Рішення № 103252233, 20.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Справа№200/16331/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та стягнення заборгованості з пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2021 року позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по припиненню нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з вересня 2014 року та зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату поточної пенсії;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість із невиплаченої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.11.2021 року на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що з вересня 2011 року позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька. В 2014 році після початку бойових дій на тимчасово окупованих територіях виплату пенсії було припинено. Позивач звертає увагу, що не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що відносно неї фактично відбулося припинення нарахування та виплата пенсії, що порушує її права на пенсію.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.12.2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив, з якого слідує наступне. ОСОБА_1 , як отримувач пенсійних виплат, перебуває на обліку у Ворошиловському районі м. Донецька. Виплата пенсій позивачу здійснювалася до 31.08.2014 року, з вересня 2014 року їй було припинено виплату пенсії. Станом на даний час ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Оскільки з 2014 року по теперішній час м. Донецьк знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк свою діяльність там не здійснює, позивач не реєструвався як внутрішньо-переміщена особа, дані про його реєстрацію на території України поза межами непідконтрольної території відсутні, тому відсутні правові підстави для поновлення пенсії позивачу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є громадянкою України та пенсіонером за віком. Зазначене підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 22.08.2000 року, та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 28.09.2011 року.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) є суб`єктом владних повноважень, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є забезпечення своєчасно і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Згідно листа відповідача від 07.10.2021 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Ворошиловському районі м. Донецька. Виплата пенсії позивачу проведена по 31.08.2014 року. На даний час із заявою про поновлення виплати пенсії на непідконтрольній території України ОСОБА_1 не зверталась.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості та щомісячної пенсії з вересня 2014 року на загальних умовах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Разом з цим, відповідачем не надано, на вимогу суду, будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не приймалося відповідного рішення.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п. 4 Правил).

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII та постанову Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується матеріалами справи.

Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № К/9901/163/17 №234/11095/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України №637, №509, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не знаходиться на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області, оскільки Головне управління є правонаступником управління ПФУ у Ворошиловському р-ні м. Донецька, у якому позивач знаходиться на обліку. Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах має місце функціональне правонаступництво, належним відповідачем у справі є орган ПФУ, який наразі виконує функції держави.

З метою повного захисту порушеного права позивача, суд прийшов до висновку, що підлягють визнанню протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу заборгованості та щомісячної пенсії за віком з 01.09.2014 року, а порушені права - захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії та провести виплату заборгованості позивачу з 01.09.2014 року.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із невиплаченої пенсії з 01.09.2014 року по 01.11.2021 року не можна вважати майновими вимогами, оскільки стягненню заборгованості з пенсійних виплат має передувати їх нарахування. Сума заборгованості перед позивачем наразі невідома, тому позовні вимоги про її стягнення є передчасними.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовних вимог та необхідність зобов`язання відповідача діяти у спосіб, який за встановлених судом обставин є єдино можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Крім того суд роз`яснює, що питання про повернення надмірно сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2092,94 грн. (за подання позову майнового характеру) може бути вирішено судом за окремою заявою позивача відповідно до ст.7 Закону України “Про судовий збір”.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та стягнення заборгованості з пенсії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заборгованості та щомісячної пенсії за віком з 01.09.2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) поновити виплату пенсії, провести її нарахування та виплату заборгованості з 01.09.2014 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.