Рішення № 103252541, 25.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Справа№200/13094/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

4 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду не отриманої суми пенсії (244783,09 грн.) не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за період з 26 червня 2013 року по 9 серпня 2021 року; зобов`язання відповідача з урахуванням висновків суду у справі сплатити за рахунок коштів Пенсійного фонду не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, не отримані з вини відповідача суми пенсії (244783,09 грн.) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за період з 26 червня 2013 року по 9 серпня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з моменту її призначення, з вересня 2021 року здійснюється виплата поточної пенсії, проте сума перерахованої пенсії за попередні роки не виплачена. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати заборгованості з пенсії в загальній сумі 244783,09 грн., оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, крім того відсутність фінансування виплати нарахованих сум пенсій не може позбавляти особу права на отримання належних їй сум.

Відповідач позов не визнав, 15 грудня 2021 року надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що суми пенсії, які обліковуються за період з 26 червня 2013 року по 9 серпня 2021 року обліковуються в управлінні та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, що передбачено п. 1 постанови КМУ №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Також відповідач вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на виконання рішення суду. Стосовно позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів вказав, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та належить від дати ухвалення судового рішення.

22 грудня 2021 року позивач надав відповідь на відзив у якому вказав про безпідставність тверджень відповідача щодо виплати заборгованості в порядку визначеного КМУ №637, оскільки позивач ніколи не мав статусу внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 1 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року вирішено повторно витребувати докази у справі, перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 23 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року вирішено закрити підготовче провадження, призначити адміністративну справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2022 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2021 року по справі №200/778/21-а, що набрало законної сили 6 липня 2021 року, вирішено визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незарахування до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періодів занятості з 12.05.1979 по 27.05.1981, з 12.07.1993 по 03.01.1996, з 04.01.1996 по 19.02.1996, з 22.09.1998 по 13.05.1999, з 29.06.2012 по 20.09.2012. Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення (з 26.06.2013) із зарахуванням до спеціального (пільгового) стажу періодів занятості з 12.05.1979 по 27.05.1981, з 12.07.1993 по 03.01.1996, з 04.01.1996 по 19.02.1996, з 22.09.1998 по 13.05.1999, з 29.06.2012 по 20.09.2012.

Рішенням пенсійного органу від 9 серпня 2021 року №914280165385, на виконання рішення суду, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи та відповідно до Закону України «Про престижність шахтарської праці» з дня призначення пенсії, розмір пенсії склав 7234,26 грн. Проте виплата пенсії у зазначеному розмірі здійснюється з вересня 2021 року, за період з червня 2013 року по серпень 2021 року існує заборгованість у розмірі 244783,09 грн., що підтверджується аналітикою нарахувань та не заперечується відповідачем.

Оскільки нараховані суми пенсії не виплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, частиною 3 статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність відповідного фінансування для виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Проте, відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 суми призначеної пенсії.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неправильно обраного способу захисту позивачем, оскільки рішенням суду по справі №200/778/21-а було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням спірних періодів роботи, при цьому зобов`язання виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією означене рішення не містило. Таким чином не можна вважати що це є тотожній спір.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, крім того зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт, не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 244783,09 грн., суд вважає за необхідне, з метою ефективного способу захисту прав позивача, прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсійним виплатам.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає про наступне.

Згідно частини другої статті 46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, від 24 січня 2019 року по справі №159/1651/17 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, ураховуючи, що пенсія не була виплачена позивачу з вини відповідача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 6 липня 2021 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у зв`язку з втратою частини доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що за вищенаведеною нормою зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом. Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 2447,09 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 в сумі 244 783,09 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії в розмірі 244 783,09 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2447,09 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв