Рішення № 103253531, 14.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2022 р. справа № 300/4108/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо відмови у врахування стажу роботи за період з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, скасування рішення №659 від 31.03.2021 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ), 20.08.2021 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними щодо відмови у врахуванні стажу роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком №2 та призначенні ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.01.2021;

- скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №659 від 31.03.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача зарахувати стаж роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком №2 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який для жінок повинен становити 55 років. Зауважила, що після визнання Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 неконституційною статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, ця стаття підлягає застосуванню у редакції, яка діяла до внесення таких змін та передбачає право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. З урахуванням викладеного, позивачка стверджує, що після досягнення 50-річного віку, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII. Окрім того, рішенням №659 від 31.03.2021 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не враховано до пільгового стажу період роботи з 26.06.2017 по 31.12.2020 та не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 (всього понад 9 років) в Калуській ЦРЛ, оскільки є розбіжності в зазначених посадах пільгової довідки та наказах про проведення атестації робочих місць.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.09.2021 (а.с.42-51). Так, у відзиві за №0900-0803-7/31260 від 31.08.2021 представниця відповідача вказала, що відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи, зокрема, в період звернення з 1 квітня 2020 по 31 березня 2021 – не менше 23 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зазначила, що відповідно до доданих до заяви про призначення пенсії документів загальний страховий стаж ОСОБА_2 становить 32 роки 4 місяці, з яких пільговий стаж – 3 роки 7 місяців. Не зараховано до пільгового стажу період роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 в Калуській ЦРЛ, оскільки, є розбіжності в зазначених посадах пільгової довідки та наказах про проведення атестації робочих місць, а саме, в пільговій довідці №1 від 21.01.2021 зазначена посадамолодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного відділення, в наказах №171 від 27.06.2007, №189 від 26.06.2012 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» в переліку посад вказана посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенкабінету. На переконання представниці відповідача, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачка набуде у віці 55 років. З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Також представницею відповідача 07.09.2021 подано до суду клопотання від 01.09.2021 за №0900-0803-7/31408 про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (адміністративне провадження Пз/9901/32/20) (а.с.55-57).

ОСОБА_1 , 13.09.2021 на адресу суду направила відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач проти доводів відзиву на позовну заяву заперечує, вважає їх безпідставними необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу (а.с.59-61).

Ухвалою суду від 04.10.2021 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та зупинено провадження в адміністративній справі №300/4108/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо відмови у врахування стажу роботи за період з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, скасування рішення №659 від 31.03.2021 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання до вчинення дій, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 (адміністративне провадження Пз/9901/32/20).

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачкою у відповіді на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Із відомостей, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101211541) судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду в результаті розгляду апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, ухвалено постанову від 03.11.2021, згідно із резолютивною частиною якої апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року змінено, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін. Наведене свідчить про усунення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі. Відтак, судом постановлено ухвалу від 21.12.2021 про поновлення провадження у справі.

На адресу суду 22.12.2021 від позивачки надійшло клопотання, в якому просить поновити провадження в адміністративній справі (а.с.69).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.03.2021 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (а.с.15).

В результаті розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішенням №659 від 31.03.2021 повідомило позивачку, що відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 32 роки 4 місяці, пільговий стаж становить 3 роки 7 місяців та роз`яснено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах вона набуде у віці 55 років. До пільгового стажу не зарахований період роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 в Калуській ЦРЛ, оскільки, є розбіжності в зазначених посадах пільгової довідки та наказах про проведення атестації робочих місць, а саме, в пільговій довідці №1 від 21.01.2021 зазначена посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного відділення, в наказах №171 від 27.06.2007, №189 від 26.06.2012 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» в переліку посад вказана посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенкабінету. Повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 №1058-IV. Оскільки документально підтверджений пільговий стаж становить 3 роки 7 місяців, при необхідних 10 роках, то законних підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 немає (а.с.13).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з метою захисту свого права позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, вирішуючи даний спір, на переконання суду, необхідним є застосування правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (надалі, також – Закон №213-VIII), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Окрім цього, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Верховною Радою України 03.10.2017 ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон №1058-ІV доповнено розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020 (надалі, також – Рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ встановлено неконституційність окремих положень Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с. 16), рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області №659 від 31.03.2021 (а.с.13) та відзиву №0900-0803-7/31260 від 31.08.2021 (а.с.42-51) відповідачем визнається наявність у позивачки загального страхового стажу 32 роки 4 місяці та пільгового стажу тривалістю 3 роки 7 місяців.

Щодо не зарахування періоду роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 в Калуській ЦРЛ до пільгового стажу суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637), у пунктах 1 та 2 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

У той же час, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п.1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМ України №442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з п. 10 Порядку №442, результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Так, зокрема, до Розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, внесено посаду «молодша медична сестра з догляду за хворими, яка безпосередньо обслуговує хворих у рентгенівських відділеннях (кабінетах)».

Позивачем до суду надана належним чином засвідчена копія трудової книжки НОМЕР_1 , в якій наявні записи щодо роботи позивача: 26.11.1990 прийнята на 0,5 посади прибиральниці в медсанчастину в/о «Хлорвініл»; 18.06.1993 переведена на посаду прибиральниці; 01.05.1999 в зв`язку із створенням Калуського територіального медичного об`єднання переведена на посаду прибиральниці Калуського ТМО; з 26.12.2000 переведена на посаду молодшої медичної сестри рентгенологічного відділу стаціонарного відділення Калуського ТМО; 01.09.2005 у зв`язку з ліквідацією Калуського ТМО переведена на посаду молодшої медичної сестри рентгенологічного відділу стаціонарного відділення Калуської ЦРЛ; з 01.11.2006 переведена на посаду молодшої медичної сестри рентгенологічного кабінету відділення променевої та функціональної діагностики стаціонару Калуської ЦРЛ; з 02.01.2008 у зв`язку із змінами в штатному розписі переведена на посаду молодшої медичної сестри рентгенологічного відділення стаціонару; з 05.06.2008 посаду перейменовано на молодша медична сестра з догляду за хворими рентгенологічного відділення; з 01.01.2019 комунальний заклад «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад» реорганізовано (перетворено) на комунальне підприємство «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад» (а.с.17-18).

Тобто, трудовою книжкою підтверджено працю позивача у зазначений період, зокрема з 05.06.2008 по 25.06.2017, за професією, що передбачена Списком № 2.

Відповідно до копії довідки №174 від 20.01.2021 виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» ОСОБА_1 працювала в Міській лікарні № 3 м. Маріуполя Донецької області з 05.06.2008 по 01.01.2019 на посаді молодшої медичної сестри рентгенологічного відділення стаціонару. З 01.01.2019 і по даний час працює на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного відділення стаціонару комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» (а.с.19).

У копії довідки від 21.01.2021 №1 Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КНП «Калуська ЦРЛ» і за період з 05.06.2008 по 01.01.2019, з 01.01.2019 по даний час виконувала роботу молодшої медичної сестри з догляду за хворими, та надання допомоги лікареві під час проведення рентгенівських досліджень за посадою молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного відділення, що передбачена Списком № 1 розділ ХІХ (а.с.20).

Пунктом 4.2 Порядку №383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Крім того позивач надала до суду копію документів: висновок №4926 від 27.11.2009; наказ від 27.06.2007 №171 Комунального закладу охорони здоров`я «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» «Про атестацію робочих місць за умовою праці Калуської ЦРЛ; висновок №4926 від 27.11.2009 щодо експертизи атестації робочих місць за умовами праці працівників медичної установи; наказ №189 від 26.06.2012 про проведення атестації робочих місць за умовами праці; наказ №184 від 26.06.2017 про атестацію робочих місць за умовами праці Калуської ЦРЛ; наказ №163 від 01.06.2017 про проведення атестації робочих місць за умовами праці (а.с.21-32).

Однак, відповідачем відмовлено в зарахуванні спірного періоду з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу, оскільки , є розбіжності в зазначених посадах пільгової довідки та наказах про проведення атестації робочих місць, а саме, в пільговій довідці №1 від 21.01.2021 зазначена посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного відділення, а в наказах №171 від 27.06.2007, №189 від 26.06.2012 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» в переліку посад вказана посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенкабінету.

З цього приводу, судом встановлено таке.

Згідно запису №8 трудової книжки позивачки, а також відомостей пільгової довідки №1 від 21.01.2021 (а.с.19) ОСОБА_1 обіймала посаду молодша медична сестра з догляду за хворими рентгенологічного відділення.

На противагу, у наказах №171 від 27.06.2007 та №189 від 26.06.2012 «Про проведеня атестації робочих місць за умовами праці» в переліку зазначена посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими рентгенологічного кабінету .

Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 Списку №2 Розділу 24 «Охорона здоров`я та соціальна допомога» визначено, зокрема, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у рентгенівських відділеннях (кабінетах) — молодші медичні сестри з догляду за хворими.

Законодавцем нерозривно визначено в переліку посад Списку №2 поняття «відділення» та «кабінет», отожнюючи їх в розумінні приналежності до посади молодшої медичної сестри з догляду за хворими у рентгенівських відділеннях/рентгенкабінетах.

Відтак, доводи відповідача про розбіжність у назві посад щодо проатестованого місця роботи як причина незарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 є безпідставними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що “надмірний формалізм” може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах “Zubac v. Croatia”, “Beles and Others v. the Czech Republic”, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France”, № 35787/03, п. 29).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 26.12.2000 року і по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими в рентгенологічному відділенні та виконувала роботи з догляду за хворими, постійно перебувала в зоні іонізуючого випромінювання, шумового та фізичного навантаження, інтелектуальної та емоційної напруженості, надавала допомогу в проведенні рентгенівських досліджень пацієнтів.

Тобто, ОСОБА_1 , з 26.12.2000 працюючи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими перебувала і перебуває під впливом шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан її здоров`я, а також на її нащадків як тепер, так і в майбутньому, що дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Зважаючи на вищевикладене, наявні у позивачки пенсійний вік та стаж роботи відповідають всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини першої статті 13 Закону №1788-XII, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.01.2021, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 23.08.1997, досягла 50-ти річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-10).

Наявний у позивачки страховий та пільговий стаж роботи відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, а також те, що звернення позивачки із заявою про призначення пенсії відбулося у тримісячний строк з дня досягнення пенсійного віку 25.03.2021, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.01.2021.

Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 31.03.2021 дізналася про порушення своїх прав при призначенні пенсії за віком, отримавши рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.03.2021. До суду з адміністративним позовом позивач звернулася 10.08.2021.

Вказане твердження позивачем не спростовано, жодних доказів, які підтверджували протилежне суду не надано.

Щодо аргументів позивача з приводу застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства у соціальних спорах на постанову Верховного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 суд зазначає наступне.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду сформовано правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у справах про перерахунок раніше призначених пенсій, а предметом розгляду цієї справи є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, а також зарахування до страхового стажу вище вказаних періодів роботи.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на відсутність у цих спірних правовідносинах "триваючої пасивної поведінки позивача", про яку йдеться у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо соціальних справ Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Таким чином, позивачем не порушено шестимісячного строку звернення до суду, а доводи відповідача щодо пропущення строку звернення до суду є необґрунтованими та безпідставними.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.2219480371.1 від 04.08.2021 підтверджується сплата позивачкою судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 908,00 грн.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки сплачена нею сума судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у врахуванні стажу роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком №2 та призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.01.2021.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №659 від 31.03.2021 про відмову в ризначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.01.2021 з урахуванням періоду роботи з 05.06.2008 по 25.06.2017 до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.