Рішення № 103254186, 31.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9431/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Гуцалюка А.Р.,

представника відповідача Васильчук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1 (далі – відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600076/2 від 31.08.2020 та картку відмови № UA209210/2020/00350.

Ухвалою від 17.11.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.12.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 22.03.2021 суд повернув без розгляду клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 23.04.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 20.09.2021 суд витребував докази від Галицької митниці Держмитслужби.

Ухвалою від 18.10.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Галицьку митницю Держмитслужби її правонаступником Тернопільською митницею (код ЄДРПОУ 43985576).

Ухвалою від 18.10.2021 суд задовольнив клопотання представника Тернопільської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав всі документи, які можуть підтверджувати заявлену митну вартість. Відповідач не надав доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування кожного наступного методу, перелік яких зазначено у частині першій статті 57 Митного кодексу України. Відповідач також не обґрунтував підставність і правомірність використання відомостей оціночної діяльності mobile.de на рівні 42672,00 Євро.

26.01.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відсутні відомості щодо характеру відносин між позивачем та Myslitskiy Ruslan. Будь-які складові вартості повинні бути документально підтверджені, натомість лист довільної форми не є фінансовим документом, який підтверджує чи спростовує факт врахування податку у ціні транспортного засобу. Позивач не надав доказів звернення декларанта до митного органу щодо проведення консультацій у письмовому вигляді. Представник відповідача додав, що під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі інтернет, може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що наявність в документах на транспортний засіб запису про відношення позивача до Myslitskiy Ruslan предметом розгляду митного органу не було. Безпідставними є доводи відповідача про те, що розбіжність у платіжних документах та лист від продавця не підтверджують заявлену митну вартість, оскільки у рахунку фактурі та в договорі купівлі-продажу зазначено ціну для оплати 35000,00 Євро.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) від 31.07.2020 позивач придбав транспортний засіб Challenger Mаgeo 288 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_2 . Вартість придбаного транспортного засобу становила 35000,00 Євро.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала електронну митну декларацію від 27.08.2020 № UA209210/2020/016740 на товар: «Автомобіль легковий призначений для перевезення людей, спеціально обладнаний під житло (за спальним місцем, кухнею, туалетом, душовою кабіною): марка – Challenger, модель – 288ЕВ Mаgeo Fiat M18, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер кузова) НОМЕР_2 .». Заявлена фактурна вартість – 35000,00 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу уповноважена особа декларанта подала до митного органу:

- рахунок-фактуру (інвойс) від 31.07.2020;

- декларацію про походження товару від 23.05.2019 № FL699437;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 27.08.2020 №UA209060/2020/016419;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.05.2019 № НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.08.2020 №ZBI238474816;

- внутрішній договір (контракт) доручення від 07.08.2020 № НМВ140002;

- договір про надання послуг митного брокера від 25.08.2020 № 25080-2/2020;

- фінансову гарантію у вигляді грошової застави від 25.08.2020;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального застврдження колісного транспортного засобу від 27.08.2020 №UA.014.11984-20.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

У разі відсутності вказаних документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.».

На вказане повідомлення уповноважена особа декларанта надіслала повідомлення від 31.08.2020, в якому зазначила, що для підтвердження митної вартості подано всі документи.

31.08.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600076/2 (далі – оскаржене рішення), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем транспортного засобу у розмірі 42672,00 Євро.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач 31.08.2020 прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2020/00350.

Вважаючи вказане рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до сулу.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Суд встановив, що позивач через уповноважену особу подав до митного органу, серед іншого, рахунок-фактуру від 03.08.2020 №FF03/08/2020, згідно з яким вартість транспортного засобу становить 35000,00 Євро, у тому числі сума податку на додану вартість (16%) у розмірі 5600,00 Євро.

Суд звертає увагу на суперечність відомостей у такому документі, оскільки 16% від суми 35000,00 Євро становить 5600,00 Євро. Тобто сума податку у розмірі 5600,00 Євро не могла бути включена в суму 35000,00 Євро, яка є базою для нарахування такого податку, що свідчить про неправдиві відомості в частині включення такої суми в суму вартості транспортного засобу.

Більше того, у фактурі від 31.07.2020 зазначено ціну Нетто 35000,00 Євро, тобто без включення вартості податку, що суперечить рахунку-фактурі від 03.08.2020 №FF03/08/2020. Також про не включення до суми 35000,00 Євро податку на додану вартість свідчить лист продавця такого транспортного засобу від 28.08.2020, згідно з яким ціна Нетто становить 35000,00 Євро.

З наведених обставин вбачається, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу документи, які містять очевидні розбіжності.

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Натомість на вимогу митного органу позивач не надав документів, які б усунули виявлені розбіжності щодо заявленої митної вартості товару.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Із змісту оскарженого рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що у документах, поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: відповідно до рахунку-фактури від 03.08.2020 №FF03/08/2020 ПДВ (16%) у розмірі 5600,00 Євро включений у суму фактури (тобто врахований у 35000,00 Євро), а згідно з фактурою від 31.07.2020 – 35000,00 Євро – це загальна ціна Нетто, до якої додається ПДВ. Цей факт підтверджується листом від продавця від 28.08.2020, де ціна Нетто – 35000,00 Євро (тобто без урахування ПДВ). У митній декларації країни відправлення від 21.08.2020 №20DE365632976523E7 ціна товару не вказана. Крім цього, у доданому до митного оформлення платіжному документі від 18.08.2020, в якому наявне посилання на фактуру №FF03/08/2020, в якій відсутня дата її складання.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості транспортного засобу.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення про коригування митної вартості товарів зазначається – у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

В оскарженому рішенні зазначено, що другорядні методи не застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни.

Також з оскарженого рішення вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості транспортного засобу інформацію щодо вартості такого згідно з витягу з mobile.de на рівні 42672,00 Євро.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання відомостей оціночної діяльності mobile.de на рівні 42672,00 Євро, оскільки використання митним органом при коригуванні митної вартості товару за резервним методом інформації з інтернет-джерел не суперечить законам України та принципам і положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

На виконання вказаного положення відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації № UA209210/2020/00350.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені висновки, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2020/600076/2 від 31.08.2020 та картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209210/2020/00350 відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 14 лютого 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.