органу про відсутність документального підтвердження відомостей про виробника товарів представник позивача зауважив, що в усіх документах щодо походження товару зазначено у якості продавця компанію "Cooperativa Agropecuaria de Parapua", яка є виробником вказаної продукції.

При цьому до матеріалів справи також залучені копії сертифікату виробника від 12.05.2021 та сертифікату походження, якими підтверджено, що ядра арахісу вироблені на заводі Сільськогосподарського кооперативу в Парапуа, Республіка Бразилія ("Cooperativa Agropecuaria de Parapua, Parapua, Brazil") /а.с. 21-24/.

Зазначені документи були надані митному органу разом з митною декларацією, про що зазначено у картці відмови №UA500020/2021/00496 /а.с. 41/.

За вищевикладених обставин, суд констатує, що наданими декларантом митному органу та залученими до матеріалів судової справи документами у повній мірі підтверджено числові значення митної вартості товарів, що визначені у ЕМД від 27.07.2021 №UA500020/2021/204137.

Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущенням, що не підтверджені документально.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

До того ж, рішення про коригування митної вартості товарів ухвалене відповідачем у день подання декларантом митної декларації; доказів проведення консультацій з декларантом, як того вимагає частина четверта статті 57 МК України, відповідач не надав.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Снек Драйв" в цій частині - задовольнити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У цій справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00496 також сформовано незаконно, з урахуванням чого її належить скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 6810,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 59, 60/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Розподіляючи понесені позивачем судові витрати суд враховує, що подана ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" позовна заява містила дві позовні вимоги, одна з яких є майновою (скасування рішення про коригування митної вартості товарів), а інша - немайновою (скасування картки відмови).

У силу абзацу першого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З огляду на приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2270 гривень.

Отже, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4540,00 грн (2270,00 грн + 2270,00 грн).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі (...) внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 2270,00 грн належить повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 28.07.2021 №UA500020/2021/000015/1 про коригування митної вартості товарів.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2021 №UA500020/2021/00496.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" судові витрати у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням від 04.11.2021 №8935 судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (код ЄДРПОУ 40467576; вул. Овочева, 7-А, м. Полтава, Полтавська область, 36010).

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631; вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 18, частинами сьомою, восьмою статті 44, статтями 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Кукоба