Рішення № 103252256, 11.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Справа№200/11049/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,

за участю представника позивача: Наумової К.І.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Донецькій області (далі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі – відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу.

Позивач просить суд: надати Головному управлінню ДПС у Донецькій області дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 5927800,00 грн. за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Селидіввугілля», що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що термін сплати по узгодженому податковому зобов`язанню минув, а у добровільному порядку відповідач його не сплатив, а отже у Головного управління ДПС у Донецькій області виникло право звернутись до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

01 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якій просив суд відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що звернення до суду з вимогою про отримання судового дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків повинне бути обґрунтованим відсутністю на розрахункових рахунках такого платника податків грошових коштів, достатніх для погашення податкового боргу. На підтвердження наявності на розрахункових рахунках грошових коштів, ДП «Селидіввугілля» надало копії платіжних доручень з призначення платежу – сплата податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем зазначено, що його відокремлені підрозділи – «Шахта 1-3 «Новогродівська», «Шахта «Росія», «Шахта «Україна», «Шахта «Курахівська» є в переліку Міністерства економіки України, як об`єкти державної власності, що підлягають приватизації у 2019-2021 роках, а отже оскільки відповідно до вимог норм чинного законодавства, включення до переліку об`єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП «Селидіввугілля» надає їм статусу об`єкта приватизації, на який розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, відчужувати майно підприємства заборонено.

Також відповідачем зазначено, що позивачем не конкретизовано за рахунок якого саме майна за переліком в актах опису (в межах суми боргу) він хоче отримати дозвіл на погашення податкового боргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач – Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

Відповідач – Державне підприємство «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33426253, юридична адреса: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, зареєстроване 19.09.2001 року, запис в єдиному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи внесено 06.06.2005 року за № 12761020000000200, перебуває на податковому обліку за основним місцем у Селидівській ДПІ (м. Селидове) ГУ ДПС у Донецькій області з 17.03.2020 року. До 17 березня 2020 року перебував на обліку у ДПІ як платник окремих видів податків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі № 805/6636/13-а позовні вимоги Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн. – задоволено повністю: стягнуто з рахунків у банках обслуговуючих державне підприємство «Селидіввугілля» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн.

Виконання даної постанови по справі № 805/6636/13-а від 30 травня 2013 року відстрочено строком до 30 травня 2016 року.

Станом на 30 липня 2021 року залишок несплаченої суми згідно вищевказаної постанови, складає 5927800,00 грн.

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі № 805/6636/13-а про стягнення коштів платника податків з рахунку у банку у рахунок погашення податкового боргу ГУ ДПС у Донецькій області було спрямовано інкасові доручення (розпорядження) з метою стягнення коштів з рахунків банку, що обслуговує рахунки ДП «Селидіввугілля»: АТ «Ощадбанк» від 18.05.2021 року №№ 773/16, 765/16, 764/16, 771/16. Інкасове доручення від 18.05.2021 року № 773/16 повернуто без виконання у зв`язку з тим, що звернення стягнення на грошові кошти з рахунку умовного зберігання (ескроу) не допускається. Інкасові доручення від 18.05.2021 року №№ 765/16, 764/16 повернуті без виконання у зв`язку з тим, що зарезервовані кошти на рахунку передбачені для виконання іншого виконавчого документу. Інкасове доручення від 18.05.2021 року № 771/16 повернуто без виконання у зв`язку з тим, що рахунок відкрито для страхових виплат, а страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону; Маріупольської філії АТ КБ «Приватбанк» м. Маріуполь від 18.05.2021 року №№ 768/16, 767/16. Інкасове доручення від 18.05.2021 року № 768/16 повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів, а інкасове доручення від 18.05.2021 року № 767/16 повернуто без виконання у зв`язку з арештом коштів на рахунку; АТ «Альфа-Банк» у м. Києві від 18.05.2021 року №№ 770/16, 769/16, які повернуті без виконання у зв`язку з арештом коштів на рахунках; АБ «Укргазбанк» від 18.05.2021 року № 772/16, яке повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів; АТ «Укрексімбанк» від 18.05.2021 року № 766/16, яке повернуто без виконання у зв`язку з арештом коштів на рахунку.

Отже, позивач звернувся до суду із даним позовом, оскільки вважає, що оскільки податкове зобов`язання є узгодженим, термін сплати минув, а у добровільному порядку відповідач його не сплатив, то у Головного управління ДПС у Донецькій області виникло право звернутись до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пп. 14.1.155, п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1244.

Так, відповідно до пункту 95.1 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Суд вказує, що Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Наявність податкового боргу відповідачем не заперечується і не є спірною в даному судовому розгляді. Спірним є питання присутності грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача в банківських установах.

В той же час, суд вказує на те, що згідно наданих позивачем даних про банківські рахунки, ДП «Селидіввугілля» має 10 відкритих рахунків у 5 банківських установах.

Проте суд вказує на те, що у банківських установах є також рахунки відкриті відокремленими підрозділами відповідача.

Відповідно до «Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 року № 721, банки та інші фінансові установи у день відкриття/закриття рахунка платника податків подають відомості про це в електронному вигляді з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису з посиленням сертифікатами відкритих ключів засобами електронної пошти мережі Інтернет на адресу Інформаційного порталу Державної фіскальної служби України.

Крім того, звернення до суду з вимогою про отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків повинне бути обґрунтованим саме відсутністю на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів.

В той же час, на підтвердження наявності на розрахункових рахунках грошових коштів ДП «Селидіввугілля» надало копії платіжних доручень з призначенням платежу сплата податку на додану вартість: № 2400 від 28.01.2021 року на суму 185000,00 грн.; № 2401 від 28.01.2021 року на суму 200000,00 грн.; № 2233 від 10.02.2021 року на суму 100000,00 грн.; № 2349 від 25.02.2021 року на суму 100000,00 грн.; № 2364 від 21.04.2021 року на суму 100000,00 грн., № 2216 від 30.04.2021 року на суму 100000,00 грн.; № 2217 від 30.04.2021 року на суму 150000,00 грн.; № 2234 від 26.05.2021 року на суму 50000,00 грн.; № 2271 від 01.06.2021 року на суму 100000,00 грн.; № 2273 від 24.06.2021 року на суму 150000,00 грн.; № 2314 від 25.06.2021 року на суму 100000,00 грн.; № 2363 від 02.07.2021 року на суму 100000,00 грн.; № L070690HQC від 06.07.2021 року на суму 29,71 грн.; № 2628 від 22.07.2021 року на суму 50000,00 грн.; № 2688 від 30.07.2021 року на суму 100000,00 грн.

Таким чином, на думку суду, податковим органом не доведено відсутність коштів на рахунках відповідача, відповідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України.

Між іншим, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна – платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, основним видом економічної діяльності ДП «Селидіввугілля» є добування кам`яного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна» з моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об`єкта. Строк проведення приватизації об`єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна» прийняття рішення про приватизацію відповідними суб`єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна.

Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період регулюється Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Згідно ст. 4 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» до об`єктів приватизації належать, вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси;

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» приватизація об`єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об`єкта приватизації, включеного до переліку об`єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Міністерством економіки України оприлюднений перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2019 – 2021 роках, серед яких відокремлені підрозділи (шахти) ДП «Селидіввугілля», а саме: Відокремлений підрозділ «Шахта 1-3 «Новогродівська», Відокремлений підрозділ «Шахта «Росія», Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна», Відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська».

Відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об`єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника ДП «Селидіввугілля».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Селидіввугілля» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису, перелік яких наведений вище.

Оскільки відповідно до вимог норм чинного законодавства, включення до переліку об`єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП «Селидіввугілля» надає їм статусу об`єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, суд дійшов висновку, що відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року (справа № 5006/33/70/2012).

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є передчасними та такими, що не відповідають вимогам ст. 95 Податкового кодексу України та про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу – відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 11 січня 2022 року.

Повний текст рішення виготовлений 21 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко