Ухвала суду № 103251044, 17.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

17 січня 2022 року Справа №200/2289/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольсь кої міської ради щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за 2020 рік;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольсь кої міської ради здійснити перерахунку одноразової виплати до 5 травня за 2020 рік з врахуванням ст. 12 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ста тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача недоотриману частину разо вої грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону Украї ни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 70, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольсь кої міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за 2020 рік. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольсь кої міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової виплати до 5 травня за 2020 рік з врахуванням ст. 12 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ста тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та виплатити недоотриману частину разо вої грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону Украї ни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

20.08.2021 року на адресу позивача Донецьким окружним адміністративним судом направлений виконавчий лист, який отриманий позивачем.

05.01.2022 року від позивача до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду. В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що вона звернулася із заявою про виконання рішення до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області. Однак 20.12.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про повернення виконавчого документа у зв`язку з поданням його не за підвідомчістю. За таких обставин позивач вважає, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення і порядку виконання судового рішення шляхом заміни способу захисту порушеного права з «зобов*язання» на «стягнення».

У судове засідання сторони та їх представники не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, дослідивши доводи подання, надані сторонами докази, дійшов наступного.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, у разі невиконання рішення суду, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналізуючи обставини, визначені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про зміну способу та порядку захисту, суд зауважує, що єдиною визначеною обставиною, через яку рішення суду не виконано, є надання виконавчого листа в орган, який не уповноважений здійснювати його примусове виконання. Суд наголошує, що вказана обставина не є такою, що унеможливлює виконання рішення суду, початковим етапом виконання рішення суду є вірне визначення органу, який на це уповноважений.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, в розумінні наведеної ст. 378 КАС України при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду боржником, зазначення настання обставин, що дозволяють виконати рішення суду протягом визначеного терміну. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Тобто, для зміни способу і порядку виконання необхідні обставини, які роблять виконання неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни,

Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до положень ст. 76 КАС України, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.

При цьому, суд зауважує, що при вирішенні спору судом були враховані як характер спірних правовідносин, так і зміст та специфіка реалізації управлінських функцій відповідачем. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про заміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії. - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Стойка