Рішення № 103252548, 11.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Справа№200/12127/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. Позивач просить: 1) визнати протиправними рішення відповідача від 09.07.2021 року та від 30.08.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зобов`язати відповідача зарахувати до його пільгового стажу в повному обсязі періоди роботи: шахтоуправління «Чайкіно» з 09.11.1998 року по 09.02.1999 року; Державній холдинговій компанії «Макіїввугілля» ДВАТ Дочірнє підприємство «Шахта «Бутівська» з 26.03.2001 року по 18.12.2001 року; ГОАО ш/у ДП ГХК «Донуголь» з 24.12.2001 року по 03.05.2017 року; 2) зобов`язати відповідача прийняти до розрахунку розміру пенсії довідки про заробітну плату позивача № 2290, № 2291 від 20.05.2021 року в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за період з січня 2011 року по травень 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.07.2021 року та 30.08.2021 року двічі позивачу було відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Отже, позивач вважає, що такі дії Пенсійного фонду є протиправними та такими, які суперечать вимогам законодавства України, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду із даним позовом.

22 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою від 07 грудня 2021 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 16 днів, пільговий стаж працівників провідних професій складає 04 роки 02 місяці 28 днів, пільговий стаж за Списком №1 – 12 років, 05 місяців, 08 день.

До пільгового стажу позивача не враховано наступні періоди: період роботи з 09.11.1998 року по 09.02.1999 року так як надана довідка № 528 видана шахтою «Калінінською – східною державного унітарного підприємства Донецької Народної Республіки» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території; період роботи з 26.03.2001 року по 18.12.2001 року так як надана довідка № 634 видана шахтою «Калінінська – східною державного унітарного підприємства Донецької Народної Республіки» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території; період роботи з 24.12.2001 року по 03. 05.2017 року так як надана довідка № 410 видана Публічним Акціонерним Товариством «Шахтоуправління «Донбас» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання прийняти до розрахунку розміру пенсії довідки про заробітну плату № 2290 та 2291, відповідач зазначив, що в рішенні від 30.08.2021 року № 05665000594 про відмову в призначенні пенсії зазначається про не зарахування до пільгового стажу: період роботи з 09.11.1998 року по 09.02.1999 року так як надана довідка видана Шахтою «Калінінською – східною державного унітарного підприємства Донецької Народної Республіки» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території; період роботи з 26.03.2001 року по 18.12.2001 рік так як надана довідка № 634 видана Шахтою «Калінінською – східною державного унітарного підприємства Донецької Народної Республіки» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території; період роботи з 24.12.2001 року по 03.05.2017 року так як надана довідка № 410 видана Публічним Акціонерним Товариством «Шахтоуправління «Донбас» яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Позивач же у своїх позовних вимогах просить суд зобов`язати відповідача прийняти до розрахунку розміру пенсії довідки про заробітну плату № 2290 та 2291, що не було предметом розгляду Пенсійним органом.

Отже, відповідач вважає, що взагалі відсутній предмет спору в даному випадку.

У зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Макіївка до м. Покровськ Донецької області, що підтверджується довідкою № 1427-5000193910 від 13.09.2019 року.

02 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2021 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 25 серпня 2021 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши додатково копії наступних документів: довідку № 528 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки з 09.11.1998 року по 06.01.1999 року на шахті ім. Поченкова ГХК «Макіїввугілля»; довідку № 597 від 01.03.2021 року про реорганізацію підприємства; наказ № 763 від 16.12.1994 року про результати проведення атестації підземних робочих місць по умовам праці та додатку до нього по шахті ім. Поченкова ГХК «Макіївугілля»; наказ № 146 від 16.03.2001 року по відокремленому підрозділу «Шахта Бутівська» ДП «Макіїввугілля»; довідку № 634 від 03.03.2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки з 26.03.2001 року по 09.09.2001 року; з 10.09.2001 року по 18.12.2001 року на ВП «Шахта «Бутівська» ГХК «Макіїввугілля»; довідку № 410 від 20.05.2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки з 24.12.2001 року по 07.05.2002 року; з 07.05.2002 року по 03.05.2017 року в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»; наказів «Про результати атестації підземних робочих місць по умовах праці» № 486 від 12.09.2001 року ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» ДП ГХК «Донуголь»; № 528 від 04.04.2005 року ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»; № 529 від 04.04.2005 року ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»; № 700 від 16.05.2006 року ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»; № 528 від 20.04.2011 року ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»; № 336 від 15.04.2016 року ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу було вдруге відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивачу було роз`яснено, що надані позивачем документи, а саме: довідки від 01.03.2021 року № 528 та від 03.03.2021 року № 634 видані так званою «Донецькою Народною Республікою» філія «Шахта «Калінінська – східна державного унітарного підприємства Донецької Народної Республіки» «Макіїввугілля», розташованої на непідконтрольній українській владі території у м. Макіївка Донецької області та довідка від 20.05.2021 року № 410 видана так званою «Донецької народною Республікою» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», яке розташоване на непідконтрольній українській владі території – м. Донецьк.

Також позивачу було вказано про те, що період його роботи з 01.06.2014 року по 23.05.2017 року неможливо, оскільки, згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків.

Отже, під час розгляду Пенсійним фондом наданих позивачем документів для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 33 роки 6 місяців 15 днів. Пільговий стаж як працівника провідних професій складає 4 роки 2 місяці 28 днів, пільговий стаж за Списком № 1 складає 12 років 5 місяців 8 днів.

Період роботи позивача з 09.11.1998 року по 23.05.2017 року до пільгового стажу не зараховано, тому відмовлено позивачу в призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю необхідного стажу.

Отже, спірними питаннями даної справи, є не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи в шахтоуправління «Чайкіно» з 09.11.1998 року по 09.02.1999 року; Державній холдинговій компанії «Макіїввугілля» ДВАТ Дочірнє підприємство «Шахта «Бутівська» з 26.03.2001 року по 18.12.2001 року; ГОАО ш/у ДП ГХК «Донуголь» з 24.12.2001 року по 03.05.2017 року та не врахування під час розрахунку розміру пенсії довідок №№ 2290 та № 2291 від 20.05.2021 року.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону № 1058-ІV).

Закон № 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 року, або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , він в період з 09.11.1998 року по 07.01.1999 року працював учнем гірничого підземного із повним робочим днем у шахті та з 07.01.1999 року по 09.02.1999 року працював гірничим підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на шахтоуправлінні «Чайкіно» (записи трудової книжки №№ 2,3).

З 26.03.2001 року по 18.12.2001 року позивач працював гірником підземним ІІІ розряду з повним робочим днем у шахті, з 10.09.2001 року по 18.12.2001 року позивач працював Гірничомонтажником 4 розряду з повним робочим днем у шахті на Державній холдинговій компанії «Макіїввугілля» ДВАТ Дочірнє підприємство «Шахта «Бутівська» (записи трудової книжки №№ 4, 5, 6).

З 24.12.2001 року по 07.05.2002 року позивач працював гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті; з 07.05.2002 року по 14.11.2002 року – прохідником 4 розряду із повним підземним робочим днем, з 14.11.2002 року по 03.05.2017 року – прохідником 5 розряду з повним підземним робочим днем на ГОАО ш/у ДП ГХК «Донуголь» (записи трудової книжки №№ 7, 8, 9, 10, 11).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.

Згідно п «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується «Список №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» і «Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах».

Професії, за якими працював позивач, віднесені до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року.

Отже, позивач у спірні періоди виконував роботи, які дають право на призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу не зарахування періодів роботи до пільгового стажу, у зв`язку з тим, що позивачем надані довідки підприємства, яке знаходиться на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі є безпідставним, оскільки позивачем була надана трудова книжка належним чином оформлена.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та № К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконування роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявність у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Тобто, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавити лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд також зазначає, що у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної заяви.

Європейський Суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в трудовій книжці позивача та наданих ним довідок на підтвердження пільгового стажу, містять неправдиві або недостовірні дані.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст. 5).

Відповідно до ст. 1 цього Закону – непряма дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

В той же час, суд зазначає, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» (ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС») не було перереєстровано на під контрольну українській владі територію та не сплачувало страхові внески, починаючи з 01 червня 2014 року, а отже, період роботи позивача з 01.06.2014 року по 03.05.2017 на даному підприємстві неможливо.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти до розрахунку розміру пенсії довідки про заробітну плату ОСОБА_1 № 2290 та 2291 від 20.05.2021 року в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за період з січня 2011 року по травень 2017 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви та додатних до неї матеріалів, а також підтверджується й відзивом відповідача, позивач при зверненнях до Головного управлення Пенсійного фонду України в Донецькій області не надавав вказані довідки, а отже вони не були розглянуті під час прийнятті спірних рішень відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, а тому відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.

Даний висновок узгоджується з висновком Першого апеляційного адміністративного суду викладеному в постанові від 14.11.2018 року у справі № 805/2850/18-а, в якій суд зазначає, що положенням ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судовий захист прав та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень має бути ефективним. Задля цього ключовим є встановлення правильного способу захисту такого права з урахуванням принципу невтручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

А отже, суд зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не може виходити за межі позовних вимог та досліджувати питання, щодо можливості урахування довідок, які не надавались пенсійному фонду та на які не має посилань у спірних рішеннях відповідача.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог у цій частині.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 0.0.2264780810.1 від 14.09.2012 року).

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача компенсацію за судові витрати у розмірі 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) від 09.07.2021 року та від 30.08.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди його роботи: з 09.11.1998 року по 09.02.1999 року на Шахтоуправлінні «Чайкіно»; з 26.03.2001 року по 18.12.2001 року в Державній холдинговій компанії «Макіїввугілля» ДВАТ Дочірнє підприємство «Шахта «Бутівська»; з 24.12.2001 року по 31.05.2014 року в ГОАО ш/у Донбас ДП ГХК «Донуголь».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно – Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 11 січня 2022 року.

Повний текст рішення виготовлений 21 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко