Рішення № 103254585, 14.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 400/12313/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними дії, щодо постійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язати привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки позивача, зокрема виключити дані позивача з інформаційної системи органу доходів і зборів, скасувати нарахування зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю та в подальшому не проводити такі нарахування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ніколи не займалась підприємницькою діяльністю, внаслідок чого не мала статусу фізичної особи-підприємця. З 01.04.1994 року по 27.06.2019 року працювала як найманий працівник. До того ж ніколи не проживала та не мала зареєстрованого місця проживання за адресою, що зазначена відповідачем у вимозі, а саме: АДРЕСА_2 . Відтак, на думку позивачки, оскільки вона не є фізичною особою-підприємцем, а тому не може бути суб`єктом сплати єдиного соціального внеску.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, відповідно інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрована як фізична-особа-підприємець 16.02.1998 року та знаходиться на обліку Головного управління ДПС у Миколаївській області (Миколаївське управління). Відповідно до облікових карток за позивачкою рахується заборгованість з сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37788,74 грн.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що вона не є фізичною особою-підприємцем, а тому не може бути визначена як суб`єкт сплати єдиного соціального внеску.

Згідно з відомостями ІС "Податковий блок" заборгованість ОСОБА_1 з єдиного внеску станом на дату звернення з адміністративним позовом становить 37788,74 грн.

Суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Питання наявності у позивачки статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464-VІ) та, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі відповідно до оскаржуваної вимоги було предметом розгляду у справі 400/917/21, відповідно 23.09.2021 року судом прийнято рішення, яким встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 із РНОКПП НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не значиться. Будь-яка інформація про реєстрацію позивачки як фізичної особи-підприємця відсутня в матеріалах справи. Відповідачем, в свою чергу, також не надано доказів реєстрації ОСОБА_1 із РНОКПП НОМЕР_1 як фізичної особи-підприємця. За результатами розгляду справи №400/917/21 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф-72402-17У на суму 23 785,08 грн. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень вісім копійок).

У рішенні суду від 23.09.2021 року по справі №400/917/21 зазначено, що позивач у розумінні ст. 4, 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не є платником єдиного внеску та не зобов`язана самостійно його сплачувати.

Проте відповідач продовжує нараховувати позивачу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, та відмовив позивачу у скасуванні нарахувань єдиного внеску.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не значиться як фізична особа-підприємець.

Статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права в умовах нормативно-правового регулювання виключає можливість набуття особою ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права, а користується ним на власний розсуд.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 року по справі № 260/81/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП).

Тому, належним способом захисту прав позивача є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 37788,74 грн.

Позовні вимоги про зобов`язання виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізичну особу-підприємця задоволенню не підлягають, оскільки є передчасні, оскільки позивач не надав суду жодних доказів, що звертався до відповідача із заявою про виключення його з інформаційної системи.

Питання обліку платників податків покладені на контролюючі органи, підстави взяття на облік/зняття з обліку в контролюючих органах визначені ст.ст.63-67 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф-72402-17У на суму 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійок).

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 37 788,74 грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений квитанцією № 0.0.2366496962.1 від 05.12.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. С. Брагар