Рішення № 103250271, 19.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 р. Справа№200/11587/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши у судовому засідання в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення № 914110818712 від 18.08.2021 року про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років;

- зобов`язання відновити з 06.04.2021 року виплату пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням № 914110818712 від 10.08.2021, тобто у сумі 49996,80 грн. щомісячно, з виплатою пенсії за минулий час з врахуванням виплачених сум;

- визнання протиправними дії щодо відрахування з пенсії надміру виплаченої суми пенсії;

- зобов`язання донарахувати та виплатити суму недоотриманої пенсії внаслідок протиправного відрахування сум надміру виплаченої пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі №200/2675/21 Пенсійним органом прийнято рішення № 914110818712 від 10.08.2021 року, яким визначено з 01.02.2021 року пенсію у розмірі 49996,80 грн. Пенсію розраховано із розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Донецької обласної прокуратури від 03.02.2021 року № 21-85-74. Проте, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року по справі №200/4413/21 відповідачем було прийнято рішення №914110818712 від 18.08.2021 року, яким визначено з 06.04.2021 року розмір пенсії у сумі 31717,34 грн., на підставі довідки прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року №18-86-422. Вважає, що рішення від 18.08.2021 року № 914110818712 про перерахунок пенсії було ухвалене не у спосіб, передбачений Законами України, а з точки зору положень ст.. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності і таке втручання було незаконне.

Відповідач позов не визнав та 20 жовтня 2021 року направив відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на підставі рішення від 26.04.2021 року по справі №200/2675/21-а позивачу з 01.02.2021 року проведено перерахунок, сума пенсії складала 49996,80 грн. На підставі рішення суду від 18.05.2021 року по справі № 200/4413/21 позивачу відновлено з 06 квітня 2021 року виплату пенсії у розмірі, визначеному рішенням від 26 січня 2021 року № 914110818712 із розрахунку 80% місячної заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року №18-85-422, сума пенсії з 06.04.2021 року складає 3867,34 грн. Також зазначив, що у серпні 2021 року по пенсійній справі позивача помилково взято на облік переплату пенсії за період з 01.12.2020 року по 31.08.2021 року у сумі 68142,63 грн. Дата початку відрахувань вересень 2021 року, з пенсії позивача було утримано у вересні та жовтні 2021 року. На теперішній час відрахування з пенсії заблоковано, сума пенсії, яка була утримана, буде повернута позивачу у листопаді 2021 року.

20 жовтня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує проти тверджень, наведеними у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання вчинити певні дії, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено о 09 год. 45 хв. 04 листопада 2021 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Крилової М.М. (лікарняний) справу перенесено до 10 листопада 2021 року об 10:00.

Ухвалою суду від 10 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до 10 год. 00 хв. 24 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання до 15 год. 30 хв. 15 грудня 2021 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Олександрівським РВ УМВС України в Донецькій області 14 лютого 2002 року. Має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 26 грудня 2017 року №0000448521, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішенням Донецького окуржного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 200/2675/21 , залишений без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області від 15 лютого 2021 року №46.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсії за вислугу років з 01 лютого 2021 року виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Донецької обласної прокуратури від 03.02.2021 №21-85-74 без обмеження граничного розміру пенсії, виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене вище рішення набрало законної сили 14.07.2021 року.

На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 30.07.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Основний розмір пенсії з 01.02.2021 року складав 49996,80 грн.

У зв`язку з незгодою з відсотковим розрахунком розміру пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом. Рішенням Донецького окуржного адміністративного суду від 18.05.2021 року по справі №200/4413/21, залишений без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року, позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 06 квітня 2021 року № 914110818712 про перерахунок пенсії за вислугу років.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити ОСОБА_1 з 06 квітня 2021 року виплату пенсії у розмірі визначеному рішенням від 26 січня 2021 року № 914110818712 із розрахунку 80% місячної заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року № 18-85-422, без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та перераховано сумою пенсії.

Зазначене вище рішення набрало законної сили 22.07.2021 року.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 11.08.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , основний розмір пенсії з 06.04.2021 року складає 31717,34 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» не містить норми, які б регулювали питання перерахунку пенсії за вислугу років у випадку, якщо внаслідок такого перерахунку розмір пенсії зменшується.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд застосовує до спірних правовідносин положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058.

Відповідно до пункту 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 30.07.2021 року про перерахунок пенсія ОСОБА_1 . Основний розмір пенсії з 01.02.2021 року складав 49996,80 грн.

Разом з цим, ОСОБА_1 , не погодившись з відсотковим показником розрахунку розміру пенсії, який виник 06.04.2021 року після ухвалення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, звернувся з позовною заявою про скасування цього рішення та відновлення виплати пенсії у раніше визначеному розмірі.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 11.08.2021 року про перерахунок пенсія ОСОБА_1 , основний розмір пенсії з 06.04.2021 року складає 31717,34 грн.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вимогами ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.

Суд зазначає, що спірне рішення було ухвалено на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року.

Разом з цим, судом встановлено, що на момент ухвалення спірного рішення, Пенсійний фонд, на виконання рішення суду від 26.04.2021 року у справі №200/2675/21-а ухвалив Рішення №914110818712 від 10.08.2021 року, яким визнавич розмір пенсії у сумі 49996,80 грн.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Отже, отримавши рішення суду від 17.05.2021 року у справі №200/4413/21-а та зробивши перерахунок пенсії, відповідач повинен був врахувати, що таке рішення є недоцільним через істотне зменшення розміру вже перерахованої пенсії.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи, що приймаючи рішення від 18.08.2021 року № 914110818712 про перерахунок призначеної пенсії та її нарахування у розмірі 31717,34 грн. Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області діяло не на підставі та не у спосіб, передбачений Законами України, а з точки зору положень ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності і так втручання було незаконне, а відтак зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже достатнім та необхідним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №914110818712 від 18.08.2021 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 06.04.2021 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №914110818712 від 10.08.2021 року, тобто у сумі 49996,80 грн., з виплатою пенсії за минулий час та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги, щодо визнання протиправними дії, щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 сум надміру виплаченої пенсії та зобов`язання донарахувати та виплатити суми недоотриманої пенсії задоволенню не підлягають, оскільки, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 було виплачено суму недоотриманої ним пенсії внаслідок відрахування сум надміру виплаченої пенсії.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку до часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №914110818712 від 18.08.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) відновити з 06.04.2021 року виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №914110818712 від 10.08.2021 року, тобто у сумі 49996,80 грн. та виплатити з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова