Рішення № 103251747, 20.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Справа№200/10455/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1556 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1556 (код ЄДРПОУ: 07792042, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. 128 окремої гірсько-піхотної бригади, буд. 4) про скасування наказу командира військової частини А1556 від 15.07.2021 року № 1201 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивач вважає накладений на нього наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за затримку у прибутті до військової частини після відрядження, оскільки після закінчення відрядження він поїхав з м. Бердичев (місце відрядження) до м. Винниці, оскільки потяг до м. Маріуполь (місце дислокації ВЧ) їде через Вінницю, надалі у нього різко погіршилось здоров`я та у лікарні швидкісної допомоги йому поставлено діагноз розтягнення та деформація правового плечового суглобу, садна правого та лівого плеча. Після амбулаторно лікування він не міг змоги купувати квиток на потяг і зв`язку з їх відсутністю або значної ціни. До управління військової служби правопорядку не став на облік за станом свого здоров`я, у зв`язку з перебуванням на значної відстані від Військової служби правопорядку, повідомити про перебування на лікарняному безпосереднього командира не мав можливості оскільки телефон знаходився у ремонті. Так, після купування квитка 14 липня 2021 року позивач прибув до військової частини, тобто затримка у прибутті після відрядження викликана поважними та об`єктивними причинами, які не залежали від позивача, всі вказані вище обставини належним чином не враховані, саме на відповідача покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення дисціплінарного проступку, повинна бути встановлена вина, як одна із важливіших ознак порушення дисціплінарної відповідальності. Зазначає, що не проведено службового розслідування та не взяті письмові пояснення.

З урахуванням вище викладеного просить суд скасувати наказ, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у відповідності до волевиявлення позивача від 04 червня 2021 року останнього направлено у відрядження у військову частину А2772 м.Бердичів з 05 червня 2021 року для участі в навчанні Курсу спеціальних операцій. 14 липня 2021 року з рапорту командира медичної роти військової частини стало відомо, що підлеглий військовослужбовець повернувся з відрядження, та що під час перебування у відрядженні перебував на амбулаторному лікуванні в період з 02 липня 2021 року по 09 липня 2021 року. При цьому відсутні відмітки начальника органу Військової служби правопорядку або військового комісара щодо поважності затримки у відрядженні.

Своїми діями позивач порушив положення Конституції України, Закон України «Про оборону України», та інших нормативно правових актів.

Зазначає, що про наявність наказу він дізнався на 18 липня 2021 року а 16 липня 2021 року, про що свідчить його підпис на тильній стороні наказу, тобто позивачем порушено місячний строк звернення до суду з позовною заявою.

Також вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства задля видачі наказу проведення бесіди з військовослужбовцем не передбачається, про відсутність білетів на потяг повідомлено у встановленому порядку командиром позивача, проте зазначає, що позивач є особою з посвідченням учасника бойових дій, яким законодавством йому встановлено безліч пільг, зокрема щодо безоплатного користування багатьма видами транспорту. Окрім того, відповідач зазначає про те, що потяг Львів-Маріуполь їде через м. Вінниця, і тому не зрозуміло навіщо позивача на передодні вихідних днів та у вихідні вимушено був їхати до м. Львова для купування квитків на потяг.

Зазначає, що виписка із медичної картки амбулаторного хворого та довідка про тимчасову непрацездатність видано підприємством, що знаходиться за місцем реєстрації та проживання близьких родичів позивача, а лікування проводилось не за місцем його проживання або роботи, а за місцем проживання близьких родичів, та проводив лікування за місцем роботи свого брата.

Щодо посилань позивача про ремонт телефона – то не було надано підтверджуючих документів, а щодо неможливості відмітитись у органах військової служби правопорядку – то на залізничних вокзалах завжди є військовий комендант залізничної станції, у крайньому випадку позивач мав змову звернутись до органів національної поліції, окрім того, не знайшло свого підтвердження про значну відстань від місця знаходження позивача від відділення військової служби правопорядку чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зазначає, що службове розслідування не призначалось, бо це є право а не обов`язок, окрім того, всі нагороди та вище перелічені обставини були взяти до уваги при виданні спірного наказу, діяв виключно в межах діючого законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 жовтня 2021 року.

20 жовтня 2021 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи на 16 листопада 2021 року.

16 листопада 2021 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи на 07 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого засідання до 20 грудня 2021 року.

Ухвалами суду від 20 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь у засіданні в режимі відеоконференції та закрито підготовче провадження а призначено справу до судового розгляду на 12 січня 2022 року.

Позивач надав суду 12 січня 2022 року клопотання про проведення засідання по справі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 16 листопада 2021 року надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника військової частини.

З урахуванням діючих приписів законодавства суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження 12 січня 2022 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та учасником бойових дій, відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 22 грудня 2019 року.

04.07.2017 року між командувачем військ оперативного командування «Південь» та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу, яким громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов`язання проходити службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду – понад установлений строк Контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини 3 ст. 23 та частиною 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом;

свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників);

дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку Контакту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України;

добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати підпорядкованим особовим складом, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою внучку і майстерень, досягати позитивних результатів з бойової, мобілізаційної та фізичної підготовки;

суворо зберігати державну таємницю;

знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права;

подавати про себе та членів своєї сім`ї інформацію, необхідну для проходження військової служби та соціального захисту.

Контракт є строковим та укладено на 5 (п`ять) років.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А1556 від 07.06.2021 року № 117 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника евакуаційного відділення медичної роти вважати таким, що вибув з сил та засобів операції об`єднаних сил ОТУ «Схід» на території Донецької та Луганської областей у відрядження у військову частину А2772 м.Бердичів з 05 червня 2021 року для участі в Курсі спеціальних операцій.

Згідно з посвідченням про відрядження Військової частини А1556 від 05.06.2021 року ОСОБА_1 вибув з в/ч А1556 05.06.2021 року, вибув з в/ч а2772 01.07.2021 року та прибув у в/ч А1556 14.07.2021 року.

Випискою № 10442 Міської клінічної лікарні швидкої допомоги із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вказано, що ОСОБА_1 звернувся у заклад 02.07.2021 року та йому поставлено діагноз розтягнення та деформація плечового суглоба, пошкодження правого плечового суглобу, забій та садна правого та лівого надпліччя, рекомендовано лікування.

В матеріалах справи наявна довідка про тимчасову непрацездатність № ААА000142 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», видана 02 липня 2021 року ОСОБА_1 . Вказано про загальне захворювання невиробничу травму. Позивач проходив амбулаторний режим лікування до 07.07.2021 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 1556 від 14.07.2021 року № 143, старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , начальника евакуаційного відділення медичної роти, вважати таким, що прибув до сил та засобів операції об`єднаних сил ОТУ «Схід» на території Донецької та Луганської областей з відрядження з військової частини А2772 м.Бердичів 14 липня 2021 року.

Наказом командира військової частини А1556 від 15.07.2021 року № 1201 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 » за порушення вимог ст. 11,13, 16, 40, !20 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 1 умов контракту про проходження військовослужбовцем військової служби в Збройних Силах України, пункту 148 розділу 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, керуючись ст. 45, 55 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» - «сувора догана».

Так, вказаним наказом зазначено, що відповідно до рапорту майора медичної служби від 14 липня 2021 року стало відомо, що під час перебування у відряджені позивач перебував на амбулаторному лікуванні у міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Винниця в період з 02 липня по 09 липня 2021 рр. У посвідченні про відрядження № 36 від 05.06.2021 року зазначено, що військовослужбовець вибув з військової частини А2772 01 липня 2021 року. До району проведення операції об`єднаних сил прибув та приступив до виконання службових обов`язків 14 липня 2021 року. Відмітки щодо начальника органу Військової служби правопорядку або військового комісара щодо поважності затримки у відрядженні відсутні.

Про перебування за час відрядження в період з 01 липня 2021 року по 13 липня 2021 року позивач не доповідав.

Як вбачається з листа Військової частини А1556 від 03 серпня 2021 року № 436/кг, позивачу надано роз`яснення щодо накладеного дисциплінарного стягнення, що службове розслідування не проводилось оскільки це право а не обов`язок командира військової частини, пояснення не відбирались, оскільки у діях наявне фактичне порушення вимог чинного законодавства щодо порядку убуття в лікувальні заклади, факт тимчасової втрати працездатності враховувались при обранні міри дисциплінарної відповідальності, як і репутаційний внесок та індивідуальні здобутки позивача та подяку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України. (далі - Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України

Згідно з пунктом 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Пунктом 13, 14 Статуту встановлено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно з пунктом 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до пункту 37 Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Згідно з пунктом 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Пунктом 241 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Пунктами 145,146,147, 148 Положення військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою навчання на курсах, проходження зборів, вступу до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти

Військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка.

Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов`язані в установлений строк з`явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити командування своєї військової частини про прибуття, стати в установленому порядку на облік і виконувати поставлені завдання.

Під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах.

У разі затримки в дорозі з незалежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а в разі їх відсутності - в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу.

У разі втрати в дорозі службових або особистих документів, зброї, іншого військового майна відряджений військовослужбовець повинен негайно повідомити про це військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а в разі їх відсутності - посадових осіб органу внутрішніх справ, адміністрації шляхів сполучення або місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування, а також командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу.

Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового комісара, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки.

Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.

Так, судом було встановлено, що позивача було направлено до відрядження, з якого він не прибув вчасно. Позивач не заперечує, що не повідомив свого командира, або будь-яку іншу особу про поважні причини затримки у відрядженні.

Так, документально підтвердженим є лише довідка про тимчасову недієздатність позивача, всі інші документи (щодо ремонту телефону, щодо відсутності білетів на потяг, щодо значної відстані дня повідомлення відповідних посадових осіб або органів місцевого самоврядування) відсутні.

Проте, позивач сам зазначає, що знаходився на залізничний станції м. Львова тривалий час (понад двоє суток), тому мав можливість за цей час повідомити відповідну особу на території станції повідомити про факт свого невчасного повернення з відрядження.

Окрім того, позивачем порушено вимогу вказаного положення військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах.

Так, у наданому посвідченні вказано, що позивач направлений у відрядження у м. Бердичів. Жодних затримок у м. Вінниця, м. Львов, чи інших смт., в яких зупинився позивач не передбачено.

Поряд з цим, п. 150 Положення вказано, що у разі неповернення військовослужбовця з відрядження в установлений строк та відсутності повідомлення про причини його затримки командир (начальник) військової частини негайно надсилає запит посадовій особі, в розпорядження якої був відряджений військовослужбовець, або начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військовому комісару. Після одержання відповіді на запит про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир (начальник) військової частини організовує його розшук в установленому порядку.

Суду не надані докази надіслання чи факту існування запиту посадовій особі в розпорядження якої був відряджений військовослужбовець, або начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військовому комісару щодо повідомлення про своєчасність вибуття до його військової частини позивача.

Наказом Міністерства Оборони України 20.02.2017 № 105 затверджено Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України (у редакції дійсної на час виникнення спірних відносин) – далі – Інструкція.

Відповідно до положень п. 3, 4 вказаної Інструкції Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.

Строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами).

Поряд з цим суд зазначає, що ані в наказі про відрядження ані в посвідченні про відрядження не вказано строк або термін відрядження.

Поряд з цим, позивача відряджено з 05 червня 2021 року, і до дати 05 липня 2021 року позивач з відрядження не повернувся, тобто має факт не лише невиконання військовослужбовцем його обов`язків, але і бездіяльність військової частини в частині видання наказу про відрядження, в якому не зазначено всі необхідні дані та даних щодо надіслання запиту щодо вибуття військовослужбовця з військової частини А2772 м. Бердичів.

Як вбачається з ч. 6 Інструкції військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Пунктом 1.2 вказаної Інструкції передбачає, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Листок непрацездатності позивача був прийнятий військової частиною до уваги при прийнятті спірного наказу.

Сутність військової дисципліни визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV(далі - Дисциплінарний статут), а саме - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Пунктом 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 48. На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 пункту 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно з пунктом 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (пункт 84 Дисциплінарного статуту).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виданню наказу не перебувало службове розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Порядок проведення службового розслідування встановлено розділом ІІІ Порядку № 608, згідно з пунктом 1 якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Пунктами 1 - 3 розділу VІ Порядку №608 встановлено, що командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

Відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Так, для притягнення особи до відповідальності, повинно бути доведено його вину, неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Так, матеріалами справі підтверджено факт нез`явлення позивача після його відрядження до військової частини та факту не доповідання про поважність причин затримки (які позивачем не доведені, не підтверджені жодними документами, та не встановлені відповідачем при прийнятті спірного наказу). В такому випадку, має місце вина військовослужбовця, його неправомірні дії.

Так, Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року по справі №1.380.2019.000616 (адміністративне провадження №К/9901/36623/19) вказано наступне.

Прийняттю рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Аналіз наведених правових норм дає також підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Пунктом 49 Статуту визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства, передуванню виданню наказу може бути проведенно службове розслідування. Так дійсно, це є правом а не обов`язком відповідної війскової частини, її командування.

Проте, таке розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Як вже вказано судом та не заперечується сторонами по справі, службове розслідування не проведено.

З урахуванням наведеного, військовою частиною не було в належній формі доведено вину, ступінь вчиненого службового правопорушення

Для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Судом береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №813/3020/16.

Отже, враховуючи, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема, на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, проте вказане правопорушення повинно бути доведеним, обґрунтованим, повинно бути враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як вже зазначено судом, наказ про відрядження не містить строку або термін відрядження, а вина військовослужбовця повинна бути доведена, як і негативні наслідки, тому суд прийняв рішення про наявність підстав для визнання таким, що прийнятий без з`ясування всіх обставин та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А 1556 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1556 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення – задовольнити повністю.

Скасувати наказ командира військової частини А1556 від 15.07.2021 року № 1201 Гончарука О. про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Кошкош