Ухвала суду № 103254812, 17.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20122/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання - Цибулі Ю.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Новицької Н.В.

представників відповідачів - Гавриленко Є.В., Кузьменка М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови Білгород-Дністровської міської ради Віталія Граждана та Комунального підприємства «Асорті» про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви) до міського голови Білгород-Дністровської міської ради Віталія Граждана та Комунального підприємства «Асорті», в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Білгород-Дністровської міської ради № 404-к від 29.09.2021 року «Про звільнення з займаної посади та розірвання контракту достроково з керівником КП «Асорті» ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді директора КП «Асорті» з 29 вересня 2021 року;

- стягнути з КП «Асорті» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалами суду від 10.11.2021 року: відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження; від 06.12.2021 року: продовжено строк підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 12.01.2022 року судом з`ясовано, що від представників відповідачів до суду надійшли клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, вхід. № 67933/21 від 03.12.2021 року та вхід. № 68438/21 від 06.12.2021 року.

В підготовчому засіданні представники відповідачів підтримали подані ними клопотання, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, просили суд їх задовольнити з наведених у клопотаннях підстав.

Позивач та його представник в підготовчому засіданні заперечували проти задоволення клопотань відповідачів про закриття провадження у справі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, з підстав, викладених у відповідях на відзиви відповідачів.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи в межах розгляду поданих відповідачами клопотань, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

- відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Водночас, помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 13.11.2019 у справі № 755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови Білгород-Дністровської міської ради № 404-к від 29.09.2021 року «Про звільнення з займаної посади та розірвання контракту достроково з керівником КП «Асорті» ОСОБА_1 », поновлення позивача на посаді директора Комунального підприємства «Асорті» з 29 вересня 2021 року.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Асорті», ідентифікаційний код юридичної особи: 24764742, зокрема:

- організаційно-правова форма: комунальне підприємство.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Асорті» (нова редакція), 2005 р., мета створення та предмет діяльності підприємства, зокрема,: пп. 2.1 п. 2: підприємство створюється з метою організації та управління ринками комунальної форми власності, розташованими на території міста, а також місцями паркування автотранспорту, належних до комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

Згідно з Контрактом № 4 з керівником підприємства, що є у комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради, від 25 липня 2019 року, укладеним між Білгород-Дністровським виконавчим комітетом міської ради, на якого покладено повноваження з управління майном, що перебуває у комунальній власності, як Органом управління майном, та позивачем, як Керівником, про те, що позивач призначається на посаду директора комунального підприємства «Асорті» на певний термін, та згідно з Загальними положеннями якого, зокрема, п.п. 1, 2:

- за цим контрактом Керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а Орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника;

- на підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником підприємства та Органом управління майном цього підприємства.

Пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 вказаного Закону посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Зі змісту встановлених судом обставин та наведених приписів законодавства випливає, що посада директора комунального підприємства не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.

Також, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі № 693/1140/16-ц, спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.

Наведена правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2021 року у справі № 361/5784/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, позиція позивача щодо поданих відповідачами клопотань із посиланням на те, по суті, що оскаржуване розпорядження прийняте на підставі результатів службового розслідування, проведеного щодо позивача, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб тощо – не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.02.2020 у справі № 693/1140/16-ц, які пов`язані, зокрема, саме з посадою керівника комунального підприємства, а не з підставами, зокрема, звільнення з відповідної посади тощо.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2021 року у справі № 495/9577/21, керуючись ст.ст. 175, 176, 185 ЦПК України: позовну заяву ОСОБА_1 до Міського голови Білгород-Дністровської міської ради Граждана Віталія, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Третя особа Виконуючий обов`язки директора Комунального підприємства «Асорті» Бандуров Андрій Дмитрович про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з займаної посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишено без руху.

Інших судових рішень у справі № 495/9577/21 на час розгляду клопотань про закриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає. При цьому, в підготовчому засіданні позивачем визнано, що позовну заяву у справі № 495/9577/21 повернуто позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви.

Отже, станом на час розгляду клопотань відповідачів про закриття провадження у справі № 420/20122/21 позивачу не відмовлено у доступі до суду в порядку іншого судочинства, а саме за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, доречними є доводи представників відповідачів, по суті, що: предметом справи № 420/20122/21 є захист трудових прав, а оскаржуване розпорядження пов`язане зі звільненням особи з посади, яка не відноситься до публічної служби; позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених ЦПК України, що виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Отже, порушений позивачем спір, з огляду на суб`єктний склад сторін спору, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи та на підставі наведеного, з метою запобігання порушення прав позивача на справедливий, неупереджений розгляд адміністративної справи повноважним судом, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови Білгород-Дністровської міської ради Віталія Граждана та Комунального підприємства «Асорті» про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 239, 243, 248, 256, 258, 294, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови Білгород-Дністровської міської ради Віталія Граждана та Комунального підприємства «Асорті» про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – закрити.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В повному обсязі ухвалу складено 17 січня 2022 року.

Суддя М.Г. Цховребова