Ухвала суду № 103251315, 12.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

12 січня 2022 року Справа №200/9194/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Крилової М,М., при секретарі судового засідання – Ситнеських А.Є., за участю:

представника позивача – Суворової О.О.;

представника відповідача – Михайлюк Т.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції клопотання представника позивача про забепзечення позову у справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2021 року Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” звернулось до суду із позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про:

- визнання протиправними дії щодо стягнення коштів з рахунків на підставі Постанова ДОАС: № 805/2079/14 від 24.02.2014, № 805/13512/13-а від 25.09.2013, ; 805/16715/13-а від 28.11.2013 у розмірі більшому, ніж визначено рішенням суду;

- визнання протиправними дії щодо стягнення коштів з рахунків на підставі Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1 від 11.07.2018 в рахунок погашення податкової заборгованості, яка є не узгодженою та оспорюється у справі № 200/9547/20-а, розгляд якої зупинений;

- зобов`язання здійснити облікові операції в ІКП з ПДВ щодо коригування податкового боргу шляхом зменшення залишку боргу за постановами ДОАС: № 805/2079/14 від 24.02.2014, № 805/13512/13-а від 25.09.2013, ; 805/16715/13-а від 28.11.2013 станом на 01.06.2021 до 0,00 грн.;

- зобов`язання здійснити редагування напрямів зарахування грошових коштів, стягнутих з позивача, зі “зменшення боргу по постанові ДОАС № 805/2079/14 від 24.02.2014 на суму 2798940,69 та № 805/16715/13-а від 28.11.2013 на суму 13325185,84 грн.” та зі “зменшення податкового боргу, стягнутого з Позивача у період з 01.06.2021 по 01.07.2021 у загальній сумі 2038641,56 грн.” в рахунок “зменшення боргу по постанові ДОАС № 805/2426/15-а від 09.07.2015 на суму 7745328,6 грн та зменшення боргу по постанові ДОАС № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 на суму 10417439,49 грн.”;

- зобов`язання здійснити облікові операції в ІКП з ПДВ щодо коригування податкового боргу шляхом зменшення залишку боргу за постановою ДОАС № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 станом на 01.06.2021 до 0,00 грн.;

- зобов`язання здійснити облікові операції в ІКП з ПДВ щодо коригування податкового боргу шляхом зменшення залишку боргу за постановою ДОАС № 805/2426/15-а від 09.07.2015 станом на 01.07.2021 до 0,00 грн.

14 грудня 2021 року Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” звернулось до суду із заявою про зміну предмету адміністративного позову, відповідно до якого позивач зазначав, що змінює предмет адміністративного позову шляхом викладення прохальної частини адміністративного позову у наступній редакції:

визнати протиправними дії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо складання інкасових доручень на підставі Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1 від 11.07.2018 року та постанов Донецького окружного адміністративного суду № 805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, № 805/16715/13-а від 28.11.2013 року, № 805/2426/15-а від 09.07.2015 року, № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року.

Вказана заява прийнята судом.

14 грудня 2021 року Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд зупинити стягнення на підставі Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.07.2018 року та постанов Донецького окружного адміністративного суду № 805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, № 805/16715/13-а від 28.11.2013 року, № 805/2426/15-а від 09.07.2015 року, № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року.

В обґрунтування зазначає заяви позивач посилається на те, що є необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1 від 11.07.2018 року та постанов Донецького окружного адміністративного суду №805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, №805/16715/13-а від 28.11.13 року, №805/2426/15-а від 09.07.2015 року, № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року, оскільки подані відповідачем до суду докази, а саме витяги з ІКП Позивача зі всіма операціями по зменшенню податкового боргу з дати винесення рішень суду, які свідчать про відсутність боргу у позивача за цими рішеннями. Позивач акцентує увагу суду на тому факті, що відповідач не надав суду належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він є правонаступником: ГУ ДФС у Донецькій області, на підставі рішення цього органу (№ 1 від 11.07.2018 року) відповідач направляє інкасові доручення до банків; ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, який є стягувачем за постановою ДОАС по справі № 805/2426/15-а від 09.07.2015 року, на підставі якої відповідач направляє інкасові доручення до банків; ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, який є стягувачем за постановами ДОАС по справам: № 805/16715/13-а від 28.11.2013 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року; № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року; № 805/2079/14 від 24.02.2014 року, на підставі яких відповідач направляє інкасові доручення до банків. Позивач вважає, що відповідач не мав права направляти інкасові доручення на підставі рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1 від 11.07.2018 року та постанов Донецького окружного адміністративного суду №805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, №805/16715/13-а від 28.11.13 року, №805/2426/15-а від 09.07.2015 року, № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року, отже відповідачем було допущено протиправне стягнення з розрахункових рахунків позивача ко Regular Греческий ?? ?? g ^ ? I x

На думку позивача невжиття заходів забезпечення позову призведе до незаконного списання відповідачем грошових коштів з рахунків позивача, з яких виплачується заробітна плата працівникам, а свою чергу повернення коштів буде практично неможливим, що призведе до неможливості захисту порушених прав позивача.

Крім того, безпідставне стягнення боргу взагалі може призвести до зупинення діяльності позивача з постачання теплової енергії споживачам Донецької області.

Позивач вважає, що невжиття судом заходу забезпечення, який просить застосувати позивач, до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, унеможливить та істотно ускладнить виконання рішення суду, поновлення порушених прав та інтересів оскільки до моменту вирішення справи по суті та винесення судового рішення, вже стягнуто 126 173 216,45 грн., при цьому загальна сума, яка підлягає стягненню за 5 рішеннями ДОАС становить - 95 033 190,85 грн. Позивач зазначає, що відповідач продовжує направлення до банків інкасових доручень на тих же самих підставах.

Зазначені обставини дають підстави припускати, що без вжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, та витрат, в тому числі для повернення уже (надміру) стягнених сум грошового зобов`язання, що буде неможливо здійснити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав викладені у заяві про забезпечення доказів обставини та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заяви позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що забезпечення позову – це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходів до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З аналізу наведених норм права вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Також, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” № 2 від 6 березня 2008 року зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову, адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить заборонити вчиняти дії щодо стягнення грошових коштів з рахунків позивача на підставі рішення Головного управління ДФС у Донецькій області та постанов Донецького окружного адміністративного суду, при цьому, у клопотанні не обґрунтовано неможливості в подальшому без заборони вчинення дій, відновити свої права.

Позивач у заяві про забезпечення позову наголошує, що надані відповідачем до суду витягів з ІКП позивача зі всіма операціями по зменшенню податкового боргу з дати винесення цих рішень, свідчать про відсутність боргу позивача за рішенням суду № 805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, № 805/16715/13-а від 28.11.2013 року, № 805/2426/15-а від 09.07.2015 року; № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року, проте, суд не приймає зазначені доводи, та наголошує, що при розгляді заяви про забезпечення позову не досліджує питання щодо наявності або відсутності у позивача боргу.

Також оцінюючи наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі рішень суду № 805/2079/14 від 24.02.2014 року, № 805/13512/13-а від 25.09.2013 року, № 805/16715/13-а від 28.11.2013 року, № 805/2426/15-а від 09.07.2015 року; № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 року, суд виходить з того, що в даному випадку позивач просить фактично зупинити виконання судових рішень у зазначених справах.

Разом з тим, згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, податковий орган здійснює стягнення на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, в цьому випадку не вбачається така підстава, як очевидність ознак протиправності рішення, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Вказаний висновок судом зроблений із врахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2018 року справа №826/8961/17, К/9901/2072/17.

Разом з цим, заявник посилається на рішення Головного управління ДФС в Донецькій області №1 від 11.07.2018 на підставі якого відповідач здійснив стягнення грошових коштів, однак відповідне рішення суду не надає. Крім того, позивач не надає суду доказів того, що зазначене рішення є скасований.

Суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Заява про забезпечення позову не обґрунтована та не підкріплена жодними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що протиправність дій відповідача може бути встановлено лише під час розгляду адміністративної справи по суті.

Також, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Оскільки завданням адміністративного судочинства, згідно з положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а заявником не наведено обставин та доказів порушення таких прав чи інтересів, - суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 72-77, 150-154, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про забепзечення позову у справі № 200/9194/21 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступну та резолютивну частину проголошено під час підготовчого засідання 12 січня 2022 року, повний текст ухвали складено та підписано 17 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки:http://court.gov.ua/).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова