Рішення № 103251718, 20.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Справа№200/290/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

06.01.2022 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908763, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 7) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, з урахуванням уточненої позовної заяви, про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67346825, стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67346825 з примусового виконання постанови №ЕАО 4756892 від 11.09.2021 року про стягнення на користь Держави штрафу у розмірі 1700 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 170 грн.

19.01.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що державним виконавцем вчинені дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження №67346825, відповідає вимогам ст.26 Закону України "Про виконавче провадження". Позивачем не було надано жодних підтверджень про повну або часткову сплату адміністративного штрафу за постановою №ЕАО 475692 від 11.09.2021 року або підтвердження її скасування. Таким чином, винесено постанову від 02.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67346825 відповідно до вимог Закону.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року відкрито провадження у справі, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору УПП в Дніпропетровській області та призначено судове засідання на 19.01.2022 року.

19.01.2022 року у судовому засіданні оголошено перерву на 20.01.2022 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАО №4756892 від 11.09.2021 року ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 850 грн.

Старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2021 року №67346825 з виконання постанови ЕАО №4756892 виданої 11.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штраф у розмірі 1700 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 170 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

У силу норм частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В той же час, відповідно до частини четвертої цієї статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ч.1 ст.291 Кодексу про адміністративні правопорушення, - постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 292 Кодексу про адміністративні правопорушення, - скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з нормами статті 307 Кодексу штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Згідно і статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, за нормами статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

02.11.2021 року відкрито виконавче провадження №67346825 з виконання постанови ЕАО №4756892, виданої 11.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафу у розмірі 1700 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 170 грн.

Однак, судом встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06.10.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, на час відкриття виконавчого провадження постанова про накладення адміністративного стягнення є оскарженою, а тому строк по сплаті штрафу не настав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 17.01.2022 року постанову серії ЕАО №4756892 від 11 вересня 2021 року, винесену інспектором 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Тарасовим Тарасом Валерійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 121 КУпАП скасовано.

Відповідач не подав суду ніяких документів чи пояснень, що ним при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження були вчинені належні дії по перевірці обставин можливого оскарження виконавчого документа.

Окрім того, як було встановлено судом вище, визначаючи дату набрання законної сили виконавчим документом дату його прийняття, без врахування вимог ст.291 та 292 Кодексу про адміністративні правопорушення, якими визначено умови та порядок набрання виконавчим документом законної сили, виконавець свідомо допустив відкриття провадження за виконавчим документом, який не набрав законної сили (не настали строки сплати).

Відповідачем у справі не оскаржується, що після винесення оскаржуваних постанов, він був повідомлений позивачем про те, що виконавчий документ, на підставі якого було винесено зазначену оскаржувану постанову перебуває на оскарженні в суді. При цьому відповідач не подав суду ніяких документів та/чи відомостей, що ним були вчинені дії по зупиненню виконання виконавчого провадження в якому були винесено оскаржену постанову.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Дана норма є імперативною і виклює право відповідача відкривати виконавче провадження.

У зв`язку з зазначеним постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки винесена на підставі виконавчого документу, який не набув законної сили (не настали строки сплати).

Щодо вимог про стягнення правничої допомоги у розмірі 7000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги від 10 грудня 2021 року №10/12,

- додаткової угоди №1 по договору про надання правничої допомоги від 10 грудня 2021 року №10/12,

- акт сдачи та приймання наданих послуг за договором,

- квитанцій про сплату гонорару за договором.

Суд звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір додаткових витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн, які підлягають компенсації позивачеві за рахунок Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазнає наступне.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6672 від 27.12.2021 року, комісія банка 18,53 грн. (а.с.30).

У відповідності до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Комісія банку у розмірі 18,53 грн. згідно квитанції про сплату судового збору судом не підлягає стягненню, оскільки не входить до складу розподілу у розумінні ст. 139 КАС України. Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908763, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 7) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67346825, стягнення судових витрат на правничу допомогу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67346825 відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908763, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 7) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908763, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено, підписано та проголошено 20 січня 2022 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.А. Мозговая