Ухвала суду № 103253652, 11.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 лютого 2022 року № 320/1816/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я. В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, у якому просить суд:

- визнати дії Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області щодо відмови у прийнятті в ОСОБА_2 декларації про відмову від іноземного громадянства форми №45, що затверджена Наказом МВС №715 від 16.08.2021 в редакції Закону України «Про громадянство України», що була чинною до вступу в дію змін від 19.12.2021 – протиправною.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов`язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

Відповідно до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

У відповідності до вимог ч. 2-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

За термінологією Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що, в даному випадку, належним доказом наявності у позивача адміністративної процесуальної правосуб`єктності є: паспортний документ іноземця, копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; посвідка на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України.

При досліджені матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не надано суду вищезазначених копій документів на ім`я ОСОБА_1 .

Також, згідно з ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві, зокрема, зазначаються: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб).

У протиріч визначеній вимозі, позивач не зазначив у позові реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Суд наголошує, що згідно з «Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків», отримати ідентифікаційний номер можуть: іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і мають паспорт для виїзду за кордон; іноземці, які мають посвідки на тимчасове проживання або посвідки на постійне проживання в Україні; представник, довірена особа громадянина України або іноземного громадянина за нотаріальним дорученням.

Крім того, згідно з абзацом першим частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати докази його реєстрації, у встановленому законом порядку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом та не зазначено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2022 року, становить 2481,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачеві слід було сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн. ((2481,00 грн. х 0,4).

Однак, на підтвердження сплати судового збору позивач додав до позовної заяви ксерокопію квитанції №0.0.121582486.1 від 13.05.2021 про сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.

Зі змісту даної квитанції вбачається, що призначення платежу: «;101:2495713150;22030101;судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); ОСОБА_3 ».

Отримувач: ГУК У Київ. Обл./Васильків міс/22030101, код отримувача: 37955989, UА 808999980313191206000010786. Сума: 454,00 грн.

В той же час вказані реквізити належать Васильківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об`єкти справляння судового збору визначені статтею 3 Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, кожна позовна заява - є окремим об`єктом справляння судового збору, і за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір".

Відтак, позивачеві слід сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених ч.2 ст. 161.

Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у позові.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відтак, позивачеві слід надати суду:

- завірені належним чином копії паспортного документу іноземця, копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України;

- уточненої позовної заяви із зазначенням у ній реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;

- докази реєстрації позивача, у встановленому законом порядку, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн;

- копію усіх документів, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві за кількістю учасників справи.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я.В. Горобцова