Рішення № 103251288, 17.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Справа№200/10332/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. , розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просила суд:

визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у нарахуванні та виплаті недоотриманої пенсії по мерлого чоловіка ОСОБА_2 дружині померлого ОСОБА_1 ні;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити дружині померлого ОСОБА_1 вні недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік, ОСОБА_2 , за життя недоотримав певну частину пенсії. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та позивач зверрнувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії.

В листі відповідача від 14.07.2021 року повідомлено про відмову у нарахуванні та виплаті недоотриманої її чоловіком ОСОБА_2 пенсії у відповідності і на підставі ст. 61 Закону №2262 так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а заяви від ОСОБА_1 на нарахування і виплату недоотриманої пенсії не надходило і пропону ють звернутись до вищого органу або до суду.

Позивач не погоджується з такими діями та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

17.09.2021 року позивачем надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого просив відмовити в задоволенні позову.

27.09.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно змісту якої позивач на задоволенні позову наполягав.

Ухвалою суду від 18.10.2021 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заяву ОСОБА_2 про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом за кордон та будь-які інші докази, з яких вбачаються підстави припинення виплати пенсії на підставі виїзду ОСОБА_2 за кордон. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заяву ОСОБА_2 про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом за кордон та будь-які інші докази, з яких вбачаються підстави припинення виплати пенсії на підставі виїзду ОСОБА_2 за кордон.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії до розгляду по суті на 12.01.22.

До судового засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.04.1976 року, була одружена з ОСОБА_2 , 1957 року народження та мешкала разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно паспорту позивача НОМЕР_2 та рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.04.2021 року по справі № 235/2136/21).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.04.2021 року по справі № 235/2136/21), яке набуло законної сили 05.05.2021 року, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Донецька Донецької області, громадянин України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 – помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області, причина смерті - злоякісне новоутворення головки підшлункової залози, стан після операційного лікування.

Як не заперечується сторонами по справі, 14.06.2021 року позивач звернулась з листом до відповідача в особі Управління військовослуж бовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Донецькій області про нарахування і виплату недоотриманої померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії.

Листом відповідача № 7170-6732/В-15/8-0500/21 від 14.07.2021 року повідомлено про відмову в нарахуванні та виплаті недоотриманої ОСОБА_2 пенсії у відповідності і на підставі ст. 61 Закону №2262 так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заява про нарахування і виплату його недоотриманої пенсії не надходила, тобто позивачем було пропущено 6-місячний термін звернення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262 від 09 квітня 1992 року визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Абзацом 3 пункту 4 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац 3 пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Таким чином, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідачем не оспорюється право ОСОБА_1 на отримання недоодержаної пенсії її померлим чоловіком за умови звернення не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Отже спірним у справі є пропуск позивачем строку звернення за належними виплатами.

Як вже було зазначено вище, позивач та її померлий чоловік зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території, чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт смерті встановлено рішенням суду від 01.04.2021 року та 14.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії.

Щодо визнання неправомірною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у нарахуванні та виплаті недоотриманої пенсії по мерлого чоловіка ОСОБА_2 дружині померлого ОСОБА_1 ні, суд вважає, що відповідач діяв в межах ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка не передбачає можливості дискреційної поведінки.

Проте, враховуючи, що позивач має статус ВПО та мешкає не непідконтрольній території, беручи до уваги обмежену можливість щодо своєчасного прибуття на контрольовану територію та обмеження, встановлені з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції, суд вважає за належне зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити дружині померлого ОСОБА_1 вні недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до вимог статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 26 червня 2016 року по справі “Суханов та Ільченко проти України” (CASE OF SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі “Колишнього короля Греції та інші проти Греції” (Former Kingof Greece and Others v. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вні (ІПН НОМЕР_3 ) недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка