Рішення № 103253435, 11.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року Справа № 280/11924/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Прус Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача за формою «Ф» №0709758-2408-0810 від 18.06.2021 на суму 8335,43 грн., №0709759-2408-0810 від 18.06.2021 на суму 2714,98 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником будівлі, яка використовується ним у веденні фермерського господарства. Відповідачем визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте належні позивачу нежитлові будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення та не оподатковуються в силу пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 13.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.12.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що у позивача відсутні права на користування пільгою зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2020 рік, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження використання об`єктів нежитлової нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вважає, що контролюючий орган діяв законно, відповідно до норм чинного законодавства та в рамках своїх повноважень тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.02.2022 замінено відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Позивач є власником нерухомого майна – нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та комплекс нежитлових приміщень, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

18 червня 20201 року ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0709758-2408-0810, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в розмірі 8335,43 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0709759-2408-0810, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в розмірі 2714,98 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Приписами підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас, відповідно до підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до приписів статті 30 ПК України зазначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Зокрема, підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 ПКУ встановлено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником юридичної особи – Фермерського господарства “ДІБРОВЕ”, розташоване за адресою: 71001, Запорізька обл., Пологівський р-н, селище міського типу Більмак(п), вул.Запорізька, будинок 37. Види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Отже, як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, основним видом діяльності фермерського господарства, засновником якого є позивач, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Для ведення господарської діяльності у власності позивача перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею №66 від 27.03.1997 який долучено до матеріалів справи.

При цьому, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 визначено, що будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

В той же час, визначення “сільськогосподарський товаровиробник” міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України та застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність”, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).

Крім того, згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Водночас, до матеріалів справи не надано доказів того, що належні позивачу нежитлові будівлі відносяться до будівель сільськогосподарського призначення або використовуються ним для ведення сільськогосподарської діяльності, а отже саме факт наявності у позивача статусу сільгоспвиробника не може визнано судом єдиною підставою для висновку про звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі пункту “ж” підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2021 №0709758-2408-0810 та №0709759-2408-0810, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, наведеним у частині другій ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у зв`язку із чим у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, не задоволений, у відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати позивача не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11.02.2022.

Суддя М.О. Семененко