Рішення № 103254347, 14.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5749/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468), Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468), Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Західного регіонального управління (військова частина 1468) в частині виплати позивачу з грудня 2009 року до березня 2016 року надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум, надбавку за класну кваліфікацію за відповідні періоди військової служби із грудня 2009 року до березня 2016 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за класну кваліфікацію « 1-го класу» 8%, за класну кваліфікацію «майстер» 11% посадового окладу;

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати позивачу з квітня 2016 року до 07 вересня 2016 року надбавки за класну кваліфікацію 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум, надбавку за класну кваліфікацію за відповідний період військової служби з квітня 2016 року до 07 вересня 2016 року надбавку за класну кваліфікацію у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за класну кваліфікацію «майстер» 11% посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального управління (військова частина 1468) в частині невиплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби (з 24.05.2014) та на час звільнення із військової служби (07.09.2016) у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання;

- зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на дату набуття права на таку виплату, у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання;

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за неотриману основну та додаткову відпустки до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити позивачу з відрахуванням раніше здійснених виплат до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби грошову винагороду на оздоровлення, компенсації за неотриману основну та додаткову відпустки до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби та звільнення з неї позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які він набув у зв`язку із виконання обов`язків військової служби. Зокрема, позивач покликається на те, що нарахування та виплата йому одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки здійснено без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889). Також стверджує, що надбавку за класну кваліфікацію виплачено лише у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, а винагороду за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби не виплачено взагалі.

Відповідачі позов не визнають.

У відзиві на позовну заяву представник Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) покликається на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889 та Інструкцією №73, має тимчасовий/разовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, допомога на оздоровлення, компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки. Щодо виплати надбавки за класну кваліфікацію зазначає, що наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 передбачений максимальний розмір виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від 8% та 11% відповідного розміру встановленого в додатку № 25. При цьому відповідач вказує на те, що на день виключення позивача зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, спору між позивачем та Львівським прикордонним загоном щодо виплачених сум не було та вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України.

У відзиві на позовну заяву представник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) стверджує, що нарахування та виплата позивачу надбавки за кваліфікацію та винагороди за безперервну військову службу здійснювалось в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі 50% установленого згідно із зазначеними додатками розміру згідно з п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 та наказами Адміністрації державної прикордонної служби України.

У свою чергу, позивачем подано відповіді на відзиви, де наводить спростування заперечень відповідачів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 19.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 04.08.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.

Ухвалою суду від 14.02.2022 поновлено провадження у справі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника 7 Карпатського прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 07 вересня 2016 року № 203-ос підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 31 серпня 2016 року № 849-ос.

До цього згідно з послужним списком з 24.05.1999 позивач проходив військову службу в підрозділах військових частин Прикордонних військ України та Державної прикордонної служби України. Зокрема, у Західному регіональному управлінні (в/ч 2144) Державної прикордонної служби України в період з 19.11.2009 (наказ № 460-ос) до 08.04.2016 (наказ 144-ос). У Львівському прикордонному загоні (в/ч 2144) ) Державної прикордонної служби України в період 08.04.2016 (наказ 144-ос) до 07.09.2016 (наказ 203-ос).

На запит позивача щодо виплати складових його грошового забезпечення Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України листом від 19.02.2021 № 11/щ-7, листом від 23.03.2021 № 11/1598 повідомило наступне:

- розмір надбавки за класну кваліфікацію з 01.01.2010 по 04.11.2010 становив 4% від посадового окладу, з 05.11.2010 по 31.12.2013 – 5,5%

- щомісячна додаткова винагорода у січня 2016 року становила 25% в сумі 1546,97 грн; у лютому 2016 року – 30% з 1 по 10 лютого в сумі 547,53 грн;

- за період з 2010 року по 2015 рік при нарахуванні допомоги на оздоровлення щомісячна додаткова винагорода до окладу грошового забезпечення не входила;

На запит позивача щодо виплати складових його грошового забезпечення Львівський прикордонний загін листом від 16.02.2021 № 11/щ-б повідомив, що:

- надбавка за класну кваліфікацію «майстер» виплачувалась в розмірі 5,5% від посадового окладу в сумі 63,25 грн;

- виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% (4629,78 грн);

- щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для:

- нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди? передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- нарахування та виплати позивачу надбавки за класну кваліфікацію за відповідні періоди військової служби із грудня 2009 року до березня 2016 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за класну кваліфікацію « 1-го класу» 8%, за класну кваліфікацію «майстер» 11% посадового окладу;

- нарахування та виплати позивачу винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на дату набуття права на таку виплату, у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за неотриману основну та додаткову відпустки до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 899) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).

Так, Інструкцією № 425 встановлено:

- військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 3.7.1);

- грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п. 4.9.10);

- військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (п. 4.10.1).

Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення позивача та не заперечується Львівським прикордонним загоном, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.

Як на підставу для не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводилися зазначені виплати, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Щодо зазначених доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 73, на яку покликається відповідач, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення».

Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 № 1.380.2019.003718 зазначив наступне: «питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16.»

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Як підтверджується архівними відомостями та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу по день звільнення зі служби кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Таким чином, у даному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.

Відтак, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати позивачу надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, суд виходить з наступного.

Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

З матеріалів справи встановлено, що Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) виплачувало позивачу надбавки за класну кваліфікацію з 01.01.2010 по 04.11.2010 у розмірі 4% від посадового окладу, з 05.11.2010 по 31.12.2013 – 5,5%; Львівським прикордонним загоном надбавка за класну кваліфікацію «майстер» виплачувалась в розмірі 5,5% від посадового окладу.

Відповідачі як на правомірність своїх дій в частині виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 посилаються на те, що щорічно Адміністрацією ДПС України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» та інших законів видавалися накази та розпорядження, яким було встановлено виплату додаткових видів грошового забезпечення здійснювати у розмірах, які виплачувалися позивачу.

Однак, позивач вважає, що у спірний період надбавка за кваліфікацію повинна була виплачуватися йому у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-ий клас та у розмірі 11 відсотків посадового окладу за клас «майстер», оскільки Інструкцією № 425 упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд надаючи правову оцінку вищенаведеним доводам сторін, виходив з наступного.

Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.

20 травня 2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425).

У розділі ІІІ цієї Інструкцією визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу;

Отже, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Таким чином у відповідачів існував обов`язок щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію у розмірі, установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.

Однак, відповідачі всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачеві надбавки за кваліфікацію здійснювали у розмірі 50% від розміру установленого Постановою № 1294, що свідчить про протиправність їхніх дій та є підставою для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Західного регіонального управління (військова частина 1468) в частині невиплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби (з 24.05.2014) та на час звільнення із військової служби (07.09.2016) у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах:

15 років – 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням;

20 років – 1, 5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням;

25 років – 2, 0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;

30 років – 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;

35 і кожні наступні п`ять років – 3,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням.

Відповідно до витягу з послужного списку позивача, останній призваний на військову службу 24.05.1999 та проходив таку безперервно до дати виключення із списків особового складу Західного регіонального управління згідно з наказом від 08.04.2016. Станом на 24.05.2014 тривалість безперервної календарної військової служби позивача становила 15 років.

Суд встановив, що відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2014 рік, інформація щодо виплати позивачу винагороди за тривалість 15 річної безперервної військової служби у розмірі посадового окладу і окладу за військовим званням, відсутня.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням. Тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є неналежна виплата позивачеві додаткових та одноразових видів грошового забезпечення.

Отже, з наведеного слідує, що спір стосується оплати праці, у даному випадку грошового забезпечення позивача.

Згідно з статтею 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 15 жовтня 2013 року за №9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №818/1106/16, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позивач, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468), Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Західного регіонального управління (військова частина 1468) в частині виплати ОСОБА_1 з грудня 2009 року до березня 2016 року надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум, надбавку за класну кваліфікацію за відповідні періоди військової служби із грудня 2009 року до березня 2016 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за класну кваліфікацію « 1-го класу» 8%, за класну кваліфікацію «майстер» 11% посадового окладу.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 з квітня 2016 року до 07 вересня 2016 року надбавки за класну кваліфікацію 50% від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум, надбавку за класну кваліфікацію за відповідний період військової служби з квітня 2016 року до 07 вересня 2016 року надбавку за класну кваліфікацію у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за класну кваліфікацію «майстер» 11% посадового окладу.

Визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального управління (військова частина 1468) в частині невиплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби (з 24.05.2014) та на час звільнення із військової служби (07.09.2016) у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання.

Зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на дату набуття права на таку виплату, у розмірі 1 посадового окладу та 1 окладу за військове звання.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за неотриману основну та додаткову відпустки до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше здійснених виплат до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби грошову винагороду на оздоровлення, компенсації за неотриману основну та додаткову відпустки до 07 вересня 2016 року та після звільнення з військової служби з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі:

Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) (79017, м. Львів, вул. Мечнікова, 16а; код ЄДРПОУ 14321647)

Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653)

Суддя Сидор Н.Т.