Рішення № 103251308, 18.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Справа№200/15783/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Косенко Сергій Сергійович в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59) про скасування податкової вимоги від 27.07.2021 №0028908-1303-0581.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДПС в Донецькій області винесено податкову вимогу з податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачена фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, яку оскаржено в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби України податкову вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що у відношенні нього складено податкове повідомлення-рішення, яким зазначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 44 156,60 грн., яке оскаржено в адміністративному порядку, проте не отримав рішення відповідача за наслідками розгляду такої скарги, що є порушенням процедури розгляду скарги, наслідком якого є повне задоволення скарги.

Зазначає, що неодноразово при отриманні податкових повідомлень-рішень, податкових вимог він здійснював адміністративне оскарження, та не отримував жодних рішень контролюючого органу.

Зазначає, що не надіслання рішення за наслідком розгляду скарги має наслідком те, що сума грошового зобов`язання, визначена в такому податковому повідомленні-рішенні є неузгодженою, а винесення податкової вимоги відповідно є незаконною.

На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем 18 лютого 2020 року сформоване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 44 156, 60 грн. Позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України скаргу залишено без задоволення а ППР без змін.

З огляду на те, що за наслідками розгляду скарги вказане ППР залишено діючим, з урахуванням подальшого невиконання останнім обов`язку щодо сплати узгодженої суми за вказаним повідомленням – рішенням, у позивача виник податковий борг, що складається із суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням.

Зазначає, що за приписами податкового законодавства грошові зобов`язання, що визначені спірною вимогою є узгодженими.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання в автоматичному порядку на всю суму заборгованості.

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача повторно зазначає, що рішення за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення рішення № 0079327-5433-0584 від 18.02.2020 року позивачу не надсилалось та, відповідно не було ним отримано, відповідач таких доказів також не надає. Зазначає, що податковим законодавством визначено обов`язок контролюючим органом прийняти вмотивоване рішення за наслідком розгляду скарги та надіслати його на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі не надіслання рішення, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, а тому сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні рішенні є неузгодженою. На підставі викладеного вважає,що оскільки сума є неузгодженою, то податковим органом неправомірно віднесено цю суму до податкового боргу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано надати додаткові докази по справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

18.02.2020 року Головне управління ДПС в Донецькій області сформувало податкове повідомлення-рішення № 0079327-5433-0584, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єкті нежитлової нерухомості в розмірі 44 156,60 грн.

21.04.2020 року позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0079327-5433-0584 від 18.02.2020 року, яким просив скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.06.2020 року № 2694/Г/99-00-06-02-04-09 від 25.06.2020 року про результати розгляду скарги, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 року № 0079327-5433-054, а скаргу фізичної особи ОСОБА_2 без задоволення.

27 липня 2021 року Головне управління ДПС у Донецькій області сформувало податкову вимогу № 0028908-1303-0581, якою повідомило ОСОБА_2 , що станом на 26 липня 2021 року сума його податкового боргу становить 44 156,60 грн., у тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості.

Вказана податкова вимога отримана позивачем особисто 09.08.2021 року.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказану вимогу, рішенням Державної податкової служби України від 06.10.2021 року №22663/6/99-00-13-05-06 про результати розгляду скарги залишено без змін податкову вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 27.07.2021 № 0028908-1303-0581, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 10.08.2021 року б/н без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Процедуру оскарження рішень контролюючих органів врегульовано статтею 56 ПК України.

Так, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

За правилами п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до вимог п. 56.13 ст. 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Підпунктом 56.17.2 пункту 56.17 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу. (пункт 56.17 статті 56 ПК України).

Матеріали справи містять рішення ДПС України від 25/06/2020 року №2694/Г/99-00-06-02-04-09 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 року № 0079327-5433-0584 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Питання листування платників податків та контролюючих органів унормовано статтею 42 ПК України, згідно пункту 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом встановлено, що на дату прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 року № 0079327-5433-0584 та на дату прийняття рішення про результати розгляду скарги від 25.06.2020 року, податкової вимоги від 27 липня 2021 року та рішення про результати розгляду скарги від 06.10.2021 року, і на момент розгляду рішення позивач зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується офіційним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом, Державна податкова служба України рішення від 25.06.2020 року №2694/Г/99-00-06-02-04-09 направила на адресу позивача, яка зазначена у скарзі, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому до Державної податкової служби України повернувся конверт 30.07.2020 р. з відміткою підприємства поштового зв`язку: «повертається за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог п.42.3 ст.42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

При цьому пунктом 66.5 ст.66 ПК України визначено, що у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

Згідно з приписами п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що рішення від 25.06.2020 року №2694/Г/99-00-06-02-04-09 про результати розгляду скарги у день його винесення направлено контролюючим органом за місцезнаходженням відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Це означає, що податковим органом вищого рівня виконано свій обов`язок щодо розгляду скарг платника податків та у встановлений законом термін направлено рішення за результатами розгляду скарг за його місцезнаходженням.

Тому твердження позивача про ненадання йому такої відповіді та необхідність застосування наслідків, визначених пунктом 56.9 статті 56 ПК України, є безпідставними і необґрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами.

Отже, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Донецькій області від 18.02.2020 № 0079327-5433-0584 не скасовано вищим органом, а саме – Державною податкової службою України, а скарга позивача розглянута у визначений строк та направлена позивачу відповідно до вимог податкового законодавства. Підстави для застосування п. 56.9 ст. 59 ПК України відсутні, а тому не можна вважати, що скарга на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0079327-5433-0584 Державною податковою службою України задоволена на користь платника податку відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України.

Позивач помилково вважав вказане ППР таким, що скасовано.

Таким чином, у позивача наявний податковий борг, що складається зі зобов`язання, яке застосовано на підставі податкового повідомлення-рішення та включено до спірної податкової вимоги.

Крім того, судом встановлено, що сума заборгованості також підтверджується карткою особового рахунку позивача.

Враховуючи приписи податкового законодавства, грошові зобов`язання, що визначені спірною вимогою є узгодженими.

Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків» (далі - Порядок №610).

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

- узгодженого грошового зобов`язання;

- непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом (пункт 2 розділу ІІ Порядку №610).

Розділом III Порядку №610 визначено порядок формування податковими органами податкової вимоги, згідно якого податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Сформована податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна.

Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи/уповноваженої особи за договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції/управителя майна за договором управління майном) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що податкова вимога формується автоматично на всю суму заборгованості.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що податкова вимога ГУ ДПС в Донецькій області від 27.07.2021 №0028908-1303-0581 сформована податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, податкове зобов`язання не узгоджене сторонами, податковий борг наявний, а тому відповідачем правомірно винесено податкову вимогу.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59) про скасування податкової вимоги від 27.07.2021 №0028908-1303-0581 відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Кошкош