Рішення № 103251670, 17.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Справа№200/14582/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28.10.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.09.2021 року Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", тобто 41 280,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку із окупацією м.Донецька та карантинними обмеженнями, позивач не мала можливості виїхати до підконтрольної території України до вересня 2021 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина - ОСОБА_2 . 10.09.2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Рішенням від 27.09.2021 року Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради відмовив в призначенні допомоги при народженні дитини, у зв`язку з тим, що заява щодо призначення зазначеної допомоги надана заявницею після спливу 12 календарних місяців після народження дитини. Вважає дії відповідача протиправними, такими що порушують чинне законодавство України, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а позбавлення дитини відповідної допомоги, відповідач фактично порушив інтереси дитини, що є неприпустимим. Наведене стало підставою її звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на адміністративний позов у встановлений строк не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

З 06.12.2021 року по 20.12.2021 року суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк після виходу судді з відпустки.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 11.05.2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що позивач та її син взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, у зв`язку зі зміною місця проживання, що підтверджується відповідними довідками від 23.07.2021 року № 1413-5000379164 та № 1413-5000379166.

10.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради за призначенням державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 27.09.2021 року відмовлено позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше 12 місяців з дня народження дитини.

Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1706), Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону №1706-VII. Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог. Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-УІІ), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (у редакції, що була чинною на час звернення позивача).

Відповідно до частини 7 статті 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічні положення містить пункт 12 Порядку №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пропустив строк звернення до управління із заявою про призначення допомоги при народження дитини, проте, зазначає, що приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, при ухваленні рішення в цій частині суд застосовує положення п.2 ч.1 постанови КМУ № 264 від 08.04.2020 року, згідно з яким строк звернення за призначенням державної допомоги сім`ям з дітьми, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, продовжується на період карантину та один місяць після дати його відміни.

Зважаючи на продовження дії карантину, запровадженого постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 року на момент звернення позивача із заявою про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, відповідач при її розгляді не повинний був обмежувати відповідне право строком, не зважаючи на його закінчення раніше. Постанова КМУ № 264 від 08.04.2020 року не містить обмежень запровадженого нею правила продовження строків звернення за призначенням допомоги, а відтак може бути застосована навіть у разі їх закінчення на момент встановлення карантину.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянкою України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення в частині, яке створює правові наслідки, і зобов`язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_3 в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню. Формулювання обов`язку відповідача здійснюється судом з урахуванням змісту відповідних норм матеріального права та встановлених судом спірних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року сплату судового збору за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. У зв`язку з тим, що позивач не сплачував судовий збір при зверненні до суду, при задоволенні позову він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5-10, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 27.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою 10.09.2021 року, в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.