Рішення № 103253176, 08.02.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2022 року м. Ужгород№ 260/4332/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

позивач – не з`явився,

представник відповідача – не з`явився,

представник третьої особи – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Корпорацію з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Закарпатсадвинпром» про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 14 лютого 2022 року.

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, якою просить: 1) Визнати протиправними дії голови комісії з ліквідації, начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Івана Завальнюка щодо винесення наказу № 61 від 25.01.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 ; 2) Скасувати наказ № 61 голови комісії з ліквідації, начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Івана Завальнюка від 25.01.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 ; 3) Зобов`язати уповноважену особу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вжити заходи для погодження ОСОБА_1 акту меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та акту прийому - передачі межових знаків на зберігання, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений приватним підприємством «Закарпатський геодезично - кадастровий центр «Земля» протягом двох тижнів з дня набуття рішення законної сили.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Корпорацію з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Закарпатсадвинпром».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 грудня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. Відповідач протягом визначеного місячного терміну, тобто в строк до 11 січня 2021 року не надав ні дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивовану письмову відмову. 08 лютого 2021 року позивачем направлено до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області заяву із повідомленням про укладення 02 лютого 2021 року договору № 20 з ПП «Закарпатський геодезично-кадастровий центр «Земля» щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га. 22 квітня 2021 року представником позивача отримано рекомендоване поштове відправлення, в якому містилась зокрема копія наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 61 від 25 січня 2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Позивач вважає вищевказаний наказ безпідставним, а дії щодо його винесення протиправними.

В судове засідання, позивач не з`явився, однак 08 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність відноситься до земель сільськогосподарського призначення перебуває в користуванні на умовах оренди Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Садвинпром» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак 08 лютого 2022 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи надав суду пояснення щодо позову, в яких зазначив, що відповідно до договору оренди від 29 квітня 2021 року Ужгородська районна державна адміністрація передала Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Закарпатсадвинпром`у строкове платне користування земельну ділянку площею 305,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району. Вказаний договір укладено строком на 50 років та є чинним. Земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність використовується у господарській діяльності корпорації «Закарпатсадвинпром».

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, однак 08 лютого 2022 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Савдвинпром».

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків:

Судом встановлено, що 10 грудня 2020 року позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Закарпатської області Ужгородського району за межами Холмецької сільської ради.

14 грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до відділу в Ужгородському районі Головного управління № 1644/0/18-20 стосовно надання Головному управлінню наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Листом від 06 січня 2021 року № 11/402-21-0.28 Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомлено, що земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди в Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Садвинпром» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01.

За результатами розгляду клопотання позивача та враховуючи надану інформації, відповідачем прийнято наказ № 61 від 25 січня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Разом з тим, оскільки позивачем не було отримано протягом місячного терміну ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови, 10 лютого 2021 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшла заява позивача, в якій позивач повідомив про те, що ним 02 лютого 2021 року укладено договір № 20 із приватним підприємством Закарпатський геодезично-кадастровий центр «Земля» про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га.

Враховуючи розроблений проект технічної документації ПП Закарпатський геодезично - кадастровий центр «Земля» та те, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області є власником (користувачем) суміжної земельної ділянки 08.04.2021 року - начальнику ГУ Держеокадастру у Закарпатській області направлено позивачем письмове повідомлення про те, що 20 квітня 2021 року о 12.00 год. будуть проведенні роботи з погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

22 квітня 2021 року позивач отримав рекомендоване поштове відправлення, в якому містилось, зокрема: лист вих. 29-7-0.32-3134/2-21 від 19.04.2021 року; копія листа вих. № М-66/0-155/6-21 від 17.02.2021 року та копія наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 61 від 25 січня 2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Листом від 31 серпня 2021 року № 46 Приватне підприємство Закарпатський геоедезично-кадастровий центр «Земля» повідомив позивача,що враховуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 25.01.2021 р. № 61 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» неможливо вчинити дії з подальшого погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство базується на принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; г) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

При цьому, ст. 122 ЗК України розмежовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, ч. 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктами 1-3, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 р. № 308 (зі змінами, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження. сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Разом з тим, ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частинами 2 та 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у ст. 118 ЗК України, відповідно до ч. 1 якої - громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами. населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Отже, ЗК України визначає орган та порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (державної власності) в оренду чи у власність.

З аналізу наведених положень ЗК України вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області передає у власність або в користування земельні ділянки із земель державної власності тільки сільськогосподарського призначення.

Слід також відмітити, що відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Як вже встановлено судом, 10 грудня 2020 року позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Закарпатської області Ужгородського району за межами Холмецької сільської ради.

14 грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до відділу в Ужгородському районі Головного управління № 1644/0/18-20 стосовно надання Головному управлінню наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Листом від 06 січня 2021 року № 11/402-21-0.28 Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомлено, що земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди в Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції «Садвинпром» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди землі від 29 квітня 2004 року.

Таким чином, суд звертає увагу, що надавши позивачу земельну ділянку із земель які перебувають в користуванні на умовах оренди, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області порушило б приписи чинного законодавства та вийшло за межі своїх повноважень визначених нормами ч.ч. 4 та 5 ст. 116 ЗК України, згідно яких передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У зв`язку з чим, за результатами розгляду клопотання позивача та, враховуючи всю надану інформацію, відповідачем прийнято наказ від 25.01.2021 за № 61 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Щодо посилань позивача на відсутність такої юридичної особи, як Корпорація з питань садівництва, виноградарства виноробної та консервної продукції «Садвинпром», то суд враховує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 216-СГ від 25.05.2021 року внесено зміни до наказу від 25.01.2021 року № 61 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», а саме у преамбулі наказу слово «Садвинпром» замінено на слово «Закарпатсадвинпром».

14 грудня 2021 року представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що ним проведено аналіз публічної інформації на сайті Публічна кадастрова карта України та встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність не накладається на жодну із земельних ділянок, які передані в оренду згідно договору оренди землі від 29 квітня 2004 року. До вказаних пояснень представник позивача надав компакт диск із вищевказаною інформацією.

В той же, суд зазначає, що відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 75 КАС України Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що в розумінні вимог статті 26 Закону України «Про землеустрій» представник позивача – адвокат Мельник Я.Ю. не є відповідним суб`єктом виконання робіт із землеустрою та відповідно здійснення (встановлення) накладення земельних ділянок згідно відомостей Державного земельного кадастру, відтак наданий позивачем компакт-диск з інформацією з сайту Публічна кадастрова карта України не є належним та допустимим доказом в розумінні вимог КАС України.

Стосовно ненадання відповідачем в місячний термін дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивованої письмової відмови у наданні такого дозволу, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що обов`язком відповідача є прийняття у місячний строк за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що у строк до 11.01.2021 року включно відповідачем не було прийнято рішення за клопотанням позивача.

Тому 02.02.2021 року, у відповідності до ст. 118 ЗК України, між позивачем та виконавцем ПП Закарпатський геодезично-кадастровий центр «Земля» укладено договір № 18 про надання послуг по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

10 лютого 2021 року позивач письмово повідомив ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем дійсно допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Строк розгляду клопотання є строком виконання органом виконавчої влади своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.

Згідно з абзацом третім ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

Порушення встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України місячного строку розгляду клопотання позивача, що обумовило виникнення підстав для використання позивачем права на самостійне замовлення розробки проекту землеустрою, не може безумовно свідчити про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Таким чином, суд вважає, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідач діяв відповідно до норм чинного земельного законодавства, а оскаржуваний наказ № 61 від 25.01.2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є законним та обґрунтованим.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вжити заходи для погодження ОСОБА_1 акту меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та акту прийому - передачі межових знаків на зберігання, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений Приватним підприємством «Закарпатський геодезично - кадастровий центр «Земля» протягом двох тижнів з дня набуття рішення законної сили, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого манна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Статтею 55 ЗУ «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

У відповідності до п. 58 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесено зміни до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого манна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності ним пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами нього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», всі земельні ділянки набули статусу комунальної власності, крім тих які чітко зазначені у п. 24 Перехідних положень ЗК України.

Відтак, з огляду на вищенаведене та оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вжити заходів щодо погодження позивачу меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 39766716) про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька