Рішення № 103251972, 21.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року Справа№200/16318/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) та страхового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, здійснити перерахунок і виплачувати пільгову пенсію за віком за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з урахуванням даного пільгового та страхового стажу з 18.03.2017 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_1 з 18.03.2017 року по день набрання законної сили, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) та страхового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, здійснити перерахунок і виплачувати пільгову пенсію за віком за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з урахуванням даного пільгового та страхового стажу з 18.03.2017 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_1 з 18.03.2017 року по день набрання законної сили, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2017 року є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах призначеної відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач зазначив, що після отримання листа відповідача від 24.09.2021 року, який був направлений на адресу його адвоката, позивачу стало відомо, що при розгляді його заяви про призначення пенсії від 17.03.2017 року відповідачем було прийнято рішення про призначення пенсійної виплати за віком на пільгових умовах з 18.03.2017 року, однак до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 27.11.1991 року по 21.08.1992 року, з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року. Позивач вказує, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 17.05.2017 року ним були надані: довідка № 8/187 від 14.03.2017 року про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, якою підтверджується, що позивач був зайнятий повний робочий день та працював на роботах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; довідка № 8/311 від 13.03.2017 року про заробітну плату для обчислення пенсії в період з листопада 1991 року по грудень 1996 року.

Також, позивач зазначив, що у 2021 році позивачем подана заява про перерахунок пенсії, за результатами перерахунку до пільгового стажу зараховано період роботи з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року на підприємства ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля». До заяви про перерахунок позивач надав довідку від 28.07.2021 року № 16/848 про заробітну плату за період роботи з листопада 1991 року по грудень 1996 року на підприємстві ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля». За результатами розгляду заяви та доданих документів відповідач повідомив позивача, що після надходження акту про достовірність наданої довідки, за результатами перевірки, пенсію буде перераховано з моменту звернення за перерахунком.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист та наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, отже, спірний період роботи повинен бути зарахований на підставі записів у трудовій книжці. Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 18.03.2017 року, як отримувач пенсії за віком відповідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач зазначає, що 17.05.2017 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої надав заяву про призначення пенсії № 1598 від 17.05.2017 року, трудову книжку НОМЕР_1 , атестат № 3721; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від № 1422012847; паспорт та ідентифікаційний номер; військовий квиток НОМЕР_2 ; документи про стаж, довідку про заробітну плату.

Відповідач наголошує, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не були надані довідки, що підтверджують пільговий характер роботи у період з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, що унеможливило зарахувати до пільгового стажу вказані періоди роботи. Крім того, відповідач зазначив, що після 21.08.1992 року необхідною умовою для зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи є проведення атестації робочих місць, у зв`язку з ненаданням, на час призначення пенсії ОСОБА_1 наказів про проведення атестації посади позивача, довідок про характер умов праці, та про зайнятість у шкідливих умовах праці повний робочий день у управління відсутні законі підстави для зарахування до пільгового стажу вищевказаних періодів роботи.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 27.01.1991 по 21.08.1992 року, відповідач зазначив, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, у зв`язку з тим, що цей період був управлінням зарахований до пільгового стажу в добровільному порядку.

Щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відповідач зазначив, що не має жодних правових підстав для здійснення перерахунку пенсії по збільшенню пільгового стажу відповідно цієї норми закону, оскільки на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що на день звернення за перерахунком пенсії стаж на підземних роботах ОСОБА_1 складає Список №1 - шахтарі - 11 років 2 місяці 11 днів замість необхідних 15-ти років, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Щодо позовних вимог про нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 18.03.2017 року по день набрання рішення законної сили, відповідач зазначив, що позивачем не були надані необхідні документи для зарахування періоду роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 рік, а тому управління дійшло висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії є передчасними, а оскільки наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.З огляду на викладене, відповідачпросив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не погодившись з доводами відповідача викладеними у відзиві надав суду відповідь на відзив, відповідно до якої наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріали пенсійної справи позивача (заява про призначення пенсії, про перерахунок пенсії, протоколи про призначення та перерахунок пенсії), письмові пояснення та докази стосовно того чи приймалось рішення про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля” при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 17.05.2017 року, письмові пояснення та докази того чи був повідомлений позивач після розгляду заяви про призначення пенсії від 17.05.2021 року про не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, у разі прийняття рішення про не зарахування періодів роботи надати суду докази направлення рішення позивачу, розрахунок стажу.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 28-31).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 20.11.2015 року № 1422012847 (а.с. 32), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, що підтверджується матеріалами пенсійної та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с. 33).

З матеріалів справи встановлено, що 17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (том 2 а.с. 31-35).

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:

- військовий квиток НОМЕР_6 ;

- атестат №3721;

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1422012847;

- довідки про заробітну плату № 631-СО; № 32; № 8/187(4); № 8/331;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- довідку про місце проживання (реєстрації) особи;

- заяву про призначення пенсії № 1598;

- паспорт серії НОМЕР_3 ;

- трудову книжку або документи про стаж НОМЕР_7 , № 696-СО, № 8/187, № 631/2-СО, № 164, № НОМЕР_8 .

З протоколу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1578 від 02.06.2017 року судом встановлено, що позивачу з 18.03.2017 року, призначена пенсія за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (том 1, а.с. 134).

Згідно розрахунку стажу позивача встановлено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року, з 12.03.2003 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 30.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.01.2010 року, з 02.02.2010 року по 02.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 31.05.2012 року, з 01.07.2012 року по 29.08.2014 року (а.с. 118).

Позивач у позовній заяві вказує на те, що 29.06.2021 року він звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області для отримання довідки про наявність стажу підземних робіт більше ніж 15 року, однак, йому стало відомо, що до його пільгового стажу не зараховано період роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року, у зв`язку з чим він не має 15 років на підземних роботах.

02.07.2021 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою в якій просив розглянути питання про зарахування пільгового шахтарського стажу період роботи з 30.11.1991 року по 24.12.1996 року на шахті «Південна» м. Торецьк Донецької області та призначити шахтарську пільгову пенсію, а також зробити перерахунок за всі роки (том 1 а.с. 47).

30.08.2021 року через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Сервісного центру № 8 із заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про престижність шахтарської праці» з урахуванням періоду його роботи з 24.03.1992 року по 24.12.1996 року з дати призначення пенсії з 18.03.2017 року. Разом із заявою було подано: довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1422012847, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року № 16/848, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії № 4498, довідки № 16/847, № 16/846-2, № 16/846-1, № № 16/845, № 414/1, № 16/849, паспорт серії НОМЕР_3 , трудову книжку серії НОМЕР_9 (том 2 а.с. 43-46).

На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 9575-8561/Р-15/8-0500/21 від 10.08.2021 року повідомило, що за матеріалами пенсійної справи, страховий стаж ОСОБА_1 складає 41 роки 05 місяців 25 днів (враховано по 24.05.2015 року), в тому числі робота за Списком № 1 – «шахтарі» - 11 років 02 місяців 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,41417. Вказано, що до пільгового стажу не зараховано період з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, в зв`язку з відсутністю спеціальністю «підземний забійник на відбійних молотках» в наказі про проведення атестації робочих місць за переліком професій по шахті «Південна». Середньомісячну заробітну плату для обчислення пенсії враховано за період з 01.07.2000 року по 31.05.2015 року за інформацією Системи персоніфікованого обліку. Заробітна плата складає 15868,84 грн. (5426,60 – показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки з урахуванням індексації *2,92427 – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії, на теперішній час, складає 6683,64 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком (15868,84 грн. х 0,41417) – 6572,40 грн., доплата за понаднормативний стаж (6років) – 11,24 грн. Зазначено, що пенсія призначена та виплачується згідно діючим в Україні законодавством, на підставі наявних в пенсійній справі документів про стаж та заробіток. Всі поетапні перерахунки, затверджені Законом та постановами України, проведені (том 1 а.с. 50).

12 серпня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 9825-8467/Р-15/8-0500/21 від 12.08.2021 року повідомило, що пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу 41 рік 05 місяців 25 днів, в тому числі 11 років 02 місяців 21 день – робота за списком№ 1. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу складає 0,41417. Страховий стаж зараховано по 24.05.2015 року. Періоди навчання робітників підземним професіям зараховується до пільгового стажу з додержанням наступних умов: в кожному випадку при наявності запису в трудовій книжці навчання підземним професіям адміністрація повинна на підставі первинних документів підвереджувати тривалість роботи в підземних умовах, навчання робітників підземним професіям повинно проходити на протязі повного робочого дня, оплата праці зазначених робітників за час навчання професіях на підземних умовах повинна здійснюватися за тарифними ставками, передбачених для робітників відповідних професій, яким вони навчаються. В серпні 2021 року переглянуто матеріали пенсійної справи, до пільгового стажу зараховано період роботи з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року згідно законодавства. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 41 рік 05 місяців 25 днів, в тому числі 11 років 10 місяців 16 днів – робота за списком № 1. Розмір пенсії не змінився та складає 6683,64 грн. Вказано, що для зарахування періоду навчання та роботи з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року та з 30.11.1991 року по 26.12.1991 року до пільгового стажу рекомендовано надати уточнюючу довідку, яка підтверджує оплату праці за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, якими вони навчаються. Періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року зараховано до загального страхового стажу. Зазначені періоди роботи не зараховано до пільгового стажу через відсутність переліку робочих місць та професій, атестованих та затверджених наказом по підприємству № 414 від 06.08.1993 року. Для зарахування періоду роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року до пільгового стажу необхідно надати перелік робочих місць та професій, атестованих та затверджених наказом по підприємству № 414/1 від 06.08.1993 року. Зазначено, що для перерахунку пенсії згідно Закону України від 02.09.2008 року № 345-VI«Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно надати заяву, документи, визначені п. 2.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, документи, що підтверджують пільговий характер роботи. Заява подається до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (реєстрації) заявника або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID (том 1 а.с. 51-52).

Також, листом від 24 вересня 2021 року № 0500-1502-8/75483 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило представника позивача, що до пільгового стажу не зараховано період з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, в зв`язку з відсутністю спеціальності «підземний забійник на відбійних молотках» в наказі про проведення атестацію робочих місць з переліком професій по шахті «Південна» (том 1 а.с. 84).

Листом від 11.10.2021 року № 15025-14090/Р-15/8-0500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що управлінням ініціювало перевірку достовірності викладеної інформації в архівній довідці про заробітну плату № 16/848 від 28.07.2021 року за вищевказаний період. За результатами перевірки документів заява від 30.08.2021 року про перерахунок пенсії буде переглянута (том 1 а.с. 83).

Листом від 20.10.2021 року № 0500-1502-8/89207 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило представника позивача, що з 18.03.2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. 30.08.2021 року ОСОБА_1 надав до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління заяву про перерахунок пенсії. За результатами перерахунку до пільгового стажу зараховано період роботи з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року на підприємстві ВП "Шахта "Південні" ДП "Торецьквугілля". До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 надав довідку від 28.07.2021 року № 16/848 про заробітну плату за період роботи листопад 1991 року по грудень 1996 року на підприємстві ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля» (том 1 а.с. 114).

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування при призначення пенсії періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля», звернувшись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту – Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п. 1.8, 1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_10 ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року проходив навчання в учбовому пункті; 30.11.1991 року прийнятий на підприємство «Шахта «Південна» ВО «Дзержинськвугілля» учнем доставщика кріпильних матеріалів; 06.02.1992 року переведений підземним гірником 3 розряду; 10.02.1992 року переведений підземним учнем забійника; 24.03.1992 року переведений підземним забійником на відбійних молотках; 24.12.1996 року звільнений за власним бажанням (а.с. 34-38).

З матеріалів справи встановлено, що позивач до пільгового стажу позивача не зарахував до пільгового стажу з 30.11.1991 року по 26.12.1991 року, з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року через не надання під час призначення пенсії наказів про проведення атестації посади позивача, довідок про характер умов праці та про зайнятість у шкідливих умовах праці повний робочий день.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді, «гірником підземним», «підземним учнем забійника», «підземним забійником на відбійних молотках».

Суд зазначає, що професія «гірником підземним», «підземним учнем забійника», «підземним забійником на відбійних молотках», за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_9 (а.с. 34-38).

Також матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії від 17.05.2017 року не були надані довідки, які підтверджують пільговий характер роботи позивача у період з 30.11.1991 року по 26.12.1991 року, з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року.

Згідно розписки – повідомлення до заяви від 17.05.2017 року вбачається, що позивач надав довідки про заробітну плату за період страхового стажу за період страхового стажу до 01.07.2000 року № 631, № 32, № 8/187 (4), № 8/331.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи, які надані відповідачем до суду, встановлено, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявні довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2017 року № 8/187, видані ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля» (том 1 а.с. 129, 130).

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2017 року № 8/187, видані ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля» (том 1 а.с. 129) встановлено, що позивач з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року проходив навчання в учбовому пункті, з 30.11.1991 року по 26.12.1991 року працював в якості учня доставщика кріпильних матеріалів, з 27.12.1991 року по 05.02.1992 року працював на посаді учня гірника підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1010100аПостанови КМУ від 11.03.1994 року № 162, з 06.02.1992 року по 09.02.1992 року працював на посаді гірником підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1010100а Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2017 року № 8/187, видані ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля» (том 1 а.с. 129) встановлено, що позивач з 10.02.1992 року по 23.03.1992 року працював на посаді учня забійника підземного, з 24.03.1992 року по 24.12.1996 року працював на посаді забійника підземного, що передбачені Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1010100а Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162 (том 1 а.с. 130).

Отже, твердження відповідача про те, що позивач не надав довідки, що підтверджують пільговий характер роботи у спірний період при зверненні із заявою про призначення пенсії є безпідставним.

Стосовно доводів відповідача про не надання позивачем доказів проведення атестації, суд зазначає наступне.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України “Про пенсійне забезпечення” (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 року№ 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

З аналізу вищезазначених вимог законодавства вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також суд вказує на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна думка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

При цьому суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено накази про проведення атестації робочих місць у спірні періоди, а саме наказ від 06.08.1993 року № 414/1. Відповідно до наказу проведено атестацію робочих місць, в тому числі забійників (том 1 а.с. 132-133)

З огляду на вказані обставині, суд приходить висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року.

Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року, з 30.11.1991 року по 26.12.1991 року, суд зазначає, що згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2017 року № 8/187, видані ВП «Шахта «Південна» ДП «Торецьквугілля» (том 1 а.с. 129) встановлено, що позивач у вказані періоди не виконував роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та з повним робочим днем під землею, у зв`язку з чим відсутні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача.

Також задоволенню не підлягають вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 27.12.1991 року по 21.08.1992 року, оскільки згідно розрахунку стажу вказані періоди зараховані до пільгового стажу за Списком № 1 (а.с. 118).

Щодо вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року до страхового стажу, суд зазначає, що згідно розрахунку стажу встановлено, що періоди роботи з 30.11.1991 року по 24.12.1996 року зараховано до страхового стажу, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд вражає за необхідне зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року на підставі записів трудової книжки позивача № НОМЕР_9 , оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка.

Стосовно вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону України N 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Виходячи з аналізу норм Закону України N 345-VI до кола працівників, на яких поширюється дія цього Закону та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку N 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Пунктом 2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383, передбачено, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 % робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має пільговий стаж 11 років 2 місяців 11 днів.

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач протиправно при призначенні пенсії позивачу протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, вказаний стаж складає 4 роки 4 місяці 3 дні.

З огляду на зазначене, при зарахуванні відповідачем до пільгового стажу позивача періодів з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, пільговий стаж позивача буде складати 15 років 6 місяців 14 днів.

Отже позивач матиме право на перерахунок пенсії з врахуванням статті 8 ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 18.03.2017 року, суд зазначає, що оскільки відповідач при призначенні пенсії протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, не повідомив позивача належним чином про не зарахування вказаних періодів, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині та вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії з 18.03.2017 року, тобто з моменту призначення пенсії.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_1 з 18.03.2017 року по день набрання законної сили, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, суд зазначає наступне.

Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).

З огляду на те, що пенсія позивачу не перерахована з урахуванням періодів з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року та нарахування пенсії після перерахунку з урахуванням періодів з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року не проводилась, суд приходить висновку, що вказані вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.03.2017 року зарахувавши до пільгового (спеціального) стажу період роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, до страхового стажу період роботи з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стали протиправне рішення , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судовий збір в розмірі 605,34 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) та страхового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 27.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, здійснити перерахунок і виплачувати пільгову пенсію за віком за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з урахуванням даного пільгового та страхового стажу з 18.03.2017 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_1 з 18.03.2017 року по день набрання законної сили, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) з 18.03.2017 року зарахувавши до пільгового (спеціального) стажу період роботи з 22.08.1992 року по 24.12.1996 року, до страхового стажу період роботи з 27.11.1991 року по 29.11.1991 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 27.11.1991 року по 26.12.1991 року, до страхового стажу періоди роботи з 30.11.1991 року по 24.12.1996 року у Державному підприємстві “Торецьквугілля”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_1 з 18.03.2017 року по день набрання законної сили, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 34 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська