Рішення № 103251855, 20.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Справа№200/12488/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМАН-БЕТОН” до Державної служби України з безпеки та транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕМАН-БЕТОН” з позовом до Державної служби України з безпеки та транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14 вересня 2021 року №283721 про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену Державною службою з безпеки на транспорті Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна постанова про застосування штрафу є протиправною підлягає скасуванню, оскільки при проведенні процедури габаритно-вагового контролю відповідачем порушено вимоги закону. Позивач вказав, що здійснюючи перевезення подільного вантажу (бетону), не мав можливості отримати дозвіл на рух, на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення подільних вантажів такий дозвіл не видається.

Відповідач позов не визнав, 20 жовтня 2021 року надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив на обґрунтованість оскаржуваної постанови з огляду на її відповідність вимогам чинного законодавства. Відповідач вказав, що під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що є безумовною підставою для застосування штрафу.

Ухвалою від 27 вересня 2021 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 28 грудня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 20 січня 2022 року

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМАН-БЕТОН” (код ЄДРПОУ 34843832), зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 7 лютого 2007 року, основний вид економічної діяльності 23.61 – Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний).

30 липня 2021 року на підставі направлення на рейдову перевірку від 26 липня 2021 року №011791, співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 674км+499м а/д М-03 Київ – Харків - Довжанський проведено перевірку транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №268332 від 30 липня 2021 року.

Відповідно до довідки №050812 від 30 липня 2021 року за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 встановлено результати вагового контролю навантаження на осі, тон: 1) 7,0; 2) 7,6 3) 10,75, 4) 10,25; повна маса транспортного засобу 35,6 тон.

Актом перевірки №268332 від 30 липня 2021 року зафіксовано перевищення встановлених габаритно – вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу.

Так, загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 35,6 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь транспортного засобу становило 7 т при нормі 11 т; навантаження на задню здвоєну вісь - 21 т при нормі 16 т.

Позивача було запрошено на розгляд справи 14 вересня 2021 року у зв`язку з виявленими порушення законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні державного контролю 30 липня 2021 року.

Постановою Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 283721 від 14 вересня 2021 року на підставі абз. 16 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III, відповідно до ст.6 якого державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, п. 3 якого передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Тобто, з метою збереження автомобільних доріг встановлено порядок перевезення як неподільного так і подільного вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити подільний вантаж по різних автомобілях, не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив бетон, який за своїм характером є подільним вантажем, тобто може при завантаженні поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.

Так, в матеріалах справи міститься розрахунок плати за проїзд до акта №0053630 від 30 липня 2021 року та платіжне доручення №4292 від 30 липня 2021 року, яке свідчить про сплату позивачем за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами з перевищенням ваги згідно акта №0053630 від 30 липня 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року по справі № 814/1460/16 зазначив, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Таким чином, суд вважає, що посадові особи відповідача приймаючи оскаржену постанову, діяли неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що постанова від 14 вересня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №283721 про стягнення з позивача 34000,00 грн. підлягає скасуванню.

Також суд погоджується із доводами представника позивача в частині того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що ваговимірювальна система Ваги пересувні автомобільні CHECLODEFREEWEIGH призначена для зважування рідкого вантажу у русі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що 1 вересня 2021 року між позивачем та адвокатом Снєжко А.Г. було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги). Розмір гонорару є фіксованим - витрати на оплату витрат на професійну правову допомогу склали 7000,00 грн. Також надано квитанцію прибуткового ордера адвоката Снєжко А.Г. від 2 вересня 2021 року про сплату позивачем 7000,00 грн. .

Враховуючи сталу судового практику щодо спірних правовідносин, що істотно впливає на обсяг надання юридичних послуг, суд дійшов висновку, що співмірний розмір витрат позивача на правову допомогу складає 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 283721 від 14 вересня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки та транспорті (місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ: 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМАН-БЕТОН” (місце реєстрації: Донецька область, м. Лиман, вул. Переїздна, б. 1 В, код ЄДРПОУ: 34843832) судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги в розмірі 4 270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв