Рішення № 103252006, 20.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Справа№200/13200/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

06.10.2021 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Свободи, буд. 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122; код ЄДРПОУ: 41325231) (з урахуванням уточнень):

- визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області щодо не виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 викладену в листі №к 01-14/19-554 від 09.08.2021 - протиправною;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області виплатити матеріальне забезпечення за кошти дирекції Фонду соціального страхування України, а саме допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014 по 31.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014 ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.

03.11.2021 позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 08.10.2021, надав до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.01.2022 відповідач подав відзив на адміністративний позов.

Інші клопотання або заяви від сторін не надходили.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Сторони скористались правом надання заяв по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з липня по вересень 2014 року він знаходився на лікуванні, на підтвердження чого були видані листки непрацездатності, які в подальшому були зареєстровані на підприємстві та передані до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області разом із заявами-розрахунками, але до теперішнього часу жодних виплат по листкам непрацездатності не було проведено.

Вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності протиправною та такою, що порушує його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що страхувальником ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» було надано заяви-розрахунки на фінансування нарахованої позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності. Для здійснення фінансування матеріального забезпечення в листопаді 2014 року платіжні доручення були направлені до Державної казначейської служби України у Донецькій області, але станом на 11.11.2014 платежі казначейством не були проведені.

Крім того, відповідач зазначив, що в липні 2021 року позивач звернувся до відповідача щодо невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. У відповіді на дану заяву позивачу було роз`яснено послідовний порядок отримання допомоги та про необхідність надання документів, проте позивач більше не звертався із заявою про отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У зв`язку з чим, представник фонду вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 15.06.2017 №0000240426 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

09.08.2021 відповідач надав лист вих.№К01-14/19-554 про розгляд звернення на Урядову гарячу лінію, в якому зазначив, що страхувальником ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» до Донецького міського відділення у Будьонівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було надано заяви-розрахунки на фінансування нарахованої позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014, які після перевірки наведеної інформації та правильності нарахування виплат 14.10.2014 та 11.11.2014 відповідно включені до зведеної заяви по відділенню.

Для здійснення фінансування матеріального забезпечення платіжні доручення були надані до Державної казначейської служби України у Донецькій області. Однак, станом на 11.11.2014 платежі казначейством не були проведені.

Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Відповідно до пункту 2 цього порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з бюджетів фондів загальнообов`язкового соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, 83059.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином, місто Донецьк включено до вищезазначеного переліку як населений пункт, розташований на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи вищезазначене, фінансування заяв-розрахунків для отримання матеріального забезпечення застрахованим особам можливе лише в разі перереєстрації підприємства на територію де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та після подання заяв-розрахунків до робочого органу фонду за місцем перебування на обліку (з 01 серпня 2017 року усі функції та завдання, визначені Законом України №1105, здійснюються Фондом соціального страхування України та його відділеннями).

Водночас звертають увагу позивача на те, що постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 №8 затверджений Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб (далі – Порядок №8).

Зазначеним порядком передбачено, що особи, які переселилися з тимчасово окупованої території або фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення операції об`єднаних сил в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації можуть отримати належне їм матеріальне забезпечення безпосередньо в робочих органах Фонду.

Згідно з пунктом 4 Порядку №8 для отримання матеріального забезпечення застрахована особа звертається особисто або через законного представника до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) або місцем реєстрації із заявою, а у разі подання заяви законним представником застрахованої особи додатково пред`являється документ, що посвідчує особу законного представника та документ що підтверджує повноваження особи як законного представника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №8, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Згідно з пунктом 8 Порядку №8 для отримання матеріального забезпечення застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи:

- оригінал листка непрацездатності;

- копія першої – четвертої, одинадцятої – шістнадцятої сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

- копію довідки про взяття на облік;

- довідку, видану застрахованій особі банківською установою, про відкриття поточного рахунку для зарахування матеріального забезпечення;

- копію трудової книжки (за наявності).

Виходячи з вищевикладеного, для розгляду питання отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу необхідно звернутись до відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за місцем фактичного проживання на підконтрольній українській владі території.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивачу призначена та нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014, що підтверджується довідкою про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, які відображено в заявах-розрахунках ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Спірним питанням даної справи є правомірність не виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон №1105-XIV).

Статтею 19 Закону №1105-XIVвизначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону №1105-XIV, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Відповідно до статті 23 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

Суд зазначає, що позивач під означений перелік підстав не підпадає, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1105-XIVдопомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

5-1) на період перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України визначено Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб, затвердженого постановою правління Фонду від 24.01.2017 №8 (далі - Порядок №8).

Згідно з пунктом 3 Порядку №8 факт переміщення застрахованої особи підтверджується довідкою про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з пунктом 4 Порядку №8 для отримання матеріального забезпечення застрахована особа звертається особисто або через законного представника до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) або місцем реєстрації із заявою, а у разі подання заяви законним представником застрахованої особи додатково пред`являється документ, що посвідчує особу законного представника та документ що підтверджує повноваження особи як законного представника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №8, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Згідно з пунктом 8 Порядку №8 для отримання матеріального забезпечення застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи:

- оригінал листка непрацездатності;

- копія першої – четвертої, одинадцятої – шістнадцятої сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

- копію довідки про взяття на облік;

- довідку, видану застрахованій особі банківською установою, про відкриття поточного рахунку для зарахування матеріального забезпечення;

- копію трудової книжки (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк, що підтверджується довідкою від 15.06.2017 №0000240426 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Зокрема місто Донецьк, де зареєстровано місце проживання позивача, включено до вищезазначеного переліку як населений пункт, розташований на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

В підпункті 2.2 пункту 2 Порядку № 8 зазначено, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації.

Як вбачається з матеріалів справи та не оскаржується сторонами, страхувальником ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» до Донецького міського відділення у Будьонівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було надано заяви-розрахунки на фінансування нарахованої позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014, які після перевірки наведеної інформації та правильності нарахування виплат 14.10.2014 та 11.11.2014 відповідно включені до зведеної заяви по відділенню, та скеровані Фондом до виконання. За таких умов відсутні підстави вважати, що суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність.

Отже, сторонами не оскаржується право позивача на отримання зазначеної допомоги та сума такої допомоги.

Враховуючи вищезазначене, станом на дату звернення з даним позовом до суду, позивачу вже призначена та нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014 по 31.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014, проте не виплачена відповідачем. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач повинен був звернутись із заявою про отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності та надати перелік необхідних документів для її призначення згідно Порядку №8.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Крім того, суд зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі №21-1465а15 від 16.09.2015.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014 по 31.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №34808984 від 01.10.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122; код ЄДРПОУ: 41325231)про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №321157 за період з 08.07.2014 по 31.07.2014, №321692 за період з 01.08.2014 по 18.08.2014, №936049 за період з 19.08.2014 по 28.08.2014.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.01.2022.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі поданняа пеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна