Рішення № 103251259, 19.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року Справа№200/15144/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19 жовтня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1-шахтарі періодів роботи з 13 липня 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” Раданському ВО “Совєтсквугілля” Шахта № 21, з 20 травня 1993 року по 25 липня 1993 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська” ВО “Макіїввугілля”, з 31 жовтня 1995 року по 11 грудня 1996 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО “Макіїввугілля”, з 17 грудня 1996 року по 24 вересня 1999 року на посаді “гірничого робочого підземного” та “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська”, з 11 жовтня 1999 року по 16 липня 2000 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в ДВАТ Шахта 13-біс ДХК “Макіїввугілля”, з 22 жовтня 2008 року по 24 грудня 2013 року на посаді “стволового підземного” в ДП “Укршахтгідрозахист”, з 24 лютого 2014 року по 14 червня 2016 року на посаді “стволового підземного” в ВП “Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля” та період служби в армії з 24 червня 1990 року по 24 квітня 1992 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19 жовтня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1-шахтарі періодів роботи з 13 липня 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” Раданському ВО “Совєтсквугілля” Шахта № 21, з 20 травня 1993 року по 25 липня 1993 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська” ВО “Макіїввугілля”, з 31 жовтня 1995 року по 11 грудня 1996 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО “Макіїввугілля”, з 17 грудня 1996 року по 24 вересня 1999 року на посаді “гірничого робочого підземного” та “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська”, з 11 жовтня 1999 року по 16 липня 2000 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в ДВАТ Шахта 13-біс ДХК “Макіїввугілля”, з 22 жовтня 2008 року по 24 грудня 2013 року на посаді “стволового підземного” в ДП “Укршахтгідрозахист”, з 24 лютого 2014 року по 14 червня 2016 року на посаді “стволового підземного” в ВП “Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля” та період служби в армії з 24 червня 1990 року по 24 квітня 1992 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19 жовтня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак 23 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення № 056550003961 про відмову в призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач зазначає, що рішення мотивоване тим, що він не має пільгового стажу за Списком № 1. Також, позивач зазначив, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди його роботи з 13 липня 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді «гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного» Радянському ВО «Совєтсквугілля» Шахта № 21, з 20 травня 1993 року по 25 листопада 1993 року на посаді «Гірничого робочого очисного забою підземного» в Шахті «Радянська» ВО «Макіїввугілля», з 31 жовтня 1995 року по 11 грудня 1996 року на посаді «гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного» в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО «Макіїввугілля», з 17 грудня 1996 року по 24 вересня 1999 року на посаді «Гірничого робочого підземного» та «гірничого очисного забою підземного» в Шахті Радянська», з 11 жовтня 1999 року по 16 липня 2000 року на посаді «Гірничого робочого очисного забою підземного» в ДВАТ Шахта 13 - біс ДХК «Макіїввугілля», з 22 жовтня 2008 року по 24 грудня 2013 року на посаді «стволового підземного» в ДП «Укршахтгідрозахист», з 24 лютого 2014 року по 14 червня 2016 року на посаді «стволового підземного «Шахттоуправління ім. Леніна» ДП «Макіїввугілля» та з 24 червня 1990 року по 24 квітня 1992 року служби в армії. Позивач вважає прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, та наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, отже, спірні періоди роботи повинні бути зараховані на підставі записів у трудовій книжці. Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року залучено до участі у справі № 200/15144/21 другим відповідачем – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ: 13486010).

Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

19.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

23.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 056550003961 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

До пільгового стажу не були зараховані періоди роботи позивача з 13.07.1992 року по 30.04.1994 рік, з 20.05.1993 року по 25.11.1993 рік, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 рік, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 рік, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 рік, оскільки відсутні уточнюючі довідки з підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 1 відповідно до додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; відсутнє документальне підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, відсутня атестація робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці. Відповідач зазначає, що до пільгового стажу не були зараховані періоди роботи позивачаз 25.02.2012 року по 29.02.2012 рік, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 рік, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 рік, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 рік, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 рік, з 25.12.2013 року по 31.12.2013 рік, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу згідно відомостей спеціального стажу в реєстрі застрахованих осіб, також з 01.01.2014 року по 31.03.2014 рік та з 01.07.2014 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в реєстрі застрахованих осіб, а також період проходження військової служби з 24.06.1190 року по 24.04.1192 рік, оскільки статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач 1 вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач 2 посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії від 19.10.2021 року згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач 2 вказує на те, що пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при наявності страхового стажу роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону, чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Відповідач зазначив, що за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: пільговий стаж на роботах за Списком № 1 становить 5 років 4 місяців 17 дні: страховий стаж особи з урахуванням пільгового обчислення становить 28 років 1 місяць 22 дні. Пільговий стаж особи 5 років, що дає право зниження пенсійного віку на 5 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача до пільгового стажу, відповідачем не зараховано періоди його роботи з 13.07.1992 року по 30.04.1994 рік, з 20.05.1993 року по 25.11.1993 рік, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 рік, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 рік, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 рік, оскільки відсутні уточнюючі довідки з підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 1 відповідно до додатку 5 Порядку № 637. Також, відповідач 2 зазначив, що відсутня атестація робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці у період з 25.02.2012 року по 29.02.2012 рік, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 рік, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 рік, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 рік, з 25.12.2013 року по 31.12.2013 рік, оскільки відсутній спеціальний стаж згідно відомостей спеціального стажу в реєстрі застрахованих осіб), з 01.01.2014 року по 31.03.2014 рік та з 01.07.2014 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в реєстрі застрахованих осіб, а також період проходження військової служби з 24.06.1990 року по 24.04.1992 рік, оскільки статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач наголошує, що за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 22.10.2008 року по 24.02.2012 рік, з 01.03.2012 року по 29.09.2012 рік, з 01.10.2012 року по 30.10.2012 рік, з 01.11.2012 року по 29.04.2013 рік, з 01.05.2013 року по 29.06.2013 рік, з 01.07.2013 року по 25.07.2013 рік, з 01.08.2013 року по 28.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 24.12.2013 рік, з 01.04.2014 року по 30.06.2014 рік.

З огляду на те, що на день звернення позивача за призначення пенсії на думку відповідача 2 були відсутні підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5-6).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 18.10.2021 року № 1425-5000405005 (а.с. 7), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи встановлено, що 19.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян (сервісний центр) № 5 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 5068 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 43-44).

25.08.2021 року за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії 056550003961 від 23.10.2021 року (а.с. 8).

Зі змісту рішення встановлено, що страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення ОСОБА_1 складає 28 років 1 місяць22 дні, пільговий стаж – 5 років 4 місяці 17 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.

За результатами розгляду документів доданих до страхового та пільгового стажу зараховано всі трудової діяльності. Вказано, що дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 02.02.2026 року або при набутті необхідного пільгового стажу.

Враховуючи вище викладене ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Також, 23.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.10.2021 року № 056550003961 (а.с. 87-88).

Зі змісту зазначеного рішення встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди:

роботи з 13.07.1992 року по 30.04.1994 року, з 20.05.1993 року по 25.11.1993, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 року, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 року, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 року, оскільки відсутні уточнюючі довідки з підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 1 відповідно до додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відсутнє документальне підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року, відсутня атестація робочих місць , що затверджується висновком Державної експертизи умов праці;

роботи з 25.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 року, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 року, з 25.12.2013 року по 31.12.2013 року, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу в реєстрі застрахованих осіб;

роботи з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року, та з 01.07.2014 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в реєстрі застрахованих осіб;

проходження військової служби з 24.06.1990 року по 24.04.1992 року, оскільки статтею 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призиву на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до пільгового стажу зараховано періоди з 22.10.2008 року по 24.02.2012 року, з 01.03.2012 року по 29.09.2012 року, з 01.10.2012 року по 30.10.2012 року, з 01.11.2012 року по 29.04.2013 року, з 01.05.2013 року по 26.06.2013 року, з 01.07.2013 року по 25.07.2013 року, з 01.08.2013 року по 28.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 21.12.2013 року, з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.

Позивач не погодившись з рішення про відмову у призначенні пенсії № 056550003961 від 23.10.2021 року, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту – Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п. 1.8, 1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що позивач у період з 01.09.1986 року по 22.06.1990 року проходив навчання в Донецькому політехнікумі Міністерства металургії СРСР; з 24.06.1990 року по 25.04.1992 року проходив службу в Лавах Радянської Армії; 13.07.1992 року прийнятий на Радянське виробниче об`єднання «Совєтськвугілля» Шахта № 21» на посаду учня гірника по ремонту гірничих виробіток підземним з повним робочим днем в шахті; 10.12.1992 року переведений гірником по ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; 30.04.1993 року звільнений за власним бажанням; 20.05.1993 року прийнятий на підприємство «Шахта «Совєтська» ВО «Макіїввугілля» учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті; 01.09.1993 року переведений гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 25.11.1993 року звільнений за власним бажанням; 21.04.1995 року на підприємство «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» ВО «Макіїввугілля» прийнятий гірником по ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 11.12.1996 року звільнений за власним бажанням; 17.12.1996 року прийнятий на «Шахту Совєтська» ВО «Макіїввугілля» гірника підземного 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 12.08.1999 року переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 24.09.1999 року звільнений за власним бажанням; 11.10.1999 року прийнятий на «Шахту 13 БІС» ДХК «Макіїввугілля» гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті; 16.07.2000 року звільнений за власним бажанням; 22.10.2008 року прийнятий до ДП «УКРШАХТГІДРОЗАХИСТ» на посаду стволового підземного з повним робочим днем в шахті водосливного комплексу шахти «Совєтська»; 24.12.20103 року звільнений за власним бажанням; 24.02.2014 року прийнятий на ВП «Шахтоуправління Ордера Трудового Червоного Прапору ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» прийнятий стволовим підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті; 14.06.2016 року звільнений за власним бажанням (а.с. 9-15).

З рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.10.2021 року встановлено, що періоди роботи позивача з 13.07.1992 року по 30.04.1994 року, з 20.05.1993 року по 25.11.1993, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 року, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 року, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 року, оскільки відсутні уточнюючі довідки з підприємств про підтвердження набавного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 1 відповідно до додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відсутнє документальне підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року, відсутня атестація робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці.

Стосовне доводів відповідача 1 про відсутність довідок з підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 1, суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді.

Суд зазначає, що професія «гірника по ремонту гірничих виробіток підземним», «гірником підземним» «гірником очисного забою», за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с. 9-15).

Крім того позивачем до матеріалів справи долучено довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 21/117 від 21.04.2021 року, № 30 від 01.02.2021 року, № 28 від 01.02.2021 року, № 771 від 09.10.2020 року, №768 від 09.10.2020 року, які підтверджують, що позивач у спірний період виконував роботи з повним робочим днем у шахті, які передбачені Постановою Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року (а.с. 17, 18, 21, 22, 23).

Стосовно доводів відповідача 1 про відсутність атестації робочих мість у спірні періоди суд зазначає наступне.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України “Про пенсійне забезпечення” (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 року№ 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

З аналізу вищезазначених вимог законодавства вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також суд вказує на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна думка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

При цьому суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено накази про проведення атестації робочих місць у спірні періоди, а саме наказ від 30.10.1995 року № 621, наказ № 339 від 20.07.1995 року (а.с. 19-20, 25-26).

Враховуючи вищевикладені положення, а також з огляду на те, що підставою для зарахування періодів роботи до пільгового стажу, зокрема, є належним чином оформлена трудова книжка, суд приходить висновку, що відповідач 1 протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 13.07.1992 року по 30.04.1994 року, з 20.05.1993 року по 25.11.1993 року, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 рік, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 рік, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 року на підставі записів у трудовій книжці.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 22.10.2008 року по 24.12.2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу долученого до матеріалів справи встановлено, що до стажу позивача за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 22.10.2008 року по 24.02.2012 року, з 01.03.2012 року по 29.09.2012 року, з 01.12.2012 року по 30.10.2012 року, з 01.11.2012 року по 29.04.2013 року, з 01.05.2013 року по 29.06.2013 року, 01.07.2013 року по 25.07.2013 року, з 01.08.2013 року по 28.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 24.12.2013 року.

Отже враховуючи те, що вказані періоди зараховані до пільгового стажу, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому згідно рішення відповідача 1 про перегляд рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.10.2021 року встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 25.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 року, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 року, з 25.12.2013 року по 31.12.2013 року, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу згідно відомостей спеціального стажу в реєстрі застрахованих осіб, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 4 розд. І, п. 1 розд. ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".

Згідно з п. 3 та 5 розд. IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п. 6 розд. V. 6 Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Додатком №4 до вказаного Положення є індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Отже, індивідуальні відомості про застраховану особу формуються як інформація з Реєстру застрахованих осіб.

Посилання відповідача на те, що у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про спеціальний стаж є неприйнятним з огляду на те, що вони суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як “спеціальний стаж” не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім того, з форми ОК-5 вбачається, що відомості по спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначаються за наявності даних.

Отже, відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей по спецстажу не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.

Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував періоди роботи з 25.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 року, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 року до пільгового стажу позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідач 1 у рішенні вказував про не зарахування до пільгового стажу період роботи з 25.12.2013 року по 31.12.2013 року, однак, суд звертає увагу на те, що згідно записів у трудовій книжці, позивач у вказані періоди не працював.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 24.02.2014 року по 14.06.2016 року, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV зазначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України мають не лише встановити факт зайнятості особи повний робочий день на певних (визначених нормативно-правовими актами) роботах (посадах), а й встановити ту обставину, що під час зайнятості на зазначених посадах заявник був застрахованою особою, за яку щомісяця сплачувались страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (мав страховий стаж).

Згідно ч. 2 зазначеної статті Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами статті 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірні періоди працював на підприємстві ВП “Ордена Трудового Червого Прапора Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля”, яке у подальшому було реорганізовано в ВП “Шахта Калинівська - Східна” ДП “Макіїввугілля місцезнаходження: 86111, Донецька обл., місто Макіївка, Гірницький район, вул. Янкі Купали.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014№ 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення та Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно «Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», включено, зокрема, м. Макіївка.

З огляду на вказані обставини, суд вважає за доцільне зараховувати спірні періоди роботи до пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці, однак з врахуванням відомостей зазначених в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” (Форма ОК-5).

Так, згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що позивачу у період з лютого 2014 року по жовтень 2014 року нараховувалась заробітна плата, проте лише за період квітень – червень 2014 року роботодавцем позивача здійснювалась сплата єдиного соціального внеску до державного бюджету.

Згідно розрахунку стажу позивача встановлено, що періоди роботи позивача з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року зараховані до пільгового стажу по Списку № 1 (а.с. 40).

Отже, вимога позивача про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року задоволенню не підлягає, оскільки вказані періоди зараховано до пільгового стажу позивача

При цьому, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 24.02.2014 року по 31.03.2014 року та з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року через відсутність сплати єдиного соціального внеску, оскільки як зазначав вище суд відповідальність за несплату вказаних внесків несе роботодавець позивача, а не позивач.

З огляду на зазначене періоди роботи позивача з 24.02.2014 року по 31.03.2014 року та з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року слід зарахувати до пільгового стажу.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що позивачу у період з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року заробітна плата не нараховувалась, єдиний соціальний внесок роботодавцями позивача не сплачувався.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії довідки про заробітну плату та сплату підприємством єдиного внеску за періоди період з 24.02.2014 року по 14.06.2016 року не надавались, а отже не досліджувались відповідачем.

З огляду на вказані обставини, не можливо встановити чи виконував позивач у зазначені період з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З наведеного, на думку суду, відповідач правомірно не врахував періоди з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року, оскільки роботодавець позивача перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, нарахування заробітної плати позивача та сплату єдиного соціального внеску не здійснював, про що свідчать індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

Таким чином, періоди роботи з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періоду проходження служби з 24.06.1990 року по 24.06.1992 року, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач у період з 24.06.1990 року по 25.04.1992 року проходив службу в лавах Радянської Армії (а.с. 9).

Відповідно до п.п. “в” абз. 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до статті 2 Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби”, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно п.п. “к” п. 109 постанова Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року “Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій” від 03.08.1972 року № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Тобто п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Згідно трудової книжки позивача долученої до матеріалів справи встановлено, що позивач після проходження військової служби працевлаштувався 13.07.1992 року на ВО «Совєтсквугілля» Шахта № 21 на посаду гірника по ремонту гірничих виробіток підземним (а.с. 9).

Судом встановлено, що період роботи з 13.07.1992 року по 30.07.1993 року повинен бути зарахований до пільгового стажу, отже, враховуючи те, що після проходження служби позивач працевлаштувався на посаду, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд вважає, що період проходження служби з 24.06.1990 року по 25.04.1992 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.

Згідно розрахунку стажу встановлено, що період роботи з 20.07.1987 року по 24.08.1988 року враховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 61).

Отже період служби позивача в Радянській армії з 03.07.1985 року по 16.05.1987 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.

Таким чином, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23.10.2021 року про відмову в призначенні пенсії та про перегляд рішення про відмову в призначенні пенсії прийняті без повного з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії № 056550003961 від 23.10.2021 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19 жовтня 2021 року з зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи з 13.07.1992 року по 30.04.1994 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” Раданському ВО “Совєтсквугілля” Шахта № 21, з 20.05.1993 року по 25.07.1993 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська” ВО “Макіїввугілля”, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО “Макіїввугілля”, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 року на посаді “гірничого робочого підземного” та “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська”, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в ДВАТ Шахта 13-біс ДХК “Макіїввугілля”, з 25.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 року, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 року на посаді “стволового підземного” в ДП “Укршахтгідрозахист”, з 24.02.2014 року по 31.03.2014 року, з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року на посаді “стволового підземного” в ВП “Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля” та період служби в армії з 24.06.1990 року по 24.05.1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стали протиправне рішення , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судовий збір в розмірі 605,34 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19 жовтня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1-шахтарі періодів роботи з 13 липня 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” Раданському ВО “Совєтсквугілля” Шахта № 21, з 20 травня 1993 року по 25 липня 1993 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська” ВО “Макіїввугілля”, з 31 жовтня 1995 року по 11 грудня 1996 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО “Макіїввугілля”, з 17 грудня 1996 року по 24 вересня 1999 року на посаді “гірничого робочого підземного” та “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська”, з 11 жовтня 1999 року по 16 липня 2000 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в ДВАТ Шахта 13-біс ДХК “Макіїввугілля” – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056550003961 від 23 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії № 056550003961 від 23.10.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 19 жовтня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи з 13.07.1992 року по 30.04.1994 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” Раданському ВО “Совєтсквугілля” Шахта № 21, з 20.05.1993 року по 25.07.1993 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська” ВО “Макіїввугілля”, з 31.10.1995 року по 11.12.1996 року на посаді “гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземного” в Шахтоуправлінні ім. Кірова ВО “Макіїввугілля”, з 17.12.1996 року по 24.09.1999 року на посаді “гірничого робочого підземного” та “гірничого робочого очисного забою підземного” в Шахті “Радянська”, з 11.10.1999 року по 16.07.2000 року на посаді “гірничого робочого очисного забою підземного” в ДВАТ Шахта 13-біс ДХК “Макіїввугілля”, з 25.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 30.09.2012 року по 30.09.2012 рік, з 31.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 30.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 30.06.2013 року по 30.06.2013 року, з 29.10.2013 року по 31.10.2013 року на посаді “стволового підземного” в ДП “Укршахтгідрозахист”, з 24.02.2014 року по 31.03.2014 року, з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року на посаді “стволового підземного” в ВП “Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля” та період служби в армії з 24.06.1990 року по 24.05.1992 року.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів з 22.010.2008 року по 24.02.2012 року, з 01.03.2012 року по 29.09.2012 року, з 01.12.2012 року по 30.10.2012 року, з 01.11.2012 року по 29.04.2013 року, з 01.05.2013 року по 29.06.2013 року, 01.07.2013 року по 25.07.2013 року, з 01.08.2013 року по 28.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 24.12.2013 року на посаді “стволового підземного” в ДП “Укршахтгідрозахист”, з 01.11.2014 року по 14.06.2016 року на посаді “стволового підземного” в ВП “Шахтоуправління ім. Леніна” ДП “Макіїввугілля” відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 605,34 (шістсот п`ять) гривень 34 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська